ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/4268/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївського квартирно-експлуатаційного управлінняна постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі№ 910/4268/16 Господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Київського квартирно-експлуатаційного управліннядоКиївської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральне територіальне управління капітального будівництвапро визнання недійсним рішенняза участю представників:

від позивача 1: Сажієнко І.О., дов. від 30.12.2015 №220/836/д;

від позивача 2: Сажієнко І.О., дов. від 01.08.2016 №303/25-3273;

від відповідача: Глобенко Л.В., дов. від 21.09.2016 №225-КМР-3048;

від третьої особи: Скрипченко Ю.О., дов. від 11.05.2016 №1/12;

Генеральної прокуратури України: Пантюхов О.В., прокурор відділу;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Отрюх Б.В., Сулім В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулась із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 155 Земельного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником також наголошено на відсутності підстав для застосування строку позовної давності, оскільки такий строк не пропущено прокурором з огляду на ту обставину, що про порушення Київською міською радою прав позивачів прокурор дізнався лише під час проведення ним перевірки у січні 2016 року стану дотримання вимог земельного законодавства. Саме у січні 2016 року прокурором встановлено розбіжності між даними КЕУ та даними Департаменту земельних ресурсів Виконкому Київської міської ради щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, як і факт віднесення цієї земельної ділянки до земель комунальної власності.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивачів, відповідача, третьої особи та Генеральної прокуратури України.

Водночас, до початку судового засідання від Центрального територіального управління капітального будівництва (третя особа) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 06.12.2016 (вхідний ВГС України №14973Д2/23254), обґрунтоване необхідністю ознайомлення зі змістом касаційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління та підготовки власної правової позиції, оскільки Центральним територіальним управлінням капітального будівництва касаційна скарга станом на 06.12.2016 так і не отримана.

У зв'язку з викладеним, колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні до 20.12.2016, про що присутніх у судовому засіданні сторін повідомлено під розписку.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.11.1948 Виконавчим комітету Київської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 37 "О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева", яким поновлено відведення та встановлення меж земельних ділянок об'єктів адміністративного, житлового та господарського призначення Гарнізонної квартирно- експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва та передано в тимчасове користування Гарнізонної квартирно- експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва земельну ділянку військового містечка № 138 площею близько 0,77 га та 0,07 га по вул. Артема, 59 у місті Києві без права подальшої забудови до освоєння її відповідно до призначення.

18.07.1977 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення № 1011/34 "Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині 32536 під розширення території", яким було постановлено відвести військовій частині 32536 в тимчасове користування додаткову земельну ділянку площею близько 0,08 га по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва під розширення території до забудови суміжної ділянки; земельну ділянку відвести за рахунок території міської забудови в садибі № 67 по вул. Артема; зобов'язати забудовника території, що відводиться та раніше закріпленої території, де розміщуються військова частина 32536, Київський обласний та Шевченківський районний військомати, а також будівельну організацію КВО-УНР-70 огородити типовою огорожею та благоустроїти її.

04.09.1992 Київською квартирно-експлуатаційною частиною району передано, а Військовою частиною 32536 прийнято на баланс казармений фонд, зокрема, земельну ділянку площею 0,97 га, займану військовим містечком № 138, про що було складено відповідний акт.

12.04.2002 Міністром оборони було видано наказ № 129 "Про заходи, пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних сил України", яким було затверджено положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), відповідно до якого Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) було уповноважене здійснювати функції замовника будівництва у Збройних силах України.

Згідно з п. 1 цього положення Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України.

17.04.2002 згідно з листом № 975/8к Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (військова частина А 2352) звернулося до Київського міського голови за погодженням місця розташування об'єкту будівництва житлових будинків для військовослужбовців на майданчику військового містечка 138 за адресою: м. Київ, вул. Артема, 59.

Відповідно до Директиви Міністерства оборони України від 17.07.2002 № Д-115/1/07 анульовано умовне найменування Центрального спеціалізованого будівельного управління (Військова частина А 2352) та залишено назву Центральне спеціалізоване будівельне управління, а також анульовано умовне найменування Військова частина № 32536 та залишено назву Центральне спеціалізоване будівельне управління.

У 2004 році Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації земель" за дорученням першого заступника голови Київської міської державної адміністрації від 19.06.2003 № 18561 складено проект відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.

У проекті відведення передбачалося, що Центральному спеціалізованому управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщенням для побутового обслуговування населення відводяться землі, загальною площею 0,96 га, що складаються з:

- 0,88 га земель, відведених Центральній квартирно-експлуатаційній частині під військову частину № 138 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева" від 29.11.1948 року № 37;

- 0,07 га земель, що відводилися відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині 32536 під розширення території" № 1011/34;

- 0,01 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

15.07.2004 на 7-й сесії 24-го скликання Київською міською радою було прийнято рішення № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким було вирішено наступне:

"1. Затвердити проект відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.

Передати Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва загальною площею 0,96 га, в тому числі:

- площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 року № 37 "О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева";

- площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.1977 року № 1011/34 "Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині 32536 під розширення території";

- площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.

Визнати такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 року № 37 "О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева" та від 18.07.1977 року № 1011/34 "Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині 32536 під розширення території".

1.1. Центральному спеціалізованому будівельному управлінню:

1.1.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

1.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

1.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельної ділянки.

1.1.4. Питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 18.12.2003 року № 402) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

1.1.5. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

1.1.6. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі житлового комплексу (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

1.1.7. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.11.2003 року № 19-3430, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 07.08.2003 року № 5805, управління охорони навколишнього природного середовища від 28.08.2003 року № 119/04-4-10/431, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 22.09.2003 року № 5482.

1.1.8. Проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому комплексі.

1.1.9. Проектом будівництва передбачити будівництво дитячого дошкільного закладу.

1.2. Попередити землекористувача, що право користування земельною

ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України".

14.06.2007 до оскаржуваного у цій справі рішення були внесені зміни в результаті прийняття ІV сесією V скликання Київської міської ради рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 803/1464, а саме: в тексті рішення слова "Центральному спеціалізованому будівельному управлінню" замінено словами "Центральному територіальному управлінню капітального будівництва", слова "дошкільним дитячим закладом" виключено. Крім того, вирішено Центральному територіальному управлінню капітального будівництва замовити в установленому порядку внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005 року № 91-6-00484, укладеного між Київською міською радою та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим).

Наведені зміни внесено у зв'язку з наказом Міністра оборони України від 25.07.2006 № 453 "Про створення Центрального територіального управління капітального будівництва та затвердження його положення" та наказом директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України від 16.10.2006 № 51 "Про часткове наділення функціями замовника будівництва та передачу об'єктів незавершеного будівництва", згідно Центральному територіальному управлінню капітального будівництва передано частину функцій замовника та незавершене будівництво об'єкту "житловий будинок на 200 квартир по вулиці Артема, 59 у Шевченківському районі міста Києва".

В матеріалах справи міститься лист Центрального спеціалізованого будівельного управління №65 від 16.12.2004 адресований Заступнику голови КМДА, в якому управління повідомило про зміну цільового призначення військового містечка №138 за адресою: вул. Артема, 59, а саме: будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями побутового обслуговування населення.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора, підтримана Міністерством оборони України та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, визнати незаконним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, оскільки цим рішенням Київська міська рада припинивши право користування земельною ділянкою, яка належала до земель оборони, без згоди Міністерства оборони України, фактично змінила цільове призначення спірної земельної ділянки без дотримання законодавчо встановленого порядку такої зміни.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій з'ясували, що у 2012 році Господарським судом міста Києва розглядалася справа за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України за участю Центрального територіального управління Міністерства оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання недійсним пункту 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 року № 37 "Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним пункт 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва".

Враховуючи викладене та заяву про уточнення позовних вимог прокурор та позивачі просять визнати недійсним рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 № 419-24/1829, окрім частини щодо втрати чинності рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про відновлення відводу і встановлення меж земельних ділянок Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Молотовському районі м. Києва", яка була визнана недійсною рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456/2012.

Суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 3, 14, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 1,21 Закону України "Про використання земель оборони", Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, статтями 19, 20, 21, 77 Земельного кодексу України, дійшли висновку про невідповідність рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (у частині, яка є чинною після винесення рішення у справі № 5011-51/5456-2012) нормам чинного на 2004 рік земельного законодавства України та прийняття цього рішення Київрадою з перевищенням компетенції, визначеної Земельним кодексом України, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, місцевим господарським судом, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, за заявою Київської міської ради та Центрального територіального управління капітального будівництва, застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин сторін та відмовлено у задоволенні позову, з огляду на встановлені судом обставини звернення прокурора до суду поза межами цього строку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з

викладеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство чинне на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами і організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Частиною 2 статті 77 Земельного кодексу України визначено, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

В той же час, згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, пункт б частини 3 статті 84 Земельного кодексу України відносить землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням, зокрема, поділяються на землі житлової та громадської забудови (п. "б"), землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. "ж").

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 20 Земельного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб. Так, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (п.2).

Статтею 2 Закону України "Про використання земель оборони" врегульовано, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі за текстом - Положення №483).

Відповідно до пунктів 36, 37 Положення №483 військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. У випадку змінення цільового призначення земель, наданих для потреб оборони, проводиться їх переоформлення в порядку, визначеному пунктом 11 цього Положення.

Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, оскаржуваним рішенням Київська міська рада фактично змінила цільове призначення земельних ділянок, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 року № 37 "О возобновлении отвода и установлении границ земельных участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Военного Округа в Молотовском районе г. Киева" та рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.1977 року № 1011/34 "Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині 32536 під розширення території" із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.

Судами також з'ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 позовні вимоги було задоволено шляхом визнання недійсним пункту 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва".

Мотивами задоволення позовних вимог стали висновки суду про прийняття рішення від 15.07.2004 року № 419-24/1829 з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції через відсутність доказів зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Артема, 59 у м. Києві із земель оборони, до яких вона належала на землі житлової забудови.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, судами обґрунтовано надано преюдиційного значення висновкам господарських судів у справі № 5011-51/5456-2012, зокрема щодо зміни Київською міською радою цільового призначення земельної ділянки по вул. Артема, 59 у м. Києві, при прийнятті нею рішення від 15.07.2004 року № 419-24/1829 з порушенням діючого на час прийняття згаданого рішення законодавства.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що земельні ділянки державної власності площею 0,7 га та 0,08 га, які були відведені відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 та рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.1977 № 1011/34 для військових потреб оскаржуваним рішенням Київської міської ради фактично віднесено до земель житлової та громадської забудови без дотримання (з порушенням) порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, регламентованого статтею 20 Земельного кодексу України та Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502.

За приписами частини 1 статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Наведене також узгоджується з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акту недійсним у такому випадку є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Встановлені судами обставини щодо об'єднання кількох земельних ділянок, які було відведено для потреб оборони та фактичної зміни цільового призначення новоутвореної земельної ділянки свідчать про прийняття Київською міською радою рішення "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 № 419-24/1829, окрім частини щодо втрати чинності рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про відновлення відводу і встановлення меж земельних ділянок Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Молотовському районі м. Києва" з перевищенням наданих їй законом повноважень та без дотримання встановленого чинним на час прийняття оскаржуваного рішення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок. Згаданим рішенням також порушено права позивачів у справі, яких безпідставно позбавлено права розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, адже зміна цільового призначення земельної ділянки відбувається за ініціативою власника (землекористувача).

Отже, висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є обґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх судових інстанцій про те, що надання третій особі в користування на правах оренди земельної ділянки площею 0,01 га за спірним рішенням відповідача відповідає повноваженням та компетенції Київської міської ради, адже така частина землі була відведена за рахунок міської забудови.

Разом з цим, як вже було зауважено, Київська міська рада та Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулись до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що до вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке порушує права позивача у справі застосовується загальна позовна давніть, тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, прокурор обґрунтовує своє звернення до суду результатами проведеної ним у січні 2016 року перевірки. Саме з цією датою заявник касаційної скарги пов'язує початок перебігу строку позовної давності щодо заявлених прокурором вимог.

Натомість, розглядаючи заявлене сторонами клопотання про застосування строку позовної давності, суди надали преюдиційного значення фактам, встановленим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012.

Так, у згаданому рішенні господарського суду зауважено, що підставою для звернення прокурора із відповідним позовом у 2012 році слугувало звернення Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Заступника військового прокурора Київського гарнізону з листом № 303/25-578 від 27.02.2012, який містив вимогу зобов'язати Київську міську раду внести зміни до рішення ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, а у разі відмови - звернутись до суду з відповідним позовом.

Враховуючи приписи частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо надання наведеній фактичній обставині справи преюдиційного значення.

Отже, суди попередній інстанцій у справі, що переглядається, дійшли обґрунтованого висновку про обізнаність як прокуратури, так і Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління з прийнятим Київською міською радою рішенням від 15.07.2004 № 419-24/1829, яким було порушено їх право користування спірною земельною ділянкою ще у 2012 році, що свідчить про звернення прокуратури в інтересах Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління із позовом до Київської міської ради про визнання недійсним Київської міської ради рішення "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 № 419-24/1829 у березні 2016 року поза межами строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Крім цього, як учасники судового процесу у справі №5011-51/5456-2012, прокурор і позивачі не могли не усвідомлювати, що предметом оскарження у справі №5011-51/5456-2012 є рішення Київради від 15.07.2004 № 419-24/1829 лише в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва".

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4268/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4268/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4268/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко