Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 922/1348/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В.(доповідач), Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" м.Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 рокута рішенняГосподарського суду Харківської області від 27.04.2015 рокуу справі№922/1348/15 Господарського суду Харківської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" м.Харківдо Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" м.Люботин Харківської областіпроВнесення змін до договору

За участю представників:

від позивача: Ерьома І.В. (дов.№316 від 28.01.2015 року);

Рожкова С.Г. (дов. №4062 від 31.12.2014 року);

від відповідача: Горобій Т.В. (посв. адвоката №17 від 26.07.2013 року);

Пономаренко Л.Д. (дов.№3 від 15.07.2015 року);

вільний слухач: ОСОБА_8 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 12.12.2001 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі №922/1348/15 (суддя: Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі №922/1348/15 (судді: Пелипенко Н.М., Івакін В.О., Черленяк М.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року у справі № 922/1348/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки сторони не досягли згоди щодо укладення додаткової угоди до договору про користування газопроводом №3 від 01.04.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі №922/1348/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський" просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Представники позивача у судовому засіданні, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2009 р. між ПАТ "Харківгаз" (користувачем) та СК з газифікації "Старолюботинський" (власником) укладено договір про користування газопроводом № 3, за умовами якого власник передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування газопровідну мережу Межі відсікання, структурний склад газопроводу та адреса розташування його структурних об'єктів наведені у додатку № 1 "Опис газопроводу", що є невід'ємною частиною договору (п.1.1. Договору).

Газопровід обліковується на балансі власника. Первісна власність газопроводу становить 4433900,00 грн. Балансова вартість газопроводу на дату укладання цього договору становить 4433900,00 грн. (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.4 договору про користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р., приймання-передача газопроводу здійснюється на підставі акту приймання-передачі. Газопровід вважається переданим користувачеві з дня, наступного з дня підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що користувач після прийняття газопроводу від власника здійснює його використання в своїй підприємницькій діяльності, шляхом транспортування та постачання-природного газу фізичним та юридичним особам - мешканцям північних районів м. Люботин та с. Смородського, які (і тільки які) отримали від власника спеціальні письмові довідки про отримання дозволу кооперативу на підключення до газопроводу (Додаток № 3 до договору).

Передача газопроводу в користування не призводить до переходу права власності від власника до користувача. Користувач не має права від свого імені та/чи без згоди власника здійснювати щодо газопроводу будь-які юридичні та фактичні дії, наслідком яких могла б бути подальша зміна форми власності чи власника на газопровід в цілому та на його окремі споруди. (п.3.2, п.3.3. Договору).

Згідно п. 4.1, 4.2 договору під час користування газопроводом користувач виконує технічне обслуговування газопроводу. Для утримання газопроводу в задовільному технічному стані користувач зобов'язаний власним коштом виконувати роботи з технічного обслуговування та з поточних або аварійних ремонтів газопроводу та його окремих споруд.

Відповідно до п. 7 договору сторони погодили, що договір укладено на один рік. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить письмово про бажання його припинити, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, визначених у цьому договорі. Зміни умов договору при продовженні строку його дії можливі у письмовій формі, у вигляді додаткових двосторонніх протоколів до договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо сплати за приєднання до ж суб'єктів природних монополій" № 5021-VІ від 22.06.2012 р., який вступив в дію 01.01.2013 р. внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", у відповідності до яких експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним чи газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Постановою НКРЕКП від 07.03.2013 р. № 227 затверджено Типовий договір на користування складовими ЄГТСУ (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Позивач листом від 09.12.2013 р. № 01-08/1910 повідомив відповідачеві про необхідність приведення договірних відносин до вимог діючого законодавства та листом від 24.01.2014 р. № 01-08/101 надіслав на адресу відповідача додаткову угоду про розірвання договору користування газопроводом № З від 01.04.2009 р.

Відповідач листом № 002 від 21.04.2014 р. відмовився від підписання запропонованої позивачем редакції додаткової угоди про розірвання договору користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р., з посиланням на необхідність приведення зазначеної додаткової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства та договору користування газопроводом № З від 01.04.2009 р., оскільки відповідно до п. 10.4 цього договору, у разі виникнення обставин, які викликають необхідність зміни умов цього договору, складається додаткова угода про зміни умов договору, а припинення дії договору неможливе.

Позивач листом від 26.01.2015 р. № 01-23/83 надіслав відповідачеві два примірника додаткової угоди № 1 від 26.01.2015 р. до договору на користування газопроводом № З від 01.04.2009 р., якою було запропоновано відповідачу змінити існуючий договір на користування газопроводом з 13.05.2013 р. Зазначений лист був отриманий відповідачем 03.02.2015 р., що підтверджується відповідним рекомендованим поштовим повідомленням.

Відповідач не повернув підписаний примірник додаткової угоди № 1 до спірного договору, заперечень або протоколу розбіжностей щодо умов зазначеної додаткової угоди позивачеві не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про внесення змін в договір на користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р. шляхом укладення між сторонами додаткової угоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про внесення змін в договір на користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р. в запропонованій позивачем редакції додаткової угоди № 1 від 26.01.2015 р. до договору на користування газопроводом суд першої інстанцій, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що у даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки сторони не досягли згоди щодо укладення додаткової угоди до договору про користування газопроводом №3 від 01.04.2009 року.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції чинній до 01.10.2015 року) державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції чинній до 01.10.2015 року) визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належить затвердження типових договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) (п.15 ч.3 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу"(у редакції чинній до 01.10.2015 року).

У відповідності з вимогами п.2 постанови НКРЕ №227 від 07.03.2013 "Про затвердження Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)", яка набрала чинності 12.04.2013, зобов'язано власників складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з набранням чинності постановою НКРЕ та з метою приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), позивач запропонував відповідачу укласти Додаткову угоду до вказаного вище Договору, надіславши на адресу відповідача відповідний проект угоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, наведені обставини є достатніми для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України і приведення спірного Договору у відповідність до умов Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведеного та не звернули увагу на ту обставину, що приписами ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України передбачено зміну договору не лише за згодою сторін, а й за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною умов договору чи у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка умовам запропонованої позивачем додаткової угоди № 1 від 26.01.2015 р. до договору на користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р. та не встановлено чи відповідають вони вимогам чинного законодавства; не встановлено, чи умови спірної додаткової угоди не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" м.Харків задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/1348/15 скасувати.

3. Справу №922/1348/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

С.Р. Шевчук