Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 908/3210/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача-не з'явились,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015у справі№908/3210/15 за позовомТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна"доПАТ "Запоріжтрансформатор"про стягнення 700668,41 грн.В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (судді: Бойченко К.І., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна" 483491,73 грн. основного боргу, 76877,54 грн. пені, 123833,34 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 7089,34 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ "Запоріжтрансформатор" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову змінити шляхом зменшення розміру стягуваної пені до 8000 грн., посилаючись на помилкове незастосування судами норми процесуального права, а саме п.3 ст.83 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували важке фінансове становище боржника, що обумовлено збитковістю його господарської діяльності протягом 2014р. та І кварталу 2015р.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог про стягнення 76877,54 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені майже на 90% та про розстрочення виконання рішення на підставі п.п.3,6 ст.83 ГПК України, суди виходили з недоведеності винятковості незадовільного фінансового становища боржника як передумови для зменшення пені та надання розстрочки, оскільки, по-перше, розмір нарахованої пені не є значним у співвідношенні з сумою основної заборгованості, по-друге, обидві сторони є комерційними підприємствами та несуть однакові господарські ризики, по-третє, відповідачем станом на дату ухвалення судового рішення не надано до суду жодних доказів на підтвердження часткового погашення основного боргу.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Приписами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня за період з 13.11.2014р. по 05.02.2015р., розмір якої склав 86254 грн., без урахування наведеної норми матеріального права. Судами встановлено, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума пені має становити 76877 грн. 54 коп.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції достеменно встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив відсутність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру підлягаючої до стягнення суми неустойки майже на 90%, врахувавши ступінь вини відповідача та співрозмірність суми пені з сумою основного боргу, у співвідношенні з яким розмір стягуваної пені не є надмірним та не суперечить приписам ч.3 ст.509 ЦК України, згідно яких зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Водночас, сам по собі складний фінансово-економічний стан акціонерного товариства не є винятковою обставиною, зважаючи на ведення товариством підприємницької діяльності на власний комерційний ризик.

Адже, відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати відсутність виняткових обставин, вибірково визначених боржником в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

У зв'язку з наведеним, колегія не може прийняти до уваги твердження скаржника про неврахування судами важкого фінансового становища боржника, обумовленого збитковістю його господарської діяльності протягом 2014р. та І кварталу 2015р.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (баланс відповідача за 2014р. та І квартал 2015р.), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність результатів розгляду решти позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для зміни рішення та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі №908/3210/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун