ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 42/318 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"на постановувід 07.07.2015Київського апеляційного господарського судуза скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"на діїВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києвіу справі№ 42/318за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" доКомунального підприємства "Київпастранс"простягнення 1 095 863, 62 грну судове засідання представник сторін не з'явились заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до Комунального підприємства "Київпастранс" шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 963 479,10 грн основного боргу, 23 726,01 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10 085,67 грн 3% річних, 78 589,49 грн пені.

На виконання вказаного рішення Господарський суд міста Києва видав наказ від 06.08.2009.

У квітні 2015 року ТОВ "Фірма Октан" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просило: визнати постанову ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.03.2015 № 46966859 недійсною та скасувати; визнати дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 24.03.2015 № 46966859 незаконними; зобов'язати ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009.

У відповідній заяві стягувач зазначає, що на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 28.08.2009 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 01.04.2011 виконавчий документ повернутий стягувачеві за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

02.08.2013 стягувач звернувся із заявою про виконання рішення Господарського суду міста Києва 14.07.2009.

09.08.2013 ВДВС Подільського РУЮ винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Звернення до органу виконавчої служби із заявою від 02.08.2013 про виконання рішення Господарського суду міста Києва 14.07.2009, за твердженням стягувача, є підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на що стягувач повторно звернувся до ВДВС Подільського РУЮ із заявою про примусове виконання відповідного рішення господарського суду 19.03.2015.

24.03.2015 ВДВС Подільського РУЮ у місті Києві виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з поверненням постановою від 01.04.2011 зазначеного виконавчого документа за заявою стягувача.

Зазначена постанова оскаржена до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 (суддя П. Паламар), залишеною без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів О. Гаврилюк, О. Коротун, В. Суліма), у задоволенні скарги ТОВ "Фірма Октан" на дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 № 42/318 встановлений у три роки до 06.08.2012.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" цей строк був перерваний пред'явленням наказу до виконання до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві і після переривання встановлений до 01.04.2014 у зв'язку з поверненням виконавчого документа за заявою стягувача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (постанова ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.04.2011).

Стягувач звернувся із заявою про виконання судового рішення у березні 2015 року, тобто після закінчення встановленого трирічного строку пред'явлення наказу до виконання.

При цьому, посилання скаржника на переривання строку пред'явленням наказу до виконання 02.08.2013 є необґрунтованими, оскільки постановою від 09.08.2013 ВП № 39253426 у відкритті виконавчого провадження відмовлено. Зазначена постанова в установленому порядку не була оскаржена, є чинною. Тому в силу вимог ст. 23 Закону така дія стягувача не перериває строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги стягувача на дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить ухвалу та постанову скасувати, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на момент винесення наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI викладений Закон України "Про виконавче провадження" у новій редакції, зокрема, змінений строк пред'явлення судових документів до виконання, водночас, у п. 4 прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Отже, наказ Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 міг бути пред'явлений протягом трирічного строку, тобто до 06.08.2012.

Водночас, судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" вказаний строк був перерваний пред'явленням наказу до виконання до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві і після переривання встановлений до 01.04.2014 у зв'язку з поверненням виконавчого документа за заявою стягувача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (постанова ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.04.2011).

Зазначений висновок судів попередніх інстанцій є помилковим.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" підставою переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання визначене пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2009 (т.2 с.69) вбачається, що стягувачем пред'явлений виконавчий документ до виконання 27.08.2009.

Отже, відповідно положень ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009, який перервався 27.08.2009, поновився з того ж моменту.

Висновок суддів попередніх інстанцій про те, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 до виконання поновився з моменту повернення виконавчого документу стягувачу (постанова ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01.04.2011) не відповідає положенням ч.3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до вказаної норми строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, однак, стягувачу виконавчий документ був повернутий з іншої самостійної підстави - у зв'язку з поданням ним письмової заяви (п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону).

Отже, враховуючи те, що трирічний строк пред'явлення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 до виконання поновився 27.08.2009, то, відповідно, стягувач мав право звернутись до органу виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення до 27.08.2012.

А тому, як заява стягувача про виконання судового рішення від 01.08.2013 № 565 так і аналогічна заява від 19.03.2015 № 50 подані поза межами встановленого законом строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, відмова у прийнятті до провадження виконавчого документу за заявою від 19.03.2015 № 50 є правомірною з огляду на пропуск стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання (п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, враховуючи вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що державним виконавцем помилково визначено підставою відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу пункт 7 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою).

Проте, помилкове визначення державним виконавцем підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, за умови встановлення судом правомірності відмови у відкритті виконавчого провадження, не оцінюється судом підставою для визнання дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними та скасування відповідної постанови.

З огляду на вказане вище, належно від мотивів вказаних у оскаржених судових рішеннях, останні слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №42/318 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил