Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 01/5026/2900/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Міністерства фінансів Українина постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року господарського суду Черкаської області від 14.05.2015 року у справі господарського суду№ 01/5026/2900/2011 Черкаської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської областідо Відкритого акціонерного товариства Кам'янського підприємства "Агрохім" про визнання банкрутомліквідатор Артеменко О.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

Міністерства фінансів України:Сотнікова І.В. (довіреність №31-13030-08/6 від 31.03.2015 року),Відкритого акціонерного товариства Кам'янського підприємства "Агрохім": ліквідатор Артеменко О.О., арбітражний керуючий. В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.01.2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Кам'янського підприємства "Агрохім" (далі - боржника) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Черкаської області від 17.01.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Назаренка С.А. (том 1, а.с. 43 - 45).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 року у задоволенні клопотання ліквідатора Назаренка С.А. про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство відмовлено (том 1, а.с. 142 - 143).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.02.2013 року затверджено звіт арбітражного керуючого Назаренка С.А. про оплату послуг та відшкодування витрат у зв'язку з виконанням обов'язків ліквідатора банкрута за період з 17.01.2012 року по 31.12.2012 року на суму 54 853, 01 грн. (том 2, а.с. 98 - 99).

Cтрок ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Назаренка С.А. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 2, а.с. 85 - 86, 126, 128 - 129, 131 - 132).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.01.2014 року затверджено звіт арбітражного керуючого Назаренка С.А. про оплату послуг та відшкодування витрат у зв'язку з виконанням обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на суму 48 279, 02 грн. та припинено його повноваження у даній справі з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Артеменка О.О. (том 2, а.с. 160 - 162).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.07.2014 року строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Артеменка О.О. продовжено на шість місяців (том 3, а.с. 142 - 143).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.08.2014 року надано згоду на продаж майна банкрута - адміністративного комплексу зі спорудами та передавальними пристроями, розташованими за адресою: Черкаська область, місто Кам'янка, вул. Леніна, 110, що перебуває в іпотеці Міністерства фінансів України, у порядку, встановленому чинним законодавством (том 3, а.с. 150 - 153).

16.03.2015 року до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Артеменка О.О. про надання дозволу на розподіл наявних на ліквідаційному рахунку банкрута коштів в розмірі 48 025, 01 грн., одержаних від реалізації заставного майна боржника, пропорційно між арбітражним керуючим Назаренком С.А., як попереднім ліквідатором банкрута, та діючим ліквідатором Артеменком О.О. для часткового відшкодування понесених ними витрат в ліквідаційній процедурі відповідно на суму 30 078, 06 грн. та на суму 17 946, 95 грн., про що комітетом кредиторів прийнято рішення, оформлене протоколом №17 від 10.03.2015 року (вх. №6268/15) (том 3, а.с. 173 - 179).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2015 року затверджено звіт арбітражного керуючого Артеменка О.О. про оплату послуг та відшкодування витрат у зв'язку з виконанням обов'язків ліквідатора банкрута за період з 01.02.2014 року по 28.02.2015 року на суму 58 912, 07 грн. (том 4, а.с. 55 - 56).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2015 року (суддя Гура І.І.) клопотання ліквідатора Артеменка О.О. задоволено, дозволено ліквідатору банкрута розподілити наявні на ліквідаційному рахунку Відкритого акціонерного товариства Кам'янського підприємства "Агрохім" кошти пропорційно між арбітражним керуючим Назаренком С.А. та арбітражним керуючим Артеменком О.О. в розмірі та на умовах, встановлених рішенням комітету кредиторів згідно з протоколом №17 від 10.03.2015 року (том 4, а.с. 69 - 70).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Міністерство фінансів України, як заставодержатель адміністративного комплексу підприємства-боржника, (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2015 року, відмовити ліквідатору Артеменку О.О. у задоволенні його клопотання про розподіл коштів від реалізації заставного майна боржника, зобов'язати ліквідатора банкрута спрямувати наявні на ліквідаційному рахунку боржника кошти на задоволення вимог заставодержателя, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Шипка В.В., суддів: Пантелієнка В.О., Разіної Т.І.) апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року у даній справі - без змін (том 5, а.с. 32 - 35).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 28.07.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2015 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора Артеменка О.О. про надання дозволу на розподіл коштів, одержаних від продажу заставного майна боржника, та зобов'язати його спрямувати наявні на ліквідаційному рахунку банкрута грошові кошти на задоволення вимог заставодержателя - Міністерства фінансів України, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 5, 14, 26, 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Скаржник зазначив про необґрунтованість висновків судів про надання ліквідатору Артеменку О.О. дозволу на розподіл коштів, виручених від продажу майна банкрута, що перебуває в іпотеці Міністерства фінансів України, пропорційно між попереднім та діючим ліквідаторами для часткового відшкодування понесених ними витрат в ліквідаційній процедурі з посиланням на положення Закону про банкрутство, що визначають порядок використання коштів, одержаних від реалізації заставного майна банкрута, виключно для першочергового задоволення вимог кредитора-заставодержателя. Також, на думку скаржника, помилковими є висновки апеляційного суду про те, що Міністерство фінансів України не є заставним кредитором боржника, оскільки скасування судом першої інстанції ухвалою від 16.04.2013 року іпотеки спірного майнового комплексу боржника було спрямоване на надання можливості ліквідатору банкрута здійснити його продаж в ході ліквідаційної процедури та не має наслідком зміни черговості задоволення вимог кредитора-заставодержателя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 28.07.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника Міністерства фінансів України - Сотнікову І.В. та ліквідатора банкрута Артеменка О.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з положеннями статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частинами 1, 2 статті 52 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Положеннями статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, визначено порядок розподілу коштів, одержаних від продажу майна банкрута. Так, у першу чергу задовольняються, поряд з іншими, вимоги, забезпечені заставою.

Отже, майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, а кошти, одержані від його реалізації в ході ліквідаційної процедури, використовуються виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови №15/041 від 25.03.2015 року у справі №32/17-352-2011.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 03.01.2012 року за заявою ініціюючого кредитора порушено провадження у даній справі про банкрутство з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 1); постановою суду від 17.01.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Назаренка С.А., повноваження якого у даній справі припинено ухвалою суду від 30.01.2014 року із призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Артеменка О.О. (том 1, а.с. 43 - 45, том 2, а.с. 160 - 162).

Судами встановлено обставини надходження 16.03.2015 року до господарського суду клопотання ліквідатора Артеменка О.О. про надання дозволу на розподіл наявних на ліквідаційному рахунку банкрута коштів в розмірі 48 025, 01 грн., одержаних від реалізації заставного майна, пропорційно між арбітражними керуючими Назаренком С.А. та Артеменком О.О. та їх спрямування на часткове відшкодування понесених ними витрат в ліквідаційній процедурі відповідно на суму 30 078, 06 грн. та на суму 17 946, 95 грн., про що комітетом кредиторів прийнято рішення, оформлене протоколом №17 від 10.03.2015 року (том 3, а.с. 173 - 179).

В обґрунтування зазначеного клопотання ліквідатор банкрута зазначив про наявність непогашених витрат попереднього ліквідатора Назаренка С.А. на суму 45 655, 51 грн. та діючого ліквідатора Артеменка О.О. на суму 27 244, 07 грн. у зв'язку із збереженням та організацією продажу заставного майна, які підлягають задоволенню у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна банкрута відповідно до положень статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Задовольняючи клопотання ліквідатора Артеменка О.О., суд першої інстанції виходив з того, що витрати попереднього та діючого ліквідаторів банкрута, понесені в ході ліквідаційної процедури, відносяться до першої черги задоволення, а спрямування на їх погашення коштів, одержаних від реалізації заставного майна банкрута на суму 48 025, 01 грн., погоджено комітетом кредиторів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою Міністерства фінансів України, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не вбачав правових підстав для зміни чи скасування прийнятої ним ухвали від 14.05.2015 року.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до іпотечного договору №130-04/174/016 від 25.05.2004 року, Відкритим акціонерним товариством Кам'янське підприємство "Агрохім" передано в іпотеку ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", яке діє згідно Агентської угоди від 19.09.1996 року від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Кам'янка, вул. Леніна, 110, на забезпечення погашення реструктуризованої заборгованості підприємства-боржника перед державою (том 1, а.с. 97 - 103).

Апеляційним судом встановлено обставини скасування судом першої інстанції в ході ліквідаційної процедури іпотеки спірного майнового комплексу банкрута згідно з ухвалою від 16.04.2013 року, яка в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася та набрала законної сили (том 2, а.с. 124 - 125); відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, станом на 22.05.2013 року запис про іпотеку адміністративного комплексу підприємства-боржника погашено (том 5, а.с. 25).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати Міністерство фінансів України кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, що спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність положенням статей 26, 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, здійсненого судом першої інстанції розподілу коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, між попереднім та діючим ліквідаторами банкрута на відшкодування понесених ними витрат в ліквідаційній процедурі.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що порядок розподілу коштів, отриманих від продажу заставного майна банкрута, погоджено комітетом кредиторів, в тому числі Кам'янською ОДПІ, яка діє від імені Міністерства фінансів України (том 3, а.с. 176 - 178); при цьому, листом №31-12110-09/08-10/9728 від 27.03.2013 року Міністерство фінансів України повідомило ліквідатора банкрута про те, що всі питання, пов'язані з відчуженням майна підприємства-боржника та використанням коштів, одержаних від його реалізації, повинні бути погоджені з ДПІ у Кам'янському районі, як представником заставного кредитора, а також зазначило про право ліквідатора відшкодувати свої витрати з оформлення документації, організації і проведення аукціонів з реалізації комплексу будівель і споруд, які знаходяться в іпотеці Міністерства фінансів України, за рахунок коштів, виручених від його продажу (том 2, а.с. 118 - 120).

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення порядку розподілу коштів, одержаних від продажу заставного майна банкрута, згідно оскаржуваних судових рішень та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи ухвалою від 16.04.2013 року поряд з іншими обтяженнями майна, включеного до складу ліквідаційної маси, обтяження іпотекою спірного майнового комплексу підприємства-банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що дійсність обтяження обмежує ліквідатора у здійсненні повноважень щодо реалізації майна боржника в ході ліквідаційної процедури з подальшим розподілом виручених від продажу такого майна коштів для задоволення вимог кредиторів (том 2, а.с. 124 - 125). При цьому, дійсність договору іпотеки ніким не оспорювалася, а вимоги уповноваженої державою особи на стягнення боргу Міністерства фінансів України (податкового органу) залишились в реєстрі вимог кредиторів у першу чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Відтак, висновки суду апеляційної інстанції про припинення іпотеки спірного майнового комплексу банкрута з огляду на її скасування ухвалою суду від 16.04.2013 року в ході ліквідаційної процедури боржника-іпотекодавця та відсутність у зв'язку із цим у Міністерства фінансів України, як іпотекодержателя, статусу заставного кредитора у даній справі є помилковими.

Виходячи з положень статей 26, 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, майно банкрута, яким забезпечені вимоги заставного кредитора, включається ліквідатором банкрута до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

З правовою позицією про звернення коштів від реалізації предмета іпотеки виключно на задоволення вимог кредитора заставодержателя погодився Верховний Суд України у Постанові №15/041 від 25.03.2015 року у справі №32/17-352-2011.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову апеляційного суду від 28.07.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.05.2015 року про надання ліквідатору Артеменку О.О. дозволу на розподіл коштів, одержаних від продажу заставного майна банкрута, виключно на оплату праці ліквідаторів у справі необхідно скасувати, як такі що прийняті з порушенням норм законодавства про банкрутство (статей 26, 31 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 року) та процесуального права (статей 32, 33, 43, 101 ГПК України), а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно дослідити в цілому обставини реалізації всіх активів боржника у ліквідаційній процедурі та можливість оплати праці ліквідаторів за рахунок іншого, не забезпеченого заставою майна боржника, дослідити можливість часткового задоволення вимог ліквідатора Артеменка О.О. з врахуванням надання згоди на часткове відшкодування витрат згідно листа №31-12110-09/08-10/9728 від 27.03.2013 року Міністерство фінансів України (про право ліквідатора відшкодувати свої витрати з оформлення документації, організації і проведення аукціонів з реалізації комплексу будівель і споруд), а також з врахуванням зазначених положень законодавства України про банкрутство та висновків Верховного Суду України згідно Постанови №15/041 від 25.03.2015 року у справі №32/17-352-2011, які є обов'язковими для виконання судами відповідно до статті 11128 ГПК України, прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду клопотання ліквідатора Артеменка О.О. про надання дозволу на розподіл коштів, одержаних від продажу заставного майна банкрута.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.05.2015 року №01/5026/2900/2011 скасувати.

Справу №01/5026/2900/2011 в частині розгляду клопотання ліквідатора Артеменка О.О. про надання дозволу на розподіл коштів, одержаних від продажу заставного майна Відкритого акціонерного товариства Кам'янського підприємства "Агрохім", направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський