ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 916/1008/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Збарих С.М., посв. №028728 від 05.09.2014р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:Марочкін В.О., дов. б/н від 20.01.2016р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р.у справі господарського суду№916/1008/15-г Одеської областіза позовомПрокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер"третя особаКілійська районна державна адміністраціяпростягнення 21 216,47грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.01.2016р. №05/2-188вих-16)В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.01.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. у справі №916/1008/15-г, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 21 216,47грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд в іншому складі суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.09.2016р. №08.03-04/4007 у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №916/1008/15-г, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 20.09.2016р. з'явився прокурор та представник відповідача. Позивач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.07.2014р. №6, затвердженого розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 21.07.2014р. №283, розмір збитків, нанесених територіальній громаді с. Приморського Кілійського району Одеської області, в особі Приморської сільської ради, у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її використання без правовстановлюючих документів ТОВ "ФК "Лідер", становить 21 216,47грн. (що підтверджується наданим Кілійською районною державною адміністрацією розрахунком).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016р. у справі №904/5857/14, від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: с. Приморське Кілійського району Одеської області відповідачем отримано у 2008 році.

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області №338-V-XII від 15.08.2008р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2236 га у довгострокову оренду терміном на 49 років, проте до теперішнього часу проект не затверджено.

Тобто, відповідач весь цей час користувався зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який останній отримав б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, що апеляційним господарським судом не розглянуто його клопотання про зупинення провадження у справі не приймаються до уваги судовою колегією касаційної інстанції, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

Крім того, посилаючись на Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. поза увагою заявника касаційної скарги залишились положення пункту 11 Перехідних положень цього закону, згідно з яким до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 ГПК України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. у справі №916/1008/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лідер" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач