ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 914/4134/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. (доповідач), Коробенко Г.П., Мачульського Г.М., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановувід 18.04.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Львівської області № 914/4134/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" простягнення 37 995 060,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Безпалюк О.Л. дов. від 18.04.2014 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2016 р. (суддя - Запотічняк О.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 020 077,35 грн. - пені, 257 586,72 грн. - 3% річних, 5 783 133,59 грн. - збитків внаслідок інфляції, 1 707 661,28 грн. 7% штрафу та 61 397,39 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 р. (судді - Марко Р.І., Желік М.Б., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2016 року в справі за номером № 914/4134/15 скасовано частково в частині стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 020 077,35 грн. - пені та 1 708 661, 28 грн. 7 % штрафу, з прийняттям нового рішення в цій частині, в зв'язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:; "3. Стягнути з Львівськогго міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 510 038 грн. 68 коп. - пені, 257 586, 72 - 3 % річних, 5 783 133, 59 грн. - збитків внаслідок інфляції, 853 830 грн. 64 коп. 7 % штрафу".В решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2014 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 16/15-ПР, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору. (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

За умовами даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає Покупецю з 01.01.2015 р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 16 250 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м) згідно з договором. Ціна за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 7 661,64 грн.( п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою від 20.02.2015 р. № 1 сторони внесли зміни до п. 5.2 договору від 12.12.2014 р. № 16/15-ПР та встановили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 7 416,84 грн. Додатковою угодою від 18.03.2015 р. № 2 сторони внесли зміни до п. 5.2 договору від 12.12.2014 р. № 16/15-ПР та встановили, що з 01.03.2015 р. вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 11 333,64 грн.

За період з січня по березень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 5 461 654 тис. м. куб. на загальну суму 44 024 381,77 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу (а.с.23-25 ).

Відповідачем було долучено до справи звіт по проводках та копії платіжних доручень за період з серпня по листопад 2015 року з яких вбачається, що основна заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі. Позивач підтвердив факт погашення відповідачем заборгованості.

На момент подання позову до суду основна сума заборгованості була відсутня.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 6.1 договору, сторони погодили, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5-ть банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого природного газу виконав з порушенням строку оплати, за поставлений позивачем згідно Договору № 16/15-ПР. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 16/15-ПР, позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 5 106 267,55 грн. та штрафу в розмірі 1 707 661,28 грн., нарахованих на підставі п. 7.2 Договору. На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 263 991, 30 грн. - 3% річних та 7 588 562, 25 грн. - інфляційні втрати.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ЦК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:5 106 267,55 грн. пені, 1 707661,28 грн. 7% штрафу, 263 991,30 грн. 3% річних, 7 588562,25 грн. збитків внаслідок інфляції.

Судом першої інстанції було здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 7% штрафу та 3 % річних, і встановлено, що розрахунок позивачем здійснено невірно, а саме не враховано дати коли відповідачем здійснювались проплати та проведено нарахування на суми боргу без врахування часткових проплат. Інфляційні втрати нараховувались на інфляційні втрати за попередній період.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Апеляційним господарським судом було відзначено, що причиною несвоєчасних розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу № 16/15 - ПР було те, що нерегулярно з бюджету отримується субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Проте, така субвенція, спрямована лише на покриття затрат на вироблення теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до категорії "населення". Тобто не відшкодовується різниця в тарифах, затверджених для категорії споживачів бюджетні органи/установи, прибуток підприємства відповідно, також не отримується.

Відповідач виконав свої зобов'язання згідно з договором, сплативши в повному обсязі вартість отриманого газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань; в матеріалах справи відсутні докази, щодо понесення збитків спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 16/15-ПР; майновий стан Відповідача (важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами: звіт про фінансові результати за 2015 рік, баланс(звіт про фінансовий стан) на 2015 р.). Окрім пені позивачем нараховані також 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Діяльність відповідача є збитковою.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, а тому суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, приймається до уваги також і майновий стан позивача з врахуванням негативних наслідків, котрі можуть бути спричинені неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по Договору.

Суд вказав, що зменшення розміру штрафних санкцій на 50% є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому.

Отже, апеляційний господарський суд зменшив розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та 7% штрафу) до 50 % від правомірно нарахованих (5 020 077, 35 грн - пеня та 1 707 661, 28 грн. - штрафу ) та стягнув з ПАТ "Львівтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 510 038 грн. 68 коп. пені та 853 830 грн. 64 коп. 7 % штрафу за неналежне виконання умов договору.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі № 914/4134/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський