Постанова ВГСУ від 20.03.2014 року у справі №904/4766/13

Друк

Пошук

162

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.03.2014 року у справі №904/4766/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 904/4766/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, позивача: Крамар О.О. - дов. від 28.08.13, касаційну скаргуКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід16.01.14у справі№904/4766/13за позовомПрокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" доПриватного підприємця ОСОБА_5 простягнення заборгованостіРозпорядженням Секретаря другої судової палати від 19.03.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В., - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позову), поданим в інтересах держави в особі Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 20891,68 грн. боргу за спожиту теплову енергію та 580,09 грн. пені. Обґрунтовуючи позов, прокурор вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості отриманих послуг за договором на відпуск теплової енергії №265т від 01.03.10.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 24.09.13 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20891,68 грн. боргу та 560,74 грн. пені. Господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором у спірній сумі. У стягненні 19,35 грн. пені відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.14 (судді: Герасименко І.М., Сизько І.А., Іванов О.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6226,84 грн. боргу та 576,87 грн. пені. Суд апеляційної інстанції установив, що борг відповідача у спірному періоді (з 01.02.12 до 30.04.13) складає 6226,84 грн. В частині позову про стягнення 14664,84 грн. боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що заборгованість, яка виникла до лютого 2012 року, в тому числі, 14664,84 грн. вже була предметом розгляду у іншій господарській справі №22/5005/4506/12. В частині стягнення з відповідача 3,63 грн. пені відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статей 526 610 Цивільного кодексу України, статей 4 32 33 34 116 117 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вважає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції необгрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14664,84 грн. боргу та зазначає, що ця сума не була сплачена відповідачем.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарськими судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.10 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" - постачальником та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - споживачем був укладений договір на відпуск теплової енергії №265т. За умовами цього договору постачальник зобов'язався продавати споживачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на умовах, зазначених у договорі, а споживач - вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію. Відповідно до пункту 2.3 договору облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника після 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач упродовж розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа місяця наступного за розрахунковим (пункт 5.1 договору). Згідно з пунктом 5.2 договору всі розрахунки за договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акта про постачання теплової енергії, виписаного постачальником. За порушення строків оплати сторони обумовили нарахування пені (пункт 5.1 договору). Апеляційний господарський суд в процесі розгляду спору установив, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач на виконання умов договору у спірному періоді надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 15239,84 грн. Відповідач розрахувався з позивачем частково, у сумі 9013 грн. Відтак, борг відповідача, як установив суд апеляційної інстанції, становить 6226,84 грн., що, між іншим, підтверджується і актом звірки розрахунків, підписаним сторонами. Як убачається з матеріалів справи, прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", посилаючись на несплату Приватним підприємцем ОСОБА_5 повної вартості спожитої теплової енергії за вказаним договором, звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з нього суми несплаченого боргу та пені за період з 01.02.12 до 30.04.13. В подальшому, прокурор просив стягнути заборгованість і пеню ще й за інший період, що передував заявленому. Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 6226,84 грн. боргу у спірному періоді (з 01.02.12 до 30.04.13), як такого, що підтверджується матеріалами справи та припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14664,84 грн. Припиняючи провадження в частині вимог про стягнення 14664,84 грн. боргу, суд виходив з того, що ця сума входить до заборгованості за період, що передував заявленому, та вже була предметом розгляду у іншій господарській справі (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.12 у справі №22/5005/4506/2012 про затвердження мирової угоди). Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статі 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. За приписами статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати; за погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Згідно з приписами статей 525 526 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Окрім того, за приписами пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, наданий позивачем, апеляційний господарський суд установив, що позивачем у спірному періоді було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на суму 15239,84 грн. За ці послуги відповідач розрахувався частково, у сумі 9013 грн. Відтак, як установив суд апеляційної інстанції, і це, між іншим, підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, борг відповідача, становить 6226,84 грн. Припиняючи провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 14664,84 грн. боргу, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність застосування пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, адже, як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ця сума боргу входить до заборгованості за попередній період, котрий передував спірному, та вона вже була предметом судового розгляду Господарським судом Дніпропетровської області у іншій справі №22/5005/4506/2012, провадження у якій було припинено у зв'язку з затвердженням мирової угоди між сторонами. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження ґрунтуються на переоцінці встановленого у цій справі апеляційним господарським судом та стосуються перевірки вже здійсненого судом перерахунку спірних сум.