ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 918/1071/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ на ухвалу від 25.03.2016 господарського суду Рівненської області та постановувід 13.06.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/1071/15 господарського суду Рівненської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол", м. Рівнеліквідатор Сокотун В.А., м. Рівнекредитори1. Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління державної фіскальної служби у Рівненській області 2. Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Овас-Агро" приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "Овас", с. Бабин Рівненської області 3. товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ", с. Бабин Рівненської області 4. товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд", с. Франівка Рівненської області 5. приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "Овас", с. Бабин Рівненської областів судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Дельта Банк"Коновал Р.О., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 918/1071/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" (далі - ТОВ "Гранд Хол", боржник) у порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), здійснено оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій та інше.

Постановою господарського суду Рівненської області від 05.10.2015 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А., а також оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду оголошення про визнання боржника банкрутом.

23.10.2015 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", кредитор) (з урахуванням заяви з уточненими грошовими вимогами від 04.11.2015 № 18.5/550) звернулося до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 288 236 923,28 грн., які випливають із ряду кредитних договорів.

04.11.2015 кредитор звернувся до господарського суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 4 354 178,17 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 (суддя - Трускавецький В.П.) (з урахуванням ухвали від 22.04.2016 про виправлення описки) грошові вимоги кредитора визнано частково, а саме в розмірі: 30 870 376, 71 як вимоги що забезпечені заставою майна боржника та підлягають внесенню до реєстру окремо; 100 570 046, 92 грн. - черговість задоволення вимог четверта та 24 451 744, 27 грн. - вимоги шостої черги. Решту грошових вимог відхилено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (судді: Коломис В.В. - головуючий, Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 6, 509, 526, 543, 627 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ч. 8 ст. 23, 45 Закону про банкрутство. Кредитор посилається на те, що господарські суди безпідставно зменшили заявлені ним грошові вимоги до боржника, у тому числі грошові вимоги забезпечені заставою майна боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.09.2015 прийнято до розгляду заяву про визнання банкрутом ТОВ "Гранд Хол", подану в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та призначено заяву до слухання у підготовчому засіданні до 23.09.2015.

Ухвалою підготовчого засідання від 23.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника за спрощеною процедурою банкрутства згідно з приписами ст. 95 Закону про банкрутство та здійснено оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Між тим, постановою від 05.10.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та вдруге оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду оголошення, однак про визнання ТОВ "Гранд Хол" банкрутом.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди.

Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації.

Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Як вбачається, в силу імперативних приписів ст. 7 Закону про банкрутство провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до правил ст. 95 Закону про банкрутство виключає можливість застосування до боржника іншого порядку здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема застосування до нього процедури розпорядження майном, санації, а також мирової угоди, оскільки метою введення такої процедури є виключно ліквідація (припинення) господарюючого суб'єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 2 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюється у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

В свою чергу, вирішення питання щодо визнання банкрутом такого боржника та призначення ліквідатора повинно здійснюватися в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі, в якому судом перевіряється поданий ліквідаційний баланс, з'ясовується факт недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція, викладена в п. 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)".

Отже, відповідно до порядку здійснення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 95 закону про банкрутство, саме за наслідками проведення вищезазначеного судового засідання вирішується питання щодо визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора та відкриття ліквідаційної процедури про що здійснюється публікація в офіційному органі.

Однак, на стадії підготовчого засідання вирішується питання виключно про порушення провадження у справі, вводиться мораторій, за необхідності витребовуються додаткові, до вже наданих, документи та призначається дата судового засідання на якому буде вирішено питання щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому загальна процедура банкрутства передбачає здійснення двох офіційних оголошень: перше - на стадії підготовчого засідання при порушенні провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та формування пасиву боржника, друге - у зв'язку з визнанням останнього банкрутом та встановлення порядку звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що виникли в ході його санації. Натомість спрощена процедура банкрутства передбачає здійснення лише одного офіційного оголошення - про визнання боржника банкрутом.

Головна мета офіційного оприлюднення відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство полягає у встановленні відповідного порядку виявлення кредиторів в процедурі розпорядження майном для формування пасиву боржника, представницьких органів кредиторів та подальшого переходу до наступної судової процедури. Що стосується спрощеного порядку провадження у справі, то тут головна мета офіційного оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом є формування пасиву з подальшою ліквідацією банкрута (виявлення, інвентаризація та реалізація майнових активів, задоволення вимог кредиторів, тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, місцевий господарський суд, здійснивши офіційне оголошення на стадії підготовчого засідання фактично застосував до даних правовідносин правовий механізм загальної процедури банкротства, не передбачений ст. 95 Закону про банкрутство.

Вищезазначене свідчить, що суд першої інстанції грубо порушив порядок виявлення кредиторів, встановлений ст. 95 Закону про банкрутство у зв'язку з чим фактично ввів в оману потенційних учасників процедури банкрутства. При цьому існування двох оголошень у даній справі про банкрутство, саме по собі породжує правові колізії в частині строків подачі заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, їх змісту та наслідків розгляду.

У зв'язку з чим, реалізуючи свої права та законні інтереси ПАТ "Дельта Банк" керувалося незаконним порядком виявлення кредиторів, що спричинило подачу двох заяв, а саме з конкурсними та поточними грошовими вимогами до боржника, тоді як ініціювання щодо боржника спрощеної процедури банкрутства виключає існування у нього поточної грошової заборгованості.

З огляду на порушенням судом першої інстанції імперативних приписів ст. 95 Закону про банкрутство, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку правомірності розгляду та визнання заявлених у межах цієї процедури грошових вимог ПАТ "Дельта Банк".

В розумінні приписів ст.ст. 101, 111-7 ГПК України, задача апеляційної та касаційної інстанцій полягає саме у з'ясуванні законності винесеного судового рішення, а не у підміні суду першої інстанції, оскільки виключно місцевим господарським судом встановлюється порядок дій по підготовці здійснення процедури банкрутства.

У зв'язку з чим, суди апеляційної та касаційної інстанцій не можуть виправити допущені місцевим господарським судом порушення норм Закону про банкрутство.

Вищезазначене обумовлене необхідністю повернення справи саме на етап встановлення судом першої інстанції передбаченого законодавством порядку банкрутства за спрощеною процедурою на стадію підготовчого засідання суду.

У той же час допущені порушення норм Закону про банкрутство не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Відтак, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання за спрощеною процедурою банкрутства, передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство.

Що стосується судових актів, які прийнятті після винесення ухвали від 23.09.2015, то у зв'язку із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання такі акти втрачають юридичну силу.

При новому розгляді справи суду необхідно порушити провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону про банкрутство, та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 16, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115 - 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 918/1071/15 скасувати.

3. Справу № 918/1071/15 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич