Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/30981/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.05.2016у справі№ 910/30981/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"до - Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон"простягнення 21463, 65 грн. за участю представників: позивачаДубовий О.С. - предст. дов.від 23.12.2015відповідачів - Мандрикін Я.В.- предст. дов. від 02.12.2015 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" суми завданої матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в розмірі 10934,10 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон" 10529,55 грн різниці між страховим відшкодуванням та реальними збитками внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 21463,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування страхове відшкодування, позивач набув згідно зі статтями 1166, 1172, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" права вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якими є відповідачі, як власник такого транспортного засобу та страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, який відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є відповідальним за завдані третім особам збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування; різниця між фактично понесеними збитками та обсягом відповідальності страховика підлягає стягненню з винної особи.

Заявою від 12.01.2016 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів суму завданої матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги в розмірі 21463,65 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон" відхилило позов, вважаючи, що відшкодування заподіяних збитків має здійснюватися повністю за рахунок страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" погодилось з наявністю передбачених законодавчо підстав для виплати збитку у розмірі 10934,10 грн, визначеному за висновком про розмір матеріального збитку, водночас вказало, що позивач не надав документи, необхідні для здійснення страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 (суддя Пригунова А.Б.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" шкоду в порядку зворотної вимоги у розмірі 10434,10 грн та судовий збір; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (судді: Гаврилюк О.М. - головуючий, Сулім В.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду міста Києва скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" на користь позивача 10529,55 грн та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині; в частині задоволення позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" на користь позивача 10434, 10 грн шкоди в порядку зворотної вимоги, в частині відмови в позові про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" на користь позивача 500 грн та в частині відмови в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма Регіон" рішення залишено без змін; розподілено витрати з судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.

Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: апеляційний суд не врахував, що обсяг відповідальності страховика у спірних правовідносинах визначається спеціальним законом - Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не застосував його положення у спірних правовідносинах; не застосувавши положення наведеного вище Закону, суд дійшов висновку щодо обсягу відповідальності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" всупереч приписів статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не взяв до уваги належні докази в підтвердження розміру такої відповідальності, наявні в матеріалах справи (звіт № 24143 від 27.01.2015, складений на замовлення позивача); сума виплати за договором добровільного страхування виникла в межах правовідносин сторін за договором добровільного страхування, визначається умовами укладеного ними договору та не може бути єдиною підставою для виникнення відповідного обов'язку у страхової компанії, що застрахувала відповідальність винної особи; суд не врахував правового висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 6-691цс15.

Представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон" не скористалось, встановленим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Позивач відхилив доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що за змістом довідки № 56901022 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2015 № 3/145/94/2015, 27.01.2015 о 19 год 10 хв. на автодорозі Стрий - Знам'янка 364 км + 600 м ОСОБА_9, керуючи транспортним засобом „Mercedes Benz", д.н.з. НОМЕР_1, під час обгону не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем „Scania 380, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10. Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.03.2015 у справі № 3/145/94/2015, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою також встановлено, що транспортним засобом - автомобілем „Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1, який спричинив ДТП, керував ОСОБА_9, який перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон".

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль „Scania 380, д.н.з. НОМЕР_2, застрахований Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі комплексного договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) від 01.08.2014 № 049089.

Відповідно до змісту звіту від 11.03.2015 серії SL №24143 про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля „Scania 380, д.н.з. НОМЕР_2, становить 10934,10 коп.

За результатами ремонтної калькуляції, здійсненої за допомогою системи Audatex, вартість ремонту автомобіля „Scania 380, д.н.з. НОМЕР_2, становить 22963,14 грн; за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" фактична вартість ремонту автомобіля „Scania 380, д.н.з. НОМЕР_2, склала 21463,65 грн.

Як вбачається зі страхового акта від 19.05.2015 № 150000024045 позивач встановив факт настання страхового випадку та вирішив виплатити страхове відшкодування на загальну суму 21463 грн 65 коп.

Згідно з пунктом 3 комплексного договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) від 01.08.2014 № 049089 вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство „Банк Михайлівський", який листом від 15.05.2015 № 24-05-1956 надав згоду на перерахування страхових виплат Товариству з обмеженою відповідальністю „Транс-Логістик". Кошти в розмірі 21463,65 грн виплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2015 № ЗР026193; виконання ремонтних робіт підтверджується актом виконаних робіт від 04.02.2015 № ТЛ00000751 на загальну суму 21463,65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми 10434,10 грн з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА", місцевий господарський суд вказав, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування позивачем у останнього виникло право вимоги відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, якою є саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА"; оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" не є страховиком по відношенню до позивача та здійснює виплату відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", у спірних правовідносинах норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню; відтак, зі страховика винної у ДТП особи підлягає стягненню сума, що є витратами позивача, пов'язаними з виплатою страхового відшкодування з вирахуванням суми франшизи; натомість позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон" є безпідставними.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що виплата позивачем страхового відшкодування страхувальнику (стороні договору добровільного страхування транспортного засобу) без урахування фізичного зносу випливає з умов укладеного ними договору; виплачена сума позивачем сума підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" в порядку регресу без врахування коефіцієнту зносу пошкодженого автомобіля; також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не врахував зміст заяви про уточнення позовних вимог, в яких позивач не зазначив сум, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів окремо, в зв'язку з чим позов слід задовольнити повністю за рахунок страхової компанії, а у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Регіон" відмовити через відсутність розміру вимог до нього.

Судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору судам належить з'ясувати зміст правовідносин сторін спору, встановити обставини, що є істотними розгляду справи відповідно до встановлених правовідносин, застосувати законодавство, яке регулює спірні правовідносини.

Зі змісту судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій визначили спірні правовідносини сторін як правовідносини з виплати регресу, в зв'язку з чим з'ясовували обставини щодо обсягу та правомірності здійсненої позивачем виплати за договором добровільного страхування транспортного засобу на користь сторони такого договору.

Разом з тим, за змістом статті 1191 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги (регресу) виникає з огляду на відшкодування шкоди, завданої іншою особою; відповідна стаття знаходиться у главі 82 "Відшкодування шкоди" підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання" Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Натомість за приписами статті 6 Закону України "Про страхування" страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком, є добровільним страхуванням; в межах добровільного страхування може бути застраховано, зокрема, наземний транспорт за договором майнового страхування, а обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі у разі настання страхового випадку виникає у страховика саме за договором добровільного страхування та на підставі укладеного договору.

Спеціальними положеннями законодавства, яке регулює правовідносини страхування (статтею 27 Закону України „Про страхування", статтею 993 Цивільного кодексу України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведені положення законодавства відповідають приписам частини другої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України, згідно з якими кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, за наслідками здійснення страховиком виплати страхового відшкодування страхувальнику відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги з відшкодування заподіяних збитків до особи, відповідальної за спричинення шкоди, а страховик виступає замість потерпілого в порядку правонаступництва.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

За частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), учасником яких Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Системний аналіз положень вказаного вище Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик бере на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто бере на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" є особою, відповідальною за завдану в даному випадку шкоду відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та у межах, передбачених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" не є стороною договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного позивачем, відповідно, його обов'язки у спірних правовідносинах виникають саме у зв'язку з вимогою потерпілого до винної особи про відшкодування заподіяних збитків, а не в межах договірних правовідносин позивача з потерпілим.

Відповідна правова позиція про те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика в порядку правонаступництва переходить право вимоги у деліктному зобов'язанні, викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 910/22731/14.

Також судова колегія відзначає, що спірні правовідносини сторін та належне до застосування законодавство підлягають з'ясуванню судами, виходячи з викладених позивачем обставин справи та матеріально-правових підстав поданого позову, також у випадку невірного застосування в позові термінології.

Всупереч приписам статті 43, 54 Господарського процесуального кодексу України суди не встановили істотні обставини справи відповідно до наведених у позові матеріально-правових вимог, не з'ясували дійсний зміст правовідносин сторін, в зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак, їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 у справі № 910/30981/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

А. Полянський