Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/16874/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "Техком-Сервіс"на постановувід 21.01.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/16874/14 господарського суду м. Києваза позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"до1. ТОВ "Техком-Сервіс"; 2. ТОВ "Київкапіталбуд"провизнання недійсним договоруза участю представників:

позивача:Маслакової І.Ю., дов. №001/9/1/7-07 від 12.01.2015;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2014 (суддя О. Грєхова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (судді С. Гончаров, Р. Самсін, Є. Шаптала) позов задоволено, визнано недійсним договір № 25/6-13 відступлення права вимоги від 25.06.2014, укладений між ТОВ "Київкапіталбуд" та ТОВ "Техком-Сервіс". Стягнуто з ТОВ "Київкапіталбуд" та ТОВ "Техком-Сервіс" по 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Техком-Сервіс" - відповідач 1 у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст. 203,215,512,516 ЦК України. Укладений між сторонами договір не суперечить вимогам законодавства.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування", в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

15.09.2011 між ДП "НДПІ містобудування", як замовником, та ТОВ "Київкапіталбуд", як виконавцем, було укладено договір № 12-11/СБ на виконання робіт (далі - основний договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на підставі технічного завдання виконати комплекс робіт з розробки та узгодження проектної документації (стадія - "Проект", "Робоча документація") систем відео нагляду, контролю доступу, охоронної сигналізації та структурованої кабельної системи на об'єкті ДП "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2.

Пунктом 11.3 договору № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011 сторонами узгоджено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

25.06.2013 між відповідачем-2 - ТОВ "Київкапіталбуд", як первісним кредитором, та відповідачем-1 - ТОВ "Техком-Сервіс", як новим кредитором, було укладено договір № 25/6-13 відступлення права вимоги (далі - оспорюваний правочин), відповідно до умов якого сторони визначили, що первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011, укладеного між первісним кредитором та Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (п. 1 договору № 25/6-13 відступлення права вимоги від 25.06.2014).

Пунктом 2 договору № 25/6-13 відступлення права вимоги від 25.06.2014сторони узгодили, що за цим договором від первісного кредитора до нового кредитора переходить право вимоги по сплаті боржником заборгованості у розмірі 209884,50 грн., у т.ч. ПДВ - 41976,90 грн., за виконані проектні роботи згідно договору № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011.

Листом від 03.06.2014 відповідач-1 - ТОВ "Техком-Сервіс" повідомило позивача - ДП "НДПІ містобудування" про те, що відповідно до договору від 25.06.2014 № 25/6-13 про відступлення права вимоги ТОВ "Техком-Сервіс" є новим кредитором за договором від 15.09.2011 № 12-11/СБ.

Позивач вважає, що договір № 25/6-13 відступлення права вимоги від 25.06.2014 укладено всупереч вимог закону, зокрема статті 516 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду.

Судами встановлено, що згідно пункту 11.3 договору № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011 сторонами узгоджено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною, тобто відступлення у даному випадку відповідачем-2 (як первісним кредитором) відповідачу-1 своїх прав кредитора до позивача можливе лише за письмової згоди позивача (боржника).

Проте, станом на момент укладення оспорюваного правочину письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за договором № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011 відповідачем-2 отримано не було, позивач такої згоди не надавав і суду станом на момент вирішення спору не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем вказаної письмової згоди.

Не свідчить про надання такої згоди і повідомлення відповідачем-2 позивача листом від 03.06.2014 про заміну кредитора у зобов'язанні, адже обізнаність позивача про оспорюваний правочин не є доказом його схвалення позивачем у встановленому законом порядку або надання відповідної згоди на заміну кредитора у зобов'язанні.

Суди дійшли висновку, що укладений між відповідачами договір № 25/6-13 відступлення права вимоги від 25.06.2014, на момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки згоди позивача на заміну кредитора у зобов'язанні - отримано не було, необхідність отримання письмової згоди позивача на заміну кредитора у зобов'язанні чітко визначена п.11.3 основного договору (договору № 12-11/СБ на виконання робіт від 15.09.2011), а тому оспорюваний договір порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як боржника за основним договором, і в силу приписів ст. 203, 251 Цивільного кодексу України - є недійсним. На підставі встановленого, суди задовольнили позов.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, в силу вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Також, ст. 518 ЦК України визначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Судами встановлено, що згідно з п.11.3 договору на виконання робіт від 15.09.2011 №12-11/СБ сторонами узгоджено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною. Цей договір не змінений та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, тобто є чинним на момент виникнення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України). Судами встановлено, що боржник не був повідомлений про укладення договору про уступку права вимоги та не надавав свою згоду на укладення цього договору.

Передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільний обов'язок є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним (Постанова Верховного суду України від 05.06.2007 за позовом ДП "НАЕК"Енергоатом" до ТОВ "Атомремонт" та ЗАТ "Торговий дім"Союз" про визнання недійсним договору про уступку права вимоги). За таких обставин, висновок судів про задоволення позову є обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 203,215,512,516 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Техком-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін судді:Є.Чернов В. Цвігун