Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 37/299

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Полянського А.Г.за участю представників:позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаБойко О.С. - довіреність від 22.09.2015 рокутретьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Оболонь"на постановувід 15.02.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 37/299 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Житлово - будівельного кооперативу "Оболонь"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київська міська державна адміністрація простягнення 158 447,24 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року ПАТ "Київенерго" (Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК "Оболонь" про стягнення 112 513,51 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 30 857,64 грн. інфляційних витрат, 10 402,07 грн. пені, 4 673,98 грн. 3% річних, на підставі приписів статей 526, 549, 550, 552, 610, 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №24-04448 від 01.09.200 року за період з 01.10.2005 року по 01.06.2008 року.

У відзиві на позовну заяву ЖБК "Оболонь" звертало увагу, зокрем, на те, що позивачем не в повному обсязі враховані сплати відповідача з травня по жовтень 2006 року. За вказаний період відповідач сплатив 18900,00 грн., за розрахунком позивача за цей період відображено лише 14274,76 грн.

З квітня по липень 2007 року відповідач сплатив 39844,33 грн., за розрахунком позивача за цей період відображено лише 18939,79 грн.

Крім того, відповідач зазначав, що в будинку останнього відсутній прилад обліку обсягів споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання. При цьому, відповідно до пункту 5.5 договору укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що при відсутності приладу обліку кількості теплової енергії, що відпущена абоненту визначається розрахунковим способом. Зазначений в пункті 5.5 розрахунковий спосіб було погоджено сторонами у пунктах 3.2 додатку №4 до договору №240448 від 01.09.2000 року.

20.11.2013 року ЖБК "Оболонь" подавало клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка, яке було задоволено ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 року.

КНДІСЕ залишив без виконання ухвалу суду № 37/299 від 27.11.2013 р., а матеріали справи № 37/299 повернув до господарського суду м. Києва, у зв'язку з не проведенням оплати вартості судової експертизи.

Ухвалою від 19.02.2014 р. господарський суд міста Києва поновив провадження у даній справі.

05.03.2014 року представник відповідача повторно подав клопотання про призначення комплексної судової експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка, у задоволенні якого було відмовлено про що зазначено у тексті рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. (суддя І.О. Гавриловська) позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Оболонь" на користь ПАТ "Київенерго" 112513,51 грн. основного боргу; 30857,67 грн. інфляційної складової боргу; 4673,98 грн. три відсотки річних; 2343,76 грн. пені; 1503,89 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні матеріали справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розмір позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

За апеляційною скаргою ЖБК "Оболонь" Київський апеляційний господарський суд (судді: Р.В. Федорчук, О.І. Лобань, А.Г. Майданевич), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року в апеляційному порядку, вказане рішення скасував частково та прийняв нове рішення, яким позов ПАТ "Київенерго" задовольнив частково, стягнув з ЖБК "Оболонь" на користь ПАТ "Київенерго" 19760,35 грн. основного боргу; 2270,28 грн. пені; 2253,96 грн. 3 % річних; 10679,16 грн. інфляційних витрат; 349,64 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду справи постановою Київського апеляційного господарського суду (судді С.О. Алданова, Н.М. Коршун, С.Я. Дикунська) від 15.02.2016 року апеляційну скаргу ЖБК "Оболонь" залишив без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ «Київенерго» про стягнення з ЖБК «Оболонь» суми основного боргу за договором № 24-0448 від 01.09.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 112513,51 грн. за період з 01.10.2005 року до 01.06.2008 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ЖБК "Оболонь" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі, вказує на те, що фактична температура носія від теплових джерел "Енергопостачальної організації" не відображена в жодному з наданих позивачем документів. До матеріалів справи не було надано доказів, з яких можливо було б встановити та перевірити застосований позивачем розрахунковий спосіб.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ "Київенерго" про стягнення з ЖБК "Оболонь" 112 513,51 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 30 857,64 грн. інфляційних втрат, 10 402,07 грн. пені, 4 673,98 грн. 3% річних, на підставі приписів статей 526, 549, 550, 552, 610, 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №24-04448 від 01.09.200 року за період з 01.10.2005 року по 01.06.2008 року.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до приписів частин 1, 3, 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на ПАТ «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та ЖБК «Оболонь» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0448 від 01.09.2000 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Згідно пунктом 5.1. договору № 24-0448 від 01.09.2000 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 5.3. вищезазначеного договору, абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору № 24-0448 від 01.09.2000 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 24-0448 від 01.09.2000 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до договору № 24-0448 від 01.09.2000 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з пунктами 3, 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в пункті 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками. Абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 3.5. додатку № 4 до договору № 24-0448 від 01.09.2000 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (пункт 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1 додатку № 3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0448 від 01.09.2000 року, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 № 47 за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ: для опалення 29,64 грн. (100 %), для гарячого водопостачання 29,64 грн. (100 %), а пунктом 3 цього додатку було передбачено можливе змінення тарифів в період дії договору.

Договірні навантаження погоджені сторонами в додатку № 1, а саме: на гаряче водопостачання по середньогодинному тепловому навантаженню 0,066 Гкал/годину або 1,584 Гкал/добу на ГВП.

Кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання, яку повинен використовувати позивач при визначенні обсягів споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання складає 24 годин на добу та погоджена сторонами у зверненні-дорученні до укладеного договору.

В матеріалах справи міститься висновок №6461 комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання 06.01.2015 р., яка була призначена судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідач заперечував щодо розмірів та об'єму спожитої теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання.

У висновку зазначено, що:

1) з урахуванням того, що позивач повинен був обраховувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання у відповідності до вимог пункту 3.2 додатку №4 до договору №240448 від 01.09.2000 року об'єм та розмір спожитої ЖБК «Оболонь» за період з 01.10.2005 року по 01.06.2008 року теплової енергії на потреби опалення складає 2152,194 Гкал. в розмірі 91061,68 грн. без ПДВ та гарячого водопостачання 1139,842 Гкал в розмірі 172972,24 грн. без ПДВ;

2) в обсязі наданих документів середньомісячна фактична температура теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації», з урахуванням якої він повинен визначити кількість теплової енергії «розрахунковим способом», у відповідності до пункту 3.2. додатку №4 до договору №240448 від 01.09.2000 року, документально не підтверджується.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з укладеного між відповідачем та позивачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0448 від 01.09.2000 року вбачається, що сторони уклавши договір, погодили середньодобове теплове навантаження на потреби гарячого водопостачання, визначене додатком № 1 до договору, яке складає 1,584 Гкал/добу.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції оцінив висновок судової експертизи критично, оскільки експерт самостійно змінив період заявлений позивачем до стягнення з 01.10.2005 року по 01.06.2008 року на 01.10.2005 року по 01.07.2008 року та врахував зайве нарахування за червень 2008 року. Також, експерт самостійно змінив договірне теплове навантаження, яке було визначено сторонами у договорі з 1,990 Гкал/год на 1,584 Гкал/год.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за спірний період розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0448 від 01.09.2000 року виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 24-0448 від 01.09.2000 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

З довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖБК «Оболонь» за період з травня 2004 року до лютого 2014 року вбачається, що станом на 12.03.2014 року у відповідача існує заборгованість за договором № 24-0448 від 01.09.2000 року за період з 01.10.2005 року по 01.06.2008 року у розмірі 112513,51 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0448 від 01.09.2000 року, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що підлягають залишенню без змін, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 37/299 та рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

А. Полянський