Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 922/3937/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 13.11.2013 Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014у справі№ 922/3937/13господарського судуХарківської областіза позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 122189,11 грн.за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2013 у справі №922/3937/13 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді - Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2013 у справі № 922/3937/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін. Також, у відзиві заявлено клопотання про розгляд касаційної скарги без представника позивача.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2003 набув у власність павільйон літ. "А/51-1" по АДРЕСА_1. 19.10.2012 за договором купівлі-продажу, зазначена будівля продана ФОП ОСОБА_5

В свою чергу, Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради 12.04.2013 складено акт №1418/13 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0203 га строком до 07.11.2012 використовувалась ФОП ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під магазин, однак право користування вищезазначеною земельною ділянкою не оформлене, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Листами від 28.01.2010 № 696/0/84-10, від 18.10.2010 № 9599/0/84-10 Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради на адресу ФОП ОСОБА_4 направлено попередження щодо необхідності терміново з'явитись до управління для погодження розрахунку орендної плати та оформлення проекту договору оренди землі, проте такий договір між сторонами укладений не був.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 24.04.2013 № 286 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт № 360 про визначення збитків, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0203 га за адресою: АДРЕСА_1, складає 122189,11 грн.

Як дослідили суди попередніх інстанцій, з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку, позивач листом від 11.04.2013 № 3427/0/84-13 запропонував ФОП ОСОБА_4 з'явитись на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам. Також, листом від 13.05.2013 № 4198/0/84-13 було запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства. Зазначені вимоги позивача залишені відповідачем без належного реагування.

Підставами для звернення до суду з позовом, як вірно вказали суди, є стягнення збитків в сумі 122189,11 грн. за період з 01.05.2010 до 19.10.2012 у вигляді упущеної вигоди (у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) внаслідок користування відповідачем зазначеною вище земельною ділянкою без оформлення прав на неї, тобто без правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЗК України, ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України визначено порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

В свою чергу, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки. Правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Проте, заходи, спрямовані на оформлення земельної ділянки у відповідності до вимог земельного законодавства України відповідачем проведені не були, на що вірно звернув увагу апеляційний господарський суд.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Пунктом 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У відповідності до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено в ст. 157 ЗК України.

Для визначення розміру таких збитків вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в якому відображено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Як встановлено судами, рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09 затверджено та введено в дію "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю" (далі - Порядок), який згідно ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

До того ж, як з'ясовано апеляційний господарським судом, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.12.2009 у справі № 2-а-5392/09 встановлено законність рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 № 130/09 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю".

Так, у відповідності до п. 5.1 Порядку, нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 5.4 Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Визначення сум збитків покладається на комісію по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам (п. 6.1 Порядку).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди встановили, що відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 22.04.2013 № 360, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.04.2013 № 286 визнано неодержаний Харківською міською радою дохід у сумі 122189,11 грн. за земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Водночас, господарськими судами враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були розглянуті питання та встановлені відповідні обставини щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судами попередніх інстанцій було цілком обґрунтовано встановлено використання вищенаведеної земельної ділянки у вказаний в позові період без оформлення відповідних прав у встановленому порядку, поважних причин, які б перешкоджали здійснити таке оформлення.

Крім того, суди дослідили та мотивовано визначились наявність повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками і вина) та дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи відповідача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 у справі № 922/3937/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК