Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.02.2015 року у справі №916/1736/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 916/1736/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 рокуу справі№ 916/1736/14господарського судуОдеської областіза позовомЗаступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської областідо1. Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, 2. Дочірнього підприємства "Борол"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Біляївської районної ради, 2. Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина"провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кузнецова Ю.В. посвідчення № 023135 від 26.11.20133 року,- відповідача:не з'явився,- третіх осіб на стороні позивача:Біляївської райради: не з'явився, Управління Держземагенства: не з'явився,- третьої особи на стороні відповідача: Стецик Н.В. дов. б/н від 10.11.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (далі за текстом - Біляївська РДА), Дочірнього підприємства "Борол" (далі за текстом - ДП "Борол") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (реєстраційний номер 04.06.516.00012), розташованої на території Усатівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 0, 255 га, який укладено між ДП "БОРОЛ" та Біляївською РДА; повернення до земель запасу Усатівської сільської ради вказаної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області 18.08.2014 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Біляївську районну раду та Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області.

17.09.2014 року ухвалою господарського суду Одеської області , в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (далі за текстом - ТОВ "Завод "Галичина") до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року у справі № 916/1736/14 у задоволенні позовних вимог заступнику Біляївського міжрайонного прокурора відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року у справі № 916/1736/14 скасовано та прийнято нове, яким, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 07.07.2006 року, укладений між Біляївською РДА та ДП "Борол", зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 12.07.2006 року № 04.06.516.00012. Повернуто до земель запасу Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0, 255 га, розташовану на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту праворуч від автодороги Київ-Одеса, км 461.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Завод "Галичина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 916/1736/14, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 2, 13, 15, 18, 23 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 15, 16, 203, 627 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 09.02.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга ТОВ "Завод "Галичина" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2015 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду виходив з того, що оскільки Біляївською РДА орендну плату визначено без нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, та в порушення вимог законодавства, то договір оренди землі від 07.07.2006 року є недійсним у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку, а спірна земельна ділянка підлягає поверненню до земель запасу Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. А у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судами досліджено, що позовні вимоги прокурора направлені на визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.07.2006 року, з огляду на не затвердження нормативної-грошової оцінки земельної ділянки, та повернення вказаної земельної ділянки до земель запасу Усатівської сільської ради.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч.. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677, а також питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 27.07.2004 року за №613-XXIV надано згоду ДП "Борол" на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, площею 0, 1849 га, яка розташована на території Усатівської сільської ради автошлях С. Петербург-Київ-Одеса, район постаменту "Одеса-город-герой", для розширення газової автозаправної станції, а також зобов'язано ДП "Борол" замовити проект відведення земельної ділянки, площею 0, 1849 га, та надати його для розгляду та подальшого затвердження у встановленому законом порядку.

Судами досліджено, що згідно акту вибору земельної ділянки від 07.02.2005 року комісією було проведено вибір земельної ділянки ДП "Борол" для розміщення АЗС та ГАЗС, розташованої праворуч від автодороги Київ-Одеса, км 461, загальною площею 0, 255 га.

22.02.2006 року приватним підприємством "Інститут досліджень ринку та оцінки" на підставі договору № 07 від 11.11.2005 року за замовленням ДП "Борол" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Борол" для будівництва та експлуатації АЗС та ГАЗС.

29.04.2005 року рішенням Усатівської сільської ради Біляївського рійну Одеської області "Про погодження проекту землеустрою земельної ділянки ДП "Борол" № 795-ХХIV погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Борол" для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС, погоджено відведення ДП "Борол" в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку, площею 0, 255 га пасовищ, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС на території Усатівської сільської ради.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що розпорядженням Біляївської РДА від 25.07.2005 року за №528/2005 ДП "Борол" погоджено місце розташування АЗС та ГАЗС на земельній ділянці, загальною площею 0, 255 га пасовищ, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, розташованої праворуч від автодороги Київ-Одеса, км.461 (район постаменту "Одеса- город герой").

31.05.2006 року розпорядженням Біляївської РДА № 744/2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Борол" для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС на території Усатівської сільської ради та передано в довгострокову оренду терміном на 25 років ДП "Борол" для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС земельну ділянку, площею 0, 255 га пасовищ, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Усатівської сільської ради (за межами населених пунктів).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.07.2006 року Біляївська РДА (орендодавець) та ДП "БОРОЛ" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - яка використовується в комерційних цілях та знаходиться за адресою: територія Усатівської сільської ради (за межами населеного пункту) праворуч від автодороги Київ-Одеса, км. 461 (район постаменту "Одеса - город герой") Біляївського району Одеської області.

Положеннями п. 2 вказаного Договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0, 255 га, в тому числі 0, 255 га пасовищ, за рахунок земель запасу Усатівської сільської ради.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна.

Нормативного грошова оцінка земельної ділянки не проводилась (п.4 договору).

Згідно п. 7 Договору, останній укладено строком на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк

Пунктами 8, 9, 10 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 грн. за 1 кв. м., що становить 20 400 грн. в рік, згідно протоколу земельної комісії. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. п. 13, 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації автозаправної станції та газо автозаправної станції. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.

Положеннями п. 16 Договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення та технічної документації. Організація складання технічної документації і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря.

Згідно п. 18 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Судами вірно вказано, що згідно законодавства, чинного на момент укладення спірного договору, останній підлягав державній реєстрації згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", а на підставі ч.1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" вважався укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (чинна на момент укладення договору), а відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 року № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний договір зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 12.07.2006 року № 04.06.516.00012.

На виконання умов договору 12.07.2006р. земельна ділянка, загальною площею 0, 255 га, була передана ДП "Борол", що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положення ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі" закріплюють необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною .4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже, місцевим господарськими судом вірно вказано про те, що ні приписи Закону України "Про оренду землі", ні положення Закону України "Про плату за землю", що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, не встановлювали конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а лише фіксували його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

Судами досліджено, зокрема, згідно листа Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеській області, а також було підтверджено у судовому засіданні згідно із поясненнями сторін, грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не проводилась.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі, а також, відповідно не затвердження оцінки районною радою не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, місцевим господарським судом, в порядку ст. 33 ГПК України, не встановлено порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у зв'язку із укладенням Договору оренди від 07.07.2006 року з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно відомостей, викладених у листі Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеській області, грошова оцінка 1 га ріллі по області станом на 01.07.1996 року становила 3 338 грн. та з врахуванням усіх коефіцієнтів (3, 2 та 1, 756) станом на 01.01.2014 року складає 18 756, 89 грн.

Так, згідно з листом ДПІ У Біляївському районі від 30.05.2014 року, згідно поданих декларацій на 2014 рік сума орендної плати обрахована з врахуванням коефіцієнтна індексації нормативно грошової оцінки земель і становить 26 479, 64 грн., при цьому, прокурором не наведено розрахунок будь-яких збитків, що виникають внаслідок неправильного розрахунку сторонами розміру орендної плати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження прокурора стосовно передачі в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати є безпідставними.

Крім того, прокурором не доведено наявність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (орендаря) при визнанні недійсним Договору від 07.07.2006, зокрема, порівняно з іншими способами захисту фінансових інтересів держави, у випадку доведеності їх порушення, зокрема, шляхом внесення відповідних змін до вказаного договору або стягнення належної орендної плати, тощо.

За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судами встановлено, що розпорядження Біляївської РДА №744/2006 від 31.05.2006 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Борол" для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС на території Усатівської сільської ради та передано в довгострокову оренду терміном на 25 років ДП "Борол" для будівництва та обслуговування АЗС та ГАЗС земельну ділянку, площею 0, 255 га пасовищ, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Усатівської сільської ради (за межами населених пунктів), не скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є чинним, а тому місцевим господарським судом вірно вказано, що дані обставини свідчать про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 07.07.2006 року.

Оскільки, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути до земель запасу Усатівської сільської ради вказану земельну ділянку площею 0, 255 га є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 07.07.2006 року, місцевим господарським судом дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.

За таких обставин, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року у справі № 916/1736/14 залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 916/1736/14 задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 916/1736/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року у справі № 916/1736/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко