Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 910/17681/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.12.14у справі№910/17681/14господарського судуміста Києва

за позовомДержавного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт"

доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаОвдіна Ю.Б. (дов. від 29.12.14)

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із ПАТ "Укртрансгаз" заборгованості за виконані роботи в сумі 6366431,67 грн., разом з нарахованими на неї 108229, 33 грн. інфляційних втрат, та 64362 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.14 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), позовні вимоги задоволені повністю з підстав доведеності розміну заборгованості та періоду прострочення її сплати.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Обґрунтовуючи скаргу, відповідач вказує на те, що заборгованість не є простроченою, а також на проблеми у фінансуванні.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.07.11 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та Державним підприємством "Полтавське управління геофізичних робіт" був укладений договір № 110701901/11 про закупівлю робіт за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується у 2011 - 2012 роках виконати роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Згідно з п. 1.2. роботи виконуються підрядником в строки, вказані в календарному плані, який наведений в додатку 2 до цього договору. Використання результатів робіт, отриманих за цим Договором, здійснюється Замовником па об'єктах - підземних сховищах, газу (ПСГ').

На виконання умов договору позивачем в період з 28.11.11 по 27.06.12 виконано роботи за договором на суму 6366431,67 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт та не заперечується відповідачем.

Позивачем 10.04.14 на адресу відповідача надіслано акт звірки та рахунок на оплату заборгованості, однак заборгованість не сплачено. Позивачем 29.04.14 на адресу відповідача відправлено повторно рахунок на оплату заборгованості в розмірі 6366 431,67 грн., однак заборгованість не було сплачено. Факт направлення вказаних рахунків підтверджується відповідними описами вкладення, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, факт отримання рахунків не заперечується відповідачем.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України судами стягнута з відповідача сума заборгованості, а також 3% річних за період з 28.04.14 по 28.08.14 та інфляційних втрат з 01.05.14 по 31.07.14.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок проводиться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі підписаного сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт та пред`явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт.

Суди дійшли вірного висновку, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми заборгованості, судами стягнуто 3% за період з 28.04.2014 по 28.08.2014 та інфляційних втрат з 01.05.14 по 31.07.14, оскільки перший рахунок на оплату виконаних робіт, який визначений судом як належна вимога до сплати коштів, був направлений відповідачеві 11.04.14.

Такі висновки вважаються колегією суддів Вищого господарського суду законними і обґрунтованими з огляду на вищевказані правові норми.

Заперечення відповідача стосовно того, що заборгованість не сплачена у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування, не приймається до уваги судом касаційної інстанції та правомірно були відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.12 № 11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05.

За таких обставин суди дійшли вірних висновків як щодо стягнення суми основної заборгованості, так і щодо 3% річних та інфляційних. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.14 у справі №910/17681/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда