Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 909/1011/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської областіна постановувід 22.10.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/1011/14за позовомПрокурора Косівського району в інтересах держави в особі Косівської районної державної адміністраціїдо Приватного підприємства "Гош"провнесення змін і доповнень до договору оренди землі від 17.06.2004, за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача - ГПУ -не з'явились Суходольський С.М.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 у справі №909/1011/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Матуляк П.Я., судді: Фрич М.М., Калашник В.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.), відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Прокурора Косівського району в інтересах держави в особі Косівської районної державної адміністрації (далі-позивач) до Приватного підприємства "Гош" (далі-відповідач) про внесення змін і доповнень до договору оренди землі від 17.06.2004.

Заступник прокурора Львівської області з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. ст. 35, 38, 43, 75 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає безпідставними висновки попередніх судових інстанцій про неможливість вирішення спору без оригіналу договору оренди землі, оскільки для встановлення змісту дійсних правовідносин сторін за спірним договором, враховуючи, що його оригінал наявний лише у відповідача, втім не надається останнім суду без будь-яких поважних причин, місцевий господарський суд повинен був порівняти наявну в цій справі копію договору з належним чином завіреною копією, яка міститься у справі цього суду №П-20/28-12/180/7-ПЗ/15.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2015, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генпрокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що предметом позову, заявленого Прокурором Косівського району в інтересах держави в особі Косівської районної державної адміністрації (з урахуванням уточнення його вимог), є внесення змін до п.4 договору оренди землі від 17.06.2004, укладеного між Косівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Гош", зареєстрованого Косівським районним відділом Івано-Франківської регіональної філії "Центру ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.04 за №040430600045, з викладенням п.4 договору в наступній редакції: "п.4. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, з урахуванням положень ст.ст.271, 277, 288 Податкового кодексу України, та сплачується щорічно у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 11055грн 33коп".

Прокурором Косівського району до позовної заяви долучено копію спірного договору оренди землі від 17.06.2004, яка посвідчена службовими особами прокуратури.

Втім, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 у справі №809/1057/15 визнано протиправними дії прокуратури Косівського району щодо посвідчення на відповідність оригіналу договору оренди землі від 17.06.2004, укладеного між Приватним підприємством "Гош" та Косівською районною державною адміністрацією в Івано-Франківській області та зареєстрованого Косівським районним відділом Івано-Франківської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 30.06.2004 за №0404305600045.

Зазначаючи про те, що наявна у цій справі копія договору оренди землі не може бути належним доказом у справі, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України її посвідчення прокуратурою є незаконним, тоді як подання сторонами оригіналу цього договору є необхідною умовою для вирішення спору, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши, що жодною із сторін спору не надано для огляду оригінал договору, в тому числі в порядку ст. 38 ГПК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до договору за його відсутності в матеріалах справи.

Втім, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, тобто, здійсненими з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства

Колегія суддів зазначає, що за змістом вказаної норми змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Якщо позивач належним чином обґрунтував неможливість подання ним матеріалів і документів та наявність їх у відповідача (чи іншої особи, яка не бере участі у справі), господарський суд з огляду на приписи частини третьої статті 43 та частини першої статті 38 ГПК України, за наявності відповідного клопотання позивача, витребовує їх у відповідача або інших підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі, а в разі ухилення відповідача або зазначених підприємств та організацій від виконання вимог суду, вживає відповідних заходів. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, отримання витребуваних матеріалів та/або документів не є можливим, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях прокуратурою неодноразово зазначалося про відсутність у неї та у позивача оригіналу спірного договору та, у зв'язку з цим, заявлялося клопотання про витребування оригіналу договору оренди у відповідача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2015 зобов'язано відповідача надати суду оригінал договору оренди землі від 17.06.2004.

Втім, посилаючись на неможливість подання оригіналу зазначеного договору, оскільки він (договір) знаходиться на зберіганні у товариша, який на цей час перебуває за кордоном, відповідачем не виконано вимог суду і не надано його примірник спірного договору.

Поряд з цим, при повторному розгляді справи судом апеляційної інстанції також з'ясовувалися обставини можливості надання оригіналу спірного договору відповідачем і з цього приводу, судом встановлено:"Керівник відповідача зазначив про наявність у нього оригіналу спірного договору оренди землі, проте виявив небажання надавати такий судам, оскільки прокуратурою та позивачем не вчинено всіх можливих заходів для самостійного здобуття такого договору в уповноважених органах" (абз.13 стор.3 постанови апеляційного господарського суду).

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 45 ГПК України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

За приписом ч. 3 ст. 38 ГПК України господарський суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази, у разі задоволення клопотання про це сторони або прокурора.

Отже, враховуючи, що витребування доказів здійснюється судом за правилами ст. 38 ГПК України ухвалою, винесеною згідно із статтею 86 ГПК, суди попередніх інстанцій мали б надати оцінку поважності причин, якими відповідач обґрунтовує неможливість виконання вимог ухвали та надання суду оригіналу договору оренди.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вказаною нормою встановлено принцип об'єктивної (судової) істини, зміст якого полягає в обов'язку суду з'ясувати усі дійсні обставини, пов'язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права і обов'язки сторін спору. При цьому, вимоги цього принципу можна вважати виконаними, якщо, не обмежуючись наданими матеріалами і поясненнями, суд вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін

Під час розгляду справи, прокурор, посилаючись на неможливість подання ним та позивачем оригіналу договору оренди, вказував на можливість суду переконатися у відповідності змісту копії договору оригіналу, шляхом її співставлення із копією, що міститься у справі №П-20/28-12/180-18/7-ПЗ-15, однак, судом таке клопотання відхилено з підстав необхідності, за переконанням суду, дослідження саме оригіналу договору.

Втім, судами не враховано приписів ст. ст. 36, 39 ГПК України, відповідно до яких господарський суд може провести огляд та дослідження письмових доказів, якими є не тільки оригінали, а і належним чином засвідчені копії, у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

У зв'язку із вказаним, для забезпечення дотримання вказаних вище законодавчих приписів та закріплених ними принципів, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості для порівняння змісту копії договору, наявної в матеріалах справи, в спосіб, про який клопотав прокурор, та вирішити спір по суті заявлених вимог.

Втім, відмовляючи в позові з підстав відсутності у справі належним чином засвідченої копії договору та ненадання сторонами його оригіналу, господарські суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували та не здійснили об'єктивний та законний розгляд справи по суті.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, господарські суди мали б врахувати наступне: 1) сторонами у справі не заперечується договірні правовідносини щодо оренди землі, тобто сам факт існування спірного договору; 2) фактичні обставини справи та дії відповідача, який має оригінал договору, втім не надає його суду, при цьому не доводить відмінність змісту п. 4 спірного договору, до якого вимагається внести зміни, редакції цього пункту, що міститься в його примірнику договору; 3) при розгляді справи №П-20/28-12/180-18/7-ПЗ-15 судом було перевірено відповідність поданої сторонами копії договору оригіналу, про що зазначено безпосередньо в рішеннях у цій справі.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення та оцінки доказів, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин, дослідження всіх доказів, надання їм належної правової оцінки та вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/1011/14 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Стягнути з Прокуратури Львівської області в доход Державного бюджету України 1461 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк