Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 915/2019/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 25.03.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№915/2019/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення витрат за експертне дослідження За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_5 (дов. від 27.12.13)

Від відповідача - Чалов О.А. (дов. від 04.09.14)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 09.09.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

У слуханні справи оголошувалась перерва до 18.09.2014.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення витрат за проведення експертного електротехнічного дослідження у розмірі 1200,0 грн. та проведення експертного (трасологічного) дослідження у сумі 800,0 грн..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.01.2014 ( суддя Мавродієва М.В.) позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Миколаївобленерго" збитки у вигляді витрат за проведення комплексного дослідження в сумі 2000,0 грн.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у складі: Ліпчанської Н.В., Мацюри П.Ф., Лисенко В.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

ПАТ "Миколаївобленерго" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2006 між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго") та Приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №44/2539 про постачання електричної енергії з додатками.

Додатком №2 до Договору сторони зафіксували перелік об'єктів, які знаходяться на балансі споживача, та по яким ним здійснюються розрахунки за використану електричну енергію, торгівельний центр за адресою: АДРЕСА_1.

17.05.2010 в результаті здійснення технічної перевірки та контрольного огляду об'єктів позивача, в присутності ОСОБА_10, за адресою АДРЕСА_1 представниками енергопостачальної організації були виявлені порушення ПКЕЕ, а саме: пошкодження пломб енергопостачальної організації "Кристал" №20829417, №208294; фальсифікація пломб Держстандарту; використання вмонтованих пристроїв з метою зниження показів приладу обліку №01851537.

За фактом виявлених порушень було складено Акт про порушення ПКЕЕ №Э 9314 від 17.05.2010.

Згідно п.3.2 ПКЕЕ, відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, що здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Відповідно до п.3.3 ПКЕЕ, відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про опломбування, покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Рішенням комісії філії ПАТ "Миколаївобленерго" від 18.05.2010, оформленим протоколом №28/10, лічильник №01851537 було направлено для проведення трасологічної експертизи.

Висновками експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_11 (свідоцтво НОМЕР_1 від 31.05.2003) та експерта ОСОБА_12 (свідоцтво НОМЕР_2 від 23.11.2007) №24 від 18.11.2010 та №28 від 06.12.2010, підтверджені факти перепломбування пломб енергопостачальної компанії "Кристал" №20829417 і №20829418, а також внесення конструктивних змін до лічильника, вилученого у позивача в процесі складання акта про порушення ПКЕК, марки Меркурій-230 ART-01 PRSIN № 01851537, що надають можливість ззовні впливати на хід обліку електролічильником спожитої електроенергії.

За результатами розгляду акту про порушення ПКЕЕ №Э 9314 від 17.05.2010 та експертних висновків, комісією ПАТ "Миколаївобленерго" визначено обсяг недоврахованої електричної енергії у відповідності до приписів п.2.1.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергію, затвердженої постановою НКРЕ №562 від 04.05.2006 (із змінами та доповненнями).

Рішення комісії оформлено протоколом №222/1 від 07.06.2011, згідно якого сума, нарахована по Акту № Э 9314 від 17.05.2010, склала 10449,31 грн.

Крім того, судами встановлено, що 08.11.2010 між НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (замовник) та ПП "Експертний центр Поділля" (виконавець) був укладений договір №1 про співпрацю, відповідно до якого виконавець зобов'язався представляти спеціалістів для проведення експертних досліджень стосовно дослідження об'єктів за певним напрямком, якими результати виконаних робіт затверджуються власним підписом.

09.12.2010 між ВАТ ЕК "Миколаївобленего" (замовник) та ПП "Експертний центр Поділля" (виконавець) було укладено договір №2 про співпрацю, відповідно до якого виконавець зобов'язався представляти оформлені належним чином результати досліджень об'єктів за певним напрямком, за власний рахунок залучати при необхідності проведення досліджень кваліфікованих спеціалістів різних галузей.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що умови даного договору застосовуються до відносин, між ними, що виникли з 01.11.2010, що відповідає приписам ч.3 ст.631 ЦК України.

Після проведення, залученими ПП "Експертний центр Поділля", спеціалістами трасологічного та електротехнічного досліджень, позивачу було виставлено рахунок №1 від 10.12.2012 на проведення оплати за виконання трасологічного експертного дослідження у сумі 14800,0 грн. (у тому числі 800,0 грн. по споживачу ОСОБА_4), а також рахунок №4 від 23.12.2012 на проведення оплати за виконання трасологічного експертного дослідження у сумі 28000,0 грн. (у тому числі 1200,0 грн. по споживачу ОСОБА_4).

Після отримання висновків експертизи, позивач, направив на адресу відповідача рахунки №44/2539 від 24.01.2011 на сплату боргу за проведені трасологічне та електротехнічне дослідження. Докази належного отримання відповідачем рахунку містяться в матеріалах справи.

Враховуючи несплату відповідачем вищезгаданих рахунків, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

З матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви, вбачається, що позов подано на підставі ст.ст.22, 614, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України.

Протягом всього розгляду справи у суді першої інстанції позивач не змінював предмету та підстав позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. У спірному випадку спосіб захисту права є відшкодування майнової шкоди. Підстава позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Чинним процесуальним законодавством, зокрема, ст. 22 ГПК України зміна предмету або підстав позову визначена як право позивача, яке може бути реалізовано ним до прийняття судового рішення.

При цьому повинні бути дотримані права відповідача щодо надання пояснень чи заперечень щодо зміненого предмета або підстав позову. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі, яка, таким чином, забезпечує можливість реалізації відповідачем певних процесуальних засобів захисту своїх прав: надання відзиву, подання зустрічного позову тощо.

Відповідно до п.2 ст.83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанції замість заявлених позивачем ст.ст.22, 614, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України застосовано ст.224, 225 Господарського кодексу України, тобто фактично змінено підставу позову без клопотання про це заінтересованої сторони.

Відповідно до приписів ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ця стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок складу цивільного правопорушення.

Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права. Йдеться, наприклад, про вартість ремонту речі, яку наймач повернув, через порушення ним умов користування нею. Такі витрати може понести і потерпілий при необхідності протезування чи курортного лікування. У цих випадках йдеться про збитки (шкоду), які реально завдані особі, іншими словами , про реальні збитки.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Господарським судам попередніх інстанцій не з'ясовано чи є заявлені до стягнення витрати на експертне дослідження збитками в розумінні норм законодавства взагалі і норм Цивільного кодексу України, заявлених позивачем як підстава позову, зокрема.

З огляду на викладене, рішення та постанова по даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову від 25.03.2014 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 21.01.2014 господарського суду Миколаївської області у справі №915/2019/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко