Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 906/1718/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК", смт Лугини Лугинського району Житомирської області (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015

зі справи № 906/1718/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області (далі - ФОП ОСОБА_2.) ,

до Підприємства

про стягнення 122 889,64 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 118 451,76 грн. основного боргу за договором від 25.02.2014 № 5АТП про надання автотранспортних послуг (далі - Договір № 5АТП) та договором підряду від 06.06.2014 № 9М на проведення лісозаготівельних і лісогосподарських робіт (далі - Договір № 9М); 1 002,78 грн. - 3% річних і 3 435,10 грн. "інфляційних втрат".

У подальшому ФОП ОСОБА_2 змінив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Підприємства на свою користь 121 662,67 грн., з яких: 116 518,30 грн. - основний борг; 1 532,30 грн. - 3% річних; 3 612,07 грн. - "інфляційні втрати".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Савченко Г.І., Василишин А.Р.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь ФОП ОСОБА_2: 116 518,27 грн. заборгованості; 3 612,07 грн. "інфляційних втрат" ; 948,11 грн. - 3% річних; 2 421,57 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові про стягнення коштів у сумі 123 500 грн., з яких 116 518,30 грн. основної заборгованості, 2 421,57 судового збору, 948,11 грн. річних, 3 612,07 грн. "інфляційних нарахувань", "а присудити до стягнення лише обґрунтовану та визнану Відповідачем заборгованість, а саме 108 995,23 грн., з них 102 491,02 грн. основної заборгованості за виконані роботи та надані послуги, 2 049,82 грн. судового збору сплаченого Позивачем за розгляд справи в 1-й інстанції, 3 612,07 грн. інфляційних нарахувань, 842,39 грн. - 3% річних за прострочення терміну розрахунків", у решті ж позовних вимог відмовити "за безпідставністю", стягнувши з ФОП ОСОБА_2 на користь Підприємства суми судового збору. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від Підприємства надійшло письмове звернення щодо відкладення "слухання справи" у зв'язку з неможливістю прибуття його представника в судове засідання "на вказану дату". Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення даного прохання з огляду на те, що: скаржник раніше вже звертався до Вищого господарського суду України з аналогічним проханням (від 21.07.2015 № 366, а.с. 212), і воно було задоволене, проте скаржник й повторно не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні; явка представника Підприємства в судове засідання Вищого господарського суду України визнавалася необов'язковою (згідно з його ухвалою від 13.07.2015); жодних доказів неможливості брати участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги скаржником не подано, причин такої неможливості не повідомлено.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з укладеним сторонами Договором № 5АТП:

- замовник (Підприємство) в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, дає завдання виконавцю (ФОП ОСОБА_2.), який бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення лісоматеріалів з верхніх складів лісництв до цехів переробки, нижнього складу та інших місць призначення, визначених замовником. Оформлена товарно-транспортна накладна при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю виконавцю. Навантаження та розвантаження здійснюється за домовленістю сторін гідроманіпулятором; паливно-мастильні матеріали - виконавця;

- вартість та перелік наданих послуг зазначається у доданому до цього договору кошторисі. Оплата здійснюється в кінці кожного місяця протягом 30 днів після здачі актів виконаних робіт (пункт 4).

Сторонами укладено також Договір № 9М, згідно з яким:

- підрядник (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався за дорученням замовника (Підприємства) на власний ризик виконати роботи відповідно до переліку робіт, вказаного в кошторисі, із заготівлі продукції і лісогосподарські роботи, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх;

- розрахунки за виконану Роботи здійснюються замовником протягом 30 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних послуг. Сума послуг за весь комплекс виконаних робіт нараховується на підставі актів виконаних робіт (пункт 4.1).

За даними ФОП ОСОБА_2, ним було виконано, а Підприємством прийнято роботи на загальну суму 357 048,76 грн. згідно з актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) та актами наданих послуг (а.с. 17-73, 109).

У зв'язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги, згідно з довідкою ФОП ОСОБА_2 від 09.02.2015 станом на 08.02.2015 у Підприємства утворилася заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 у сумі 116 518,30 грн.

За даними Підприємства воно має заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 102 491,02 грн. згідно з актом звіряння розрахунків за період з 01.02.2014 по 31.12.2014, підписаним Підприємством.

Оскільки акт № 1/9 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 14 027,25 грн. Підприємством не підписаний, останнє не визнає за собою заборгованість у зазначеній сумі.

Як вбачається зі згаданого акта № 1/9, за вересень місяць 2014 року ФОП ОСОБА_2 були надані Підприємству послуги з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними №№ 212036, 212039, 212032, 212033, 212038, 212045, 212048, 212047, 212037, 212101, 212106, 212105, 212104, 212103, 212107, 212108 з пунктів навантаження та розвантаження лісоматеріалів, які належать Підприємству, на загальну суму 14 027,25 грн.

Підприємством подано до суду оригінал книги - "звіт про рух лісопродукції, реалізації, нагляду", за вересень 2014 року; на згаданих товарно-транспортних накладних, які знаходяться в цій книзі, Підприємством проставлено підписи та печатки про отримання вантажу в загальному обсязі 187,03 куб.м. Таким чином, позовні вимоги в сумі 14 027,25 грн. є обґрунтованими.

Заборгованість у сумі 116 518,30 грн. (102 491,02 грн. +14 027,25 грн.) підтверджена доказами та підлягає задоволенню. Також стягненню підлягають суми "інфляційних втрат" 3 612,07 грн. і 3% річних - 948,11 грн.; у решті ж позову слід відмовити.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

За умовами Договору № 5АТП:

- замовник зобов'язаний забезпечити приймання та відпуск лісоматеріалів у робочий час та своєчасно прийняти і оплатити вартість виконаних робіт (пункт 2.1.1, 2.1.2);

- виконавець зобов'язаний виконати роботу якісно, в повному обсязі та в обумовлений даним договором строк, забезпечити своєчасне подання автомобіля до пункту навантаження в години, зазначені в узгодженому сторонами графіку, подати під навантаження справний автомобіль, придатний для перевезення вантажу відповідно до заявки та зі справним автонавантажувачем, забезпечити збереження вантажу та його кількість з моменту його прийняття та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі (пункти 2.2.1 - 2.2.4).

ФОП ОСОБА_2 надсилалася Підприємству претензія від 08.10.2014 з вимогою погасити заборгованість за Договором № 5АТП у сумі 127 266,14 грн.; ця претензія залишена без відповіді.

Підприємством не подано мотивованої відмови від підписання згаданого акта № 1/9 здачі - прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2014 року.

Посилання Підприємства на відсутність документів, які підтверджували б навантаження лісоматеріалів на суму 3 740,60 грн. та їх розвантаження на суму 1 870,30 грн. згідно з тим же актом № 1/9, не спростовує отримання Підприємством вантажу в загальному обсязі 187,03 куб.м.

Крім того, за умовами Договору № 5АТП автотранспортні послуги, що надавалися Підприємству, передбачали здійснення перевезення лісоматеріалів, їх навантаження і розвантаження (пункт 1.1 цього договору).

Надання ФОП ОСОБА_2 Підприємству послуг з навантаження та розвантаження лісоматеріалів підтверджується й актами здачі - прийняття робіт.

Доказом надання послуг з перевезення лісоматеріалів об'ємом 187,03 куб.м є згадані товарно - транспортні накладні (а.с. 140-155).

Суду не подано доказів того, що роботи з навантаження, розвантаження лісоматеріалів об'ємом 187,03 куб.м здійснено самим Підприємством або, за його дорученням, іншим господарюючим суб'єктом (крім ФОП ОСОБА_2.).

Розрахунок вартості даних робіт здійснено за узгодженою сторонами ціною: розвантаження 1 куб.м лісоматеріалів - 10 грн., навантаження - 20 грн. (акти здачі-прийняття робіт за лютий - серпень 2014 року, а.с. 17-37).

Заперечення Підприємства щодо невиконання ФОП ОСОБА_2 робіт, відображених в акті від 22.09.2014 № 1/9, не знайшло свого підтвердження, оскільки факт надання таких послуг підтверджено доказами (товарно-транспортними накладними, умовами договору).

Причиною подання касаційної скарги зі справи стала незгода Підприємства з прийнятими по суті справи судовими рішеннями в частині стягнення з Підприємства певної суми основної заборгованості (14 027,25 грн.).

З урахуванням встановлених обставин справи, зібраних у ній доказів та відповідно до приписів статей 11, 202, 509, 526, 610, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 229 Господарського кодексу України попередні судові інстанції, з'ясувавши факт неналежного виконання Підприємством своїх договірних зобов'язань перед ФОП ОСОБА_2, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній в рішенні місцевого господарського суду сумі.

Скаржник, зазначаючи про "незаконність та безпідставність" оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, фактично вдається до заперечення та переоцінки доказів, які вже були досліджені названими судовими інстанціями. Проте згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, перевірка відповідних доводів скаржника перебуває поза межами розгляду справи в суді касаційної інстанції, які визначені згаданою статтею ГПК України. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення або неправильного застосування попередніми судовими інстанціями визначених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів. Так, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано, в чому саме полягає (на думку скаржника) "поверховий, однобокий та необ'єктивний розгляд зазначеної справи" судом апеляційної інстанції. Натомість місцевим, а особливо апеляційним господарським судами ретельно й вичерпно досліджено докази на підтвердження наявності у Підприємства заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 за виконані роботи (надані послуги), у тому числі і в сумі 14 027,25 грн.

Так само не може бути взято до уваги посилання скаржника на те, що "судом апеляційної інстанції було проведено розгляд оскаржуваної постанови за відсутності нашого (тобто Підприємства) представника, хоча нами (Підприємством) і надсилалося відповідне клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою нашого (Підприємства) представника". Як з'ясовано апеляційним господарським судом, відображено в його постанові і підтверджується наявними матеріалами справи, таке клопотання Підприємством дійсно заявлялося, однак останнім не було подано суду жодних доказів неможливості явки представника Підприємства в судове засідання, а так само неможливість його заміни іншим представником або розгляду справи без участі представника.

У частині відмови в позові рішення і постанова попередніх судових інстанцій з даної справи жодною із сторін не оскаржуються.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування рішень, прийнятих по суті справи, не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 зі справи № 906/1718/14 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій