Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.05.2015 року у справі №910/409/14
Постанова ВГСУ від 09.09.2014 року у справі №910/409/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 910/409/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) у справі№910/409/14 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Київська міська рада, 2. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва" провідшкодування збитків у розмірі 32 452 грн. 20 коп. за участю представників: від позивача Прохоренко Катерина Андріївна, довіреність №155/1/11-1054 від 04.03.2015 р. від відповідача Черній Тетяна Петрівна, довіреність б/н від 10.09.2014 р.; Терещенко Вікторія Володимирівна, довіреність б/н від 15.05.2015 р. від третіх осіб 1. Круть Володимир Олександрович, довіреність №225-КР-250 від 09.02.2015 р. 2. не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (далі - ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології") про відшкодування збитків у розмірі 32 452 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. у справі №910/409/14 у задоволенні позовних вимог КП "Київжитлоспецексплуатація" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. вказане рішення скасовано, винесено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача 32 452 грн. 20 коп. збитків, 1 827 грн. 00 коп. судового збору за подання позову, 913 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2014 р. у справі №910/409/14 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду місцевим господарським судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську раду та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва", а також прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

При цьому, з огляду на недоведеність наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є єдиною підставою застосування такого виду відповідальності, як стягнення збитків, місцевий господарський суд прийняв рішення від 26.11.2014 р., яким відмовив в задоволенні позову.

Однак, переглядаючи дане судове рішення, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем встановлених вимог здійснення господарської діяльності при розміщенні свого телекомунікаційного обладнання у будинках комунальної власності, позивачу було завдано збитки (упущену вигоду) в розмірі 47 178 грн. 45 коп.

За таких обставин, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. та винесено нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 47 178 грн. 45 коп. збитків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою, прийнятою господарським судом апеляційної інстанції, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/409/14.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник посилається на безпідставне ототожнення господарським судом апеляційної інстанції "стягнення коштів за безоплатне користування майном" та "відшкодування завданих збитків".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ємельянов А.С. (доповідач у справі) та Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.05.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/596 від 18.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для розгляду касаційної скарги ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі №910/409/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Дерепа В.І.

В судове засідання 18.05.2015 р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи 1.

Крім того, через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України представником КП "Київжитлоспецексплуатація" подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач спростовує доводи викладені в касаційній скарзі відповідача.

Представники третьої особи 2 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників третьої особи 2.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р.

Представники позивача та третьої особи 1 в судовому засіданні заперечили проти касаційної скарги, просили оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи 1, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2010 р. між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" (підприємство) та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (оператор) укладено договір про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж №64, предметом якого є тимчасове оплатне користування місцями для прокладання телекомунікаційних мереж, встановлення додаткових пристроїв в приміщеннях будівель комунальної власності Голосіївського району міста Києва.

В додатку №1 до договору про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж №64 від 14.09.2010 р., з врахуванням змін та доповнень внесених додатковою угодою від 01.04.2011 р., встановлено перелік житлових будинків, в яких будуть розміщуватися телекомунікаційні мережі.

Сторони погодили та виклали в п. 7.1 вказаного договору №64 від 14.09.2010 р., що останній вступає в силу з моменту укладення і діє протягом одного року з дня його підписання. Договір може бути пролонговано на наступний рік у разі повного і належного виконання усіх умов даного договору оператором. Пролонгація здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такі додаткові угоди до договору про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж сторонами не укладались, через що вказаний договір припинив свою дію 14.09.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" з листами, в яких просив пролонгувати вказаний договір шляхом укладення додаткової угоди.

Однак, на підставі Рішенням Київської міської ради "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" №378/5765 від 14.07.2011 р. йому запропоновано звернутись до КП "Київжитлоспецексплуатація", оскільки вказаним Рішенням здійснення моніторингу та координації розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності доручено КП "Київжитлоспецексплуатація", у зв'язку з чим на дане комунальне підприємство покладено обов'язок укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж.

За таких обставин, 01.03.2012 р. між КП "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та ТОВ "Науково-виробничим об'єднанням "Інформаційні технології" (сервітуарій) укладено договір про встановлення сервітуту №03-С/135, за умовами якого відповідач за плату отримав право користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення відповідачем своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, які вказані в додатку № 1 до цього договору.

Даний договір діє до 31.05.2012 р., що закріплено в п 8.1 цього договору.

В свою чергу, в п. 8.2 договору про встановлення сервітуту закріплено можливість його пролонгації.

Вищевказані фактичні обставини справи, підтверджуються наявними доказами, які досліджувались судами попередніх інстанцій, та не заперечуються сторонами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку дії договору №64 від 14.09.2010 р. та до укладення договору №03-С/135 від 01.03.2012 р., тобто з 14.09.2011 р. до 01.03.2012 р. відповідач безоплатно користувався 61 будинком комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач у період з вересня 2013 року безоплатно користувався ще 41 будинком без договору, що підтверджується листом ТОВ "Науково-виробничим об'єднанням "Інформаційні технології" №240 від 11.10.2013 р.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок протиправних дій відповідача, що полягають в безоплатному користуванні 61 будинком комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж у період з 15.09.2011 р. до 29.02.2012 р. та 41 будинком - у період з вересня 2013 р. до 15.10.2014 р., КП "Київжитлоспецексплуатація" втрачено (упущено) вигоду, загальний розмір якої становить 47 178 грн. 45 коп.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Вказане закріплено в ст. 225 Господарського кодексу України.

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме:

1) порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем;

2) наявності збитків, завданих відповідачем, в тому числі неодержаного позивачем прибутку;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь -якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

Отже, позивачем у справі має бути доведено належними та допустимими доказами наявність складу правопорушення у діях відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, в процесі розгляду даної судової справи апеляційний господарський суд визнав протиправними дії відповідача, що полягали в безоплатному користуванні майном, яке перебуває в комунальній власності, для розміщення телекомунікаційних мереж.

Однак, враховуючи вищенаведені приписи ст.ст. 218, 224, 225 колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарського суду апеляційної інстанції безпідставними та не обґрунтованими.

Як вірно визначено місцевим господарським судом, позивачем не доведено факту наявності в діях відповідача порушення його зобов'язань яке стало причиною понесених позивачем збитків (неодержаного прибутку).

Крім того, КП "Київжитлоспецексплуатація" не надано доказів на підтвердження реальної можливості отримання доходів в заявленому розмірі, у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

В свою чергу, враховуючи дії, вчинені ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" з метою врегулювання правовідносин з позивачем, шляхом укладення відповідних договорів, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає вини відповідача у настанні негативних наслідків для позивача.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про доведеність завдання відповідачем позивачу збитків (упущеної вигоди) в розмірі 47 178 грн. 45 коп. є помилковим.

Разом з цим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України господарський суд апеляційної інстанції надав неналежну правову оцінку Рішенню Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" №284/5096 від 02.12.2010 р., в результаті чого визнав, що 61 та 41 будинок, стосовно яких виник спір, перебувають в комунальній власності. Проте, вказане рішення ради не є правовстановлюючим документом в розумінні норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, доводи, наведені в касаційній скарзі, є обґрунтованими, а також такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи та відповідають діючим правовим приписам. За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Як передбачено ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що закріплено в ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

В свою чергу, рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. винесено при повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин справи, з наданням таким обставинам правильної юридичної оцінки. З огляду на це, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни або скасування даного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі №910/409/14 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі №910/409/14 залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, код ЄДРПОУ 31168846) 913 грн. 50 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

В.І. Дерепа