Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 922/4435/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач),суддів:Акулової Н.В., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015у справі№ 922/4435/14Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій"простягнення коштівза участю представників:

позивача: Єгоров В.С., довіреність від 13.05.2014;

відповідача: Светенко Ю.А., Чернецов О.О., довіреності від 14.01.2015;

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015 № 02-05/130 для розгляду касаційної скарги у справі №922/4435/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 18.03.2015, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Акулова Н.В., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4435/14 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черленяк М.І., судді - Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4435/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.06.2013 у справі №17/5014/1451/2012 (набрало законної сили - постанова Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013, постанова Вищого господарського суду України від 20.11.2013) стягнуто з ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість (за період листопад 2011 року - січень 2012 року) за договором купівлі-продажу від 29.09.2011 №1120658/ОГЕ в сумі 33612491,83 грн, пеню в сумі 76086,08 грн, 7% штрафу в сумі 263287,44 грн, інфляційні нарахування в сумі 49545,36 грн та 3% річних в сумі 147013,74 грн, нарахованих до 15.03.2013. Відстрочено виконання рішення суду строком на 60 календарних місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.07.2013 у справі №913/1238/13 (набрало законної сили) стягнуто з ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість (за період лютий - грудень 2012 року) за договором купівлі-продажу від 29.09.2011 №1120658/ОГЕ в сумі 153650908,40 грн, пеню в сумі 949219,72 грн, штраф в сумі 1075556,36 грн., 3% річних в сумі 2527189,77 грн та інфляційні втрати в сумі 550099,81 грн, нарахованих до 15.03.2013. Відстрочено виконання рішення суду строком на 60 календарних місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 скасовано рішення та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 (залишено без змін рішення суду першої інстанції) та скасовано рішення та постанову попередніх інстанцій в частині відстрочення виконання рішення строком на 60 місяців з дати набрання законної сили рішенням.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.12.2013 у справі № 913/1238/13 відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2013 у справі №913/1238/13 до 01.01.2019. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.12.2013 у справі № 913/1238/13. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2014 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014 скасовано, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 20.12.2013 у справі № 913/1238/13 залишено в силі.

Предметом позовних вимог, як правильно визначено попередніми судовими інстанціями, є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7021636,03 грн та інфляційних втрат в сумі 20420969,90 грн за період з 16.03.2013 по 22.09.2014 у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2013 у справі № 913/1238/13 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений в лютому-грудні 2012 року.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з положень ЦК України, та, врахувавши невиконання відповідачем рішення суду у справі №913/1238/13 в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений в лютому-грудні 2012 року, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.03.2013 по 22.09.2014 (оскільки зазначеним рішенням у справі №913/1238/13 інфляційні втрати та 3% річних обраховані до 15.03.2013).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись нормами ЦК України зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в рішенні суму боргу за період примусового виконання відповідного судового рішення або під час відстрочки виконання рішення суду.

Втім, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 121 цього Кодексу суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для відстрочки виконання рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

За загальним правилом відсутність вини особи у порушенні зобов'язанні може бути підставою для звільнення цієї особи від відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Разом з тим, у ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, ця норма встановлює для грошового зобов'язання виключення із загального правила.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми настають, навіть у випадку неможливості виконання боржником грошового зобов'язання, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи те, що при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд не змінює (припиняє) договірні правовідносини сторін щодо строків виконання зобов'язання, і відстрочка стосується лише зміни строків примусового виконання рішення, що визначені у Законі України "Про виконавче провадження", Вищий господарський суд України вважає, що наявність відстрочки виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки під час відстрочки інфляційні процеси тривають, і грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним та негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями).

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані на встановлену в судовому рішенні суму боргу, не нараховуються за період невиконання судового рішення, якщо судом надавалась відстрочка виконання рішення, суперечить нормам ст. 625 ЦК України, що встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі №922/4435/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/4435/14 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн 00 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.В. АКУЛОВА

Т.П. КОЗИР