Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №925/1234/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 925/1234/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" - Сінцова А.О.,

СТОВ "Маяк" - Гричиної В.В., Петренка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014

та на рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2014

у справі № 925/1234/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

про стягнення 4 636 301,55 грн.

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"

про стягнення 645 638,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" про стягнення 3 703 632,40 грн. збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, 825 000,05 грн. штрафу за порушення умов договору та 107 669,10 грн. збитків у вигляді витрат на транспортні послуги.

СТОВ "Маяк" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просило суд стягнути з позивача за первісним позовом 464 034,24 грн. пені, 115 830,00 грн. інфляційних втрат, 65 773,97 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконання останнім умов договору в частині здійснення попередньої оплати за товар.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.09.2014 (суддя Хабазня Ю.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Коротун О.М. - головуючий, судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 16.09.2014, постанову апеляційного суду від 25.12.2014 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32-34, 103, 104 ГПК України, ст.ст. 22, 526, 538, 610-614, 623, 629, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України.

У касаційній скарзі, а також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна", СТОВ "Маяк" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 16.09.2014, постанову апеляційного суду від 25.12.2014 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 611 612 625 627-629 ЦК України, ст.ст. 179 216 230 233 ГК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 06.03.2014 ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна (покупець) та СТОВ "Маяк" (продавець) укладений договір поставки № 50 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах визначених договором продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року;

- згідно з п. 1.3 договору загальна кількість продукції, яка буде придбана покупцем, на час укладення цього договору сторонами визначена в кількості 7000 тонн +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до договору;

- відповідно до п. 2.1 договору на момент його укладання ціна на продукцію визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750,00 грн. за 1 тонну з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця. Загальна сума договору на момент його укладання складає 12 250 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості (п. 2.2 договору).

- пунктами 2.3, 2.4 укладеного договору передбачено, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно з попередньою ціною одиниці продукції шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 по 15.05.2014. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором;

- згідно з п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця;

- на виконання умов укладеного договору ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" платіжним дорученням від 11.03.2014 № 1142 здійснило попередню оплату продукції у сумі 4 000 000,00 грн.;

- СТОВ "Маяк" листом від 11.04.2014 № 100/14 повідомило позивача про те, що ним договір виконано не буде у зв'язку із форс-мажорними обставинами та зазначило, що по проведеній 11.03.2014 оплаті на суму 4 000 000,00 грн. буде поставлено 2285,714 тонн зерна кукурудзи врожаю 2013 року, а також просило більше коштів не перераховувати, а у випадку їх перерахування вони будуть повернуті ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна";

- в подальшому в період з 13.04.2014 по 21.05.2014 СТОВ "Маяк" здійснило поставку зерна на загальну суму 4 000 000,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними;

- сторонами не заперечується, що зерно кукурудзи було поставлене відповідачем та прийнято позивачем вже після отримання останнім листа від 11.04.2014 № 100/14;

- відповіді на вказаний лист товариством "Альтера Ацтека Мілінг Україна" надано не було, у зв'язку з тим, що покупець вважав цей лист односторонньою відмовою продавця від договору, яка не потребує реагування з боку контрагента.

Звертаючись з первісним позовом у даній справі, позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою СТОВ "Маяк" від подальшого виконання умов договору поставки, йому довелося укласти договори поставки зерна кукурудзи врожаю 2013 року з іншими постачальниками (договори поставки № 61 від 25.04.2014 з філією Поділля СТОВ "Деренківець" на суму 2 040 000,00 грн., від 05.05.2014 № 62 з СТОВ "Любарецьке" на суму 3 060 000,00 грн., від 12.05.2014 № 63 з ТОВ "Гранекс-Черкаси" на суму 1 353 777,60 грн., від 16.05.2014 № 65 з ПОАФ "Україна" на суму 3 060 000,00 грн., від 26.05.2014 № 66 з ПОАФ "Україна" на суму 3 085 755,00 грн.).

У зв'язку з викладеним, ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" наголошував на тому, що невиконання СТОВ "Маяк" договірних зобов'язань зумовило придбання 4714,286 тонн недопоставленого відповідачем зерна кукурудзи за підвищеними в порівнянні з договором поставки № 50 цінами, а саме за 11 953 632,90 грн.

Крім того позивач додатково вказував про те, що ним були понесені витрати на здійснення подачі транспортних засобів на склади продавців в сумі 322 724,10 грн. (сукупний пробіг по маршрутах - 36466 км з урахуванням вартості транспортних послуг перевізників 8,85 грн. за 1 км). Отже, загалом різниця витрат на придбання зерна кукурудзи врожаю 2013 року (яку позивач розцінює як збитки) складає: 3 703 632,40 грн. - витрати на виконання договорів з іншими постачальниками; 107 669,10 грн. - витрати на транспортні послуги.

Окремо позивач зазначив, що за неналежне виконання відповідачем зобов'язань (відповідно до п. 6.2 договору) ним нараховані штрафні санкції у розмірі 825 000,05 грн. (1% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день прострочення) за період з 12.04.2014 по 21.04.2014.

Звертаючись до господарського суду з зустрічними позовними вимогами, СТОВ "Маяк" обґрунтовувало їх тим, що ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" порушило п. 2.3 договору поставки (яким передбачено здійснення оплати вартості продукції покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 по 15.05.2014), у зв'язку з чим, на думку СТОВ "Маяк", це є підставою для застосування пунктів 6.1 і 6.3 договору та нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та інфляційних втрат за неналежне виконання договірних зобов'язань саме ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна".

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" факту завдання йому збитків СТОВ "Маяк", а також про відсутність порушень договірних зобов'язань з боку СТОВ "Маяк".

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 2.3 укладеного договору № 50 від 06.03.2014 сторони передбачили, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами з 06.03.2014 по 15.05.2014.

Разом з цим, як встановлено господарськими судами, сторонами не подано доказів на підтвердження факту здійснення позивачем оплати іншої (наступної) частини продукції в строк до 15.05.2014.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість доводів позивача в частині того, що листом від 11.04.2014 № 100/14 відповідач односторонньо відмовився від виконання договору, оскільки згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Разом з цим, ані законодавством, яке регулює правовідносини в сфері поставки, ані умовами договору № 50 не передбачено право сторони односторонньо відмовитися від договору, зокрема, шляхом надсилання листа на адресу контрагента. Отже, припущення покупця про односторонню відмову продавця від виконання зобов'язання в даному випадку є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на приписах законодавства чи умовах договору.

До того ж, як правомірно зауважено господарським судом апеляційної інстанції, продавець не надав жодних належних доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а посилання СТОВ "Маяк" на зміну курсу валют та ціну товару, є безпідставними, оскільки світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють сторони необхідності виконувати умови укладеного договору, в розумінні розділу 7 договору.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що у випадку односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору, зокрема щодо поставки товару, позивач не позбавлений права вимагати виконання такого договору як від відповідача так і шляхом захисту своїх прав в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту постанови апеляційної інстанції, Київський апеляційний господарський суд зазначив про те, що лист від 11.04.2014 № 100/14 можна розцінювати як пропозицію сторони змінити умови договору або розірвати його. Однак у такому випадку, враховуючи приписи ст. 188 ГК України, необхідною умовою є обов'язкове повідомлення іншої сторони про результати розгляду такої пропозиції. В свою чергу, як було встановлено господарськими судами, жодної відповіді на зазначений лист ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" не надало, а навпаки, продовжувало приймати товар, який поставлявся продавцем у межах оплаченої суми.

З огляду на наведене, господарські суди погодилися з доводами СТОВ "Маяк" в частині того, що договір продовжував свою дію, а відтак повинен був виконуватися сторонами, оскільки жодних підстав вважати договір розірваним, припиненим або зміненим у господарського суду не має.

Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що саме позивач порушив умови укладеного договору, оскільки не перерахував в строк до 15.05.2014 грошові кошти за наступну партію товару, чим позбавив можливості відповідача виконати свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції, а отже, СТОВ "Маяк" правомірно зупинило виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням позивачем свого зобов'язання з оплати продукції, що узгоджується з вимогами ст.ст. 538 693 ЦК України.

Крім того, як встановлено господарськими судами, пунктом 5.2 укладеного договору № 50 передбачено, що поставка продукції буде здійснюватись наступним чином - починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи той факт, що позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в липні 2014, тобто до закінчення строку поставки продукції, передбаченого п. 5.2 договору, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про безпідставність посилань позивача на наявність понесених ним збитків, як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору поставки, що виключає відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків.

(Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.11.2014 у справі № 925/1239/14 та від 28.10.2014 у справі № 911/1004/14, позивач в яких також ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна").

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, господарські суди дійшли висновку про неможливість обчислення розміру заявлених санкцій, враховуючи суперечність умов договору в частині погодження як розрахунків між сторонами так і строків поставки.

Так, пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором і чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.3. договору у разі порушення покупцем терміну оплати продукції, визначеного п. 2.5. договору, він зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У п. 1.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 роз'яснено, що пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї; в останньому випадку він підписується особою, яка його склала, або особою, яка підписала позовну заяву.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання (п. 1.12 постанови).

Так, як зазначено судом апеляційної інстанції, з розрахунку відповідача, наданого до зустрічного позову вбачається, що розмір відповідних санкцій розраховувався ним з 16.05.2014 (тобто з наступного дня, після якого покупець повинен був здійснити оплату вартості продукції згідно з п. 2.3. договору), а в якості простроченої заборгованості, на яку ним нараховувалися пеня та інфляційні втрати відповідачем була взята сума у розмірі 8 250 000,00 грн. (тобто загальна сума договору - 12 250 000,00 грн. з вирахуванням вже оплачених покупцем 4 000 000,00 грн.).

Згідно з пунктами 2.8, 3.2 постанови пленуму пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Враховуючи наведені приписи, господарський суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що для обчислення як розміру пені, так і розміру інфляційних втрат необхідними складовими, зокрема, є: конкретна (обґрунтована) сума боргу у відповідний період та точний (встановлений договором) строк здійснення кожного окремого платежу.

Разом з цим, договір не містить чітко унормованих строків як оплати товару, так і поставки продукції, оскільки п. 2.3. та п. 2.4. фактично суперечать один одному, а п. 2.5. (про відповідальність за порушення якого йдеться у п. 6.3) взагалі не існує в договорі.

Так, п. 2.3 договору передбачено, що кошти мають перераховуватись рівними частинами з 06.03.2014 по 15.05.2014. Однак ні розміру частин, ні точних періодів (дат) оплати договір не містить. Зі змісту вказаного пункту вбачається, що вся сума договору у розмірі 12 250 000,00 грн. повинна бути перерахована покупцем до 15.05.2014 (однак не єдиним платежем, а відповідними частинами, обсяг яких зі змісту договору встановити неможливо).

При цьому, вказаний пункт суперечить наступному пункту договору, оскільки п. 2.4 визначено, що кінцевий розрахунок покупець здійснює у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної даним договором.

Кінцевим строком поставки продукції є жовтень 2014 року (п. 5.2. договору). Однак зі змісту договору знов таки не вбачається, яку саме частину оплати з загальної суми договору покупець повинен здійснити після поставки останньої партії продукції у жовтні 2014 року. Крім того, є неузгодженим сторонами порядок та обсяг останньої поставки (партії) продукції.

Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано встановлено, що крім суперечностей умов договору в частині порядку розрахунків, умови розділу 5 договору (яким передбачений порядок поставки продукції) не мають логічного зв'язку з положеннями розділу 2 договору.

Так, п. 5.2. договору передбачено, що поставка продукції буде здійснюватися шляхом щоденного відвантаження орієнтовно по 450 тонн продукції, до відвантаження погодженої сторонами кількості продукції (при цьому як в даному пункті, так і у розділі 5 договору взагалі не вбачається взаємозв'язок між оплатою продукції покупцем та поставкою зерна продавцем).

Вказане положення суперечить умовам договору щодо періоду поставки товару (з 01.04.2014 року по жовтень 2014 року), оскільки як зауважено господарським судом апеляційної інстанції при умові виконання зазначених положень договору та щоденному відвантаженні покупцю орієнтовно 450 тонн зерна, договірна кількість продукції у розмірі 7000+/-5% тонн була б поставлена продавцем приблизно через 15-16 днів, тобто ще до 20 квітня 2014 року, тоді як лише перша партія товару (у кількості 2285,714 тонн) була поставлена відповідачем та беззаперечно прийнята позивачем у період з 13.04.2014 по 21.05.2014. Жодних додаткових угод (якими б були погоджені спірні умови договору), укладених в порядку п. 1.3, сторонами надано не було.

З урахуванням наведеного, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду про те, що умови договору поставки належним чином не виконувалися обома сторонами, зокрема, через суперечливість один одному пунктів договору, а також у зв'язку з відсутністю чіткого та зрозумілого визначення строків, обсягів поставки, частин та періодів оплати продукції. В свою чергу, п. 6.3 договору (яким встановлено нарахування пені) передбачає відповідальність покупця за порушення строків оплати, визначених пунктом 2.5, якого взагалі не існує в договорі.

Отже, вказані суперечності унеможливлюють правомірне обчислення розміру пені та інфляційних втрат, оскільки будь-яке стягнення заявлених відповідачем штрафних санкцій (повне або часткове) буде порушувати права однієї із сторін (зокрема через неузгодженість умов договору), а відтак суперечити принципам господарювання (ст. 6 ГК України) та засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).

Враховуючи викладене, господарськими судами обох інстанцій правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Посилання ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 104 ГПК України ту зв'язку з тим, що ним було надано іншу правову оцінку листу СТОВ "Маяк" від 11.04.2014 № 100/14, що в свою чергу, на думку скаржника, мало бути підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції, не беруться Вищим господарським судом України до уваги з огляду на те, що у. п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи сторін, викладені у касаційних скаргах, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2014 у справі № 925/1234/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере