Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №922/3970/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 922/3970/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат" Слобожанський"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014у справі № 922/3970/14 Господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Агрокомбінат" Слобожанський"до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської областіпророзірвання договорув судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаСолонець С.М.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Агрокомбінат" Слобожанський" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якій просило суд: 1. Розірвати договір оренди землі № 9/7-0507 від 03.05.2007, укладений між Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області та Публічним акціонерним товариством "Агрокомбінат "Слобожанський" 2. Зобов'язати відповідача прийняти від позивача земельну ділянку площею 2,0079 га з кадастровим № 6325456701:00:001:0044 та підписати відповідний акт приймання-передачі про повернення земельної ділянки 3. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2014 (суддя Ольшаченко В.І.) у даній справі позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (головуючий Істоміна О.А., судді: Барабашова С.В., Білецька А.М.) вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується і не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Агрокомбінат" Слобожанський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишити в силі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 03.05.2007 між Відкритим сільськогосподарським акціонерним товариством "Агрокомбінат "Слобожанський" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Агрокомбінат "Слобожанський") (орендарем; позивачем у справі) та Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області (орендодавцем; відповідачем у справі) укладено договір оренди землі № 9/7-0507, за умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (комплекс будівель та споруд виробничо-технічного відділення № 1) загальною площею 2,0079 га, у тому числі 0,2731 га - під господарськими будівлями і спорудами та 1,7348 га - під господарськими шляхами та прогонами, кадастровий № 6325456701:00:001:0044, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Гаврилівка, вул. Зелена № 16 (а.с.9-14).

Договір оренди зареєстрований в Чугуївському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2007 за № 0407682000020.

04.05.2007 земельна ділянка була передана позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.12).

09.09.2014 Давидова К.В. придбала у Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат" Слобожанський" комплекс будівель та споруд виробничо-технічного відділення № 1, що знаходиться за адресою: Харківська область Чугуївський район, село Гаврилівка, вулиця Зелена № 16, розташований на земельних ділянках комунальної власності, кадастровий номер 6325456701:00:001:0044, площею 2,0079 га та кадастровий номер 6325456701:00:001:0039, площею 27,9202 га.

Право власності на зазначене майно було зареєстровано за Давидовою К.В. на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сіухіним І.І. за № 1604, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26576292 від 09.09.2014 (а.с. 17, 18).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 1614 від 11.09.2014, в якому просив останнього підписати угоду про розірвання договору оренди землі та акт приймання-передачі про повернення земельної ділянки з оренди, у зв'язку з продажем розміщеного на ній майна та добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою (а.с. 19).

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від розірвання договору оренди землі. На його думку, договір має бути розірвано у зв'язку з добровільною відмовою землекористувача від права користування земельною ділянкою та набуттям іншою особою - Давидовою К.В. права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Позивач вважає, що зазначені обставини є достатніми для розірвання договору оренди землі № 9/7-0507 від 03.05.2007.

Матеріально-правовою підставою позову позивачем визначені статті 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 120, 141 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктами "а", "є" частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина перша, третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із змісту наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеним на ній об'єктом здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі № 9/7-0507 від 03.05.2007.

Наведена правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63 та від 20.08.2013 у справі № 18/5005/12936/2011.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача прийняти земельну ділянку з оренди шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

В пункті 21 договору оренди землі зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

При розгляді господарської справи № 1/5005/5719/2011 в своїй постанові від 20 березня 2012 року, Верховний Суд України зробив висновок про те, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму (оренди) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання. Позов про прийняття майна з оренди шляхом оформлення її відповідним документом (актом) відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, а також відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у вищезазначених постановах.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції про недотримання відповідачем вимог статті 188 Господарського кодексу України, що стало підставою для скасування рішення місцевого суду, колегія вважає його помилковим, оскільки передбачене нормами цієї статті надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 19.09.2011 у справі № 22/110 та від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012.

В рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, неповідомлення відповідача в досудовому порядку про розірвання спірної угоди не позбавляє права позивача звернутись із відповідним позовом до відповідача та не є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та неправильно застосував норми матеріального права.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 922/3970/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2014 у справі № 922/3970/14 залишити в силі.

Стягнути з Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 04397738) на користь Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат" Слобожанський" (64544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 00858148) 1 705, 20 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова