ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 904/1374/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представникапозивачаСтрижак К.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" Будмайдан"нарішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 рокуу справі № 904/1374/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМК" Будмайдан"доПриватного будівельно-монтажного підприємства "Строїтель-П"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат"простягнення заборгованості,ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК" Будмайдан" (надалі - ТОВ "БМК" Будмайдан", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного будівельно-монтажного підприємства "Строїтель-П" (надалі - ПБМП "Строїтель-П", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором підряду № 512 від 03.11.2014 року щодо оплати вартості виконаних робіт, просило стягнути з відповідача 272351,36 грн, а також 3% річних в розмірі 1164,02 грн, інфляційні в розмірі 2451,16 грн та пеню в сумі 17072,19 грн, нарахованих за період прострочення з 11.01.2016 року по 02.03.2016 року.

Відповідач позов не визнав, відзив на позовну заяву не подав, надав довідку, у якій зазначив, що станом на 30.11.2015 року всього сплачено позивачу платежів на суму 13090087,81 грн, а виконано робіт на суму 12601058,69 грн, тому у ТОВ "БМК" Будмайдан" існує заборгованість перед ПБМП "Строїтель-П" у сумі 489029,12 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі № 904/1374/16 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року (колегія суддів: головуючий Чус О.В., судді: Березкіна О.В., Величко Н.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення ст.ст. 525, 526, 530, 625, 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника заявника касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 03.11.2014 року між ТОВ БМК "Будмайдан", як підрядником, та ПБМП "Строїтель-П", як генеральним підрядником, було укладено договір підряду №512/2014, за умовами якого позивач зобов'язався власними та/або залученими силами та засобами виконати комплекс загально-будівельних робіт по будівництву 25-ти поверхового 266 квартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, що розташований в м. Києві, вул. Авіаконструктора Антонова, 4-а, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи.

Сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється генеральним підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання їх генеральним підрядником з урахуванням (за мінусом) раніше перерахованого авансу (п. 5.3 договору). Підрядник не пізніше 25-го числа звітного місяця, в якому були виконані роботи, готує примірники актів форми КБ-2в та примірники довідок форми КБ-3 із зазначенням в них фактичного обсягу та вартості виконаних робіт, підписує їх і надає генеральному підряднику на розгляд. Розгляд актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт без надання виконавчої документації, що стосується даних робіт генеральним підрядником не проводиться (п. 6.4.). Шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи, генеральний підрядник щомісячно приймає виконані підрядником належним чином роботи (п. 6.3 договору), а у разі відмови прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт, проекту, дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт), генеральний підрядник протягом 5 банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, направляє підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки. Підрядник за свій рахунок зобов'язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний генеральним підрядником і повторно пред'явити виконані роботи до приймання генеральному підряднику (п. 6.4 договору).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому розмірі та безпідставності майнових вимог за позовом, оскільки підписаними обома сторонами актами, копії яких долучені до матеріалів справи, підтверджується виконання робіт на суму 12601058,69 грн та перерахування позивачу коштів за ці роботи на суму 13090087,81 грн, а акт виконаних робіт № 14 за вересень 2015 року, за яким виник спір щодо розрахунків, не є підставою для оплати виконаних робіт, оскільки він непідписаний сторонами, і доказів, які б підтверджували надсилання (передачу) замовнику цього акту та прийняття ним робіт у порядку, передбаченого договором, позивач не надав. Лист № 7-12/15 від 11.12.2015 року, на який позивач посилається як на доказ направлення відповідачу акту виконаних робіт № 14 за вересень 2015 року, суди відхилили, оскільки відповідно до його змісту останній підтверджує надсилання актів виконаних робіт за жовтень - листопад 2015 року, а не за вересень 2015 року, щодо якого виник спір у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 цього Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, за наявності доведеного факту реального виконання робіт за договором підряду, відсутності обґрунтованих мотивів (причин) відмови другої сторони від прийняття робіт шляхом підписання акта, передання та прийняття робіт можливе відповідно до підписаного в односторонньому порядку акту, на підставі якого у замовника виникає обов'язок виплатити підрядникові обумовлену ціну за виконану у роботи (аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВСУ № 23/236 від 02.10.2012 року).

Беручи до уваги те, що позивач не надав докази передачі відповідачу спірного акту про приймання-передачу робіт за вересень 2015 року, наявний в матеріалах справи примірник цього акту (а.с. 62-64 т. 1) сторонами не підписаний, в тому числі в односторонньому порядку позивачем, і судами встановлено, що підписані обома сторонами акти повністю оплачені відповідачем, Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем своїх позовних вимог є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судами не враховано, що Державною фіскальною службою України надано відповідачу податковий кредит від позивача на загальну суму 2346841,51 грн, в тому числі за вересень 2015 року в сумі 277964,08 грн, що повністю відповідає сумі виконаних робіт по акту № 14 (1667784,50 грн), Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки цим доводам надав належну оцінку суд апеляційної інстанції, який обґрунтовано виходив з того, що відносини щодо надання податкового кредиту регулюються Податковим кодексом України та не підтверджують наявність фактів, що мають бути встановлені у господарському процесі.

Відповідно до ст.ст. 11, 177, 853, 882 ЦК України та умов договору підставою для виникнення зобов'язань у замовника з оплати виконаної роботи є акт, підписаний обома сторонами, або акт, підписаний однією стороною, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом необґрунтованими, а не податкові накладні, порядок подання яких визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" Будмайдан" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі № 904/1374/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.