Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 908/2145/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 (головуючий суддя Кододова О.В., судді Малашкевич С.А., Склярук О.І.)у справі№ 908/2145/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Азовелекторосталь"доПублічного акціонерного товариства "Альфа - Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", 2)Приватного нотаріуса Київського міського округу Войтовського Валентина Сергійовича, 3) Державної виконавчої служби Українипровизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,за участю представників:позивачаКолток О.І.,відповідачаЧерей О.В.,третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 у справі №908/2145/15-г відмовлено в позові Приватному акціонерному товариству "Азовелекторосталь" до Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2015 у справі № 908/2145/15-г скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 104 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безспірність заборгованості відповідача, а також про невідповідність такої заборгованості у виписці з особового рахунку відповідача з 01.03.2015 про 26.06.2014 та в довідці про стан кредиторської заборгованості від 12.02.2015.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "АЛЬФА-БАНК" та Публічним акціонерним товариством "АЗОВЗАГАЛЬМАШ" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №114-В/13 від 01.10.2013, пункт 1.4 якого передбачає, що строк дії кредитної лінії закінчується 01.07.2016.

Відповідно до п. 2.1 неналежне виконання Позичальником зобов'язання за цим договором забезпечується в тому числі: (підпункт "в") заставою рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ "Азовелектросталь" на праві власності; (підпункт "г") заставою рухомого майна (тепловоз маневрений (ТГМ4Б-1015), що належить ПАТ "Азовелектросталь" на праві власності; (підпункт "з") порукою Приватного акціонерного товариства "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" на повну суму зобов'язань Позичальника за цим договором на строк дії цього договору. До договору були укладені додаткові угоди від 01.10.2013, від 07.10.2013, від 16.10.2013.

Між ПАТ "Азовелектросталь" та ПАТ "АЛЬФА-БАНК" був укладений договір застави рухомого майна № 397/13 від 07.10.2013, посвідчений приватним нотаріусом. Відповідно до п. 1.1 договору заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статі 2 цього договору, передає заставодержателю у заставу рухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього договору, що надалі іменується "предмет застави", а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом. До договору складений перелік майна, що передається у заставу ПАТ "Альфа-Банк" згідно з договором застави рухомого майна № 397/13 від 02.10.2013.

ПАТ "Альфа - Банк" звернулося з вимогою від 17.04.2014 № 32760-11-б/б про дострокове виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 від 01.10.2013, в тому числі до ПАТ "Азовзагальмаш" та ПАТ "Азовелектросталь". У вимозі, зокрема, зазначено, що Банк вимагає від ПАТ "Азовелектросталь" дострокове виконання всіх своїх зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №114-В/13 від 01.10.2013 в термін, що не перевищує 10 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, а саме: дострокового повернення наданих траншів в розмірі 35.441.215,20 дол. США; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 520.788,97 дол. США; сплати пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1.240,40 дол. США; сплати процентів за фактичне користування кредитом, які будуть нараховані згідно з умовами Договору про відкриття кредитної лінії за період з 16.04.2014 по дату фактичного погашення заборгованості; сплати пені за неналежне виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії (у випадку, якщо таке буде мати місце).

У повідомленні від 17.06.2014 № 57049-11-б/б, направленому на адресу позивача та третьої особи, зазначено, що станом на 23.06.2013 вимогу про дострокове повернення кредиту перед ПАТ "Альфа - Банк" не виконано, а заборгованість не погашена, відтак банк вимагає у не менш ніж тридцятиденний строк погасити заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 114-В/13 від 01.10.2013, яка існує станом на 26.06.2014, в загальній сумі 36.791.304,61 доларів США.

ПАТ "Альфа-Банк" також направило на адресу ПАТ "Азовелектросталь" та ПАТ "Азовзагальмаш" повідомлення від 27.06.2014 № 57049-11-б/б про порушення забезпечувального обтяженням зобов'язання.

ПАТ "Азовелектросталь" надало відповідь від 25.07.2014 № 301/3-512, у якій повідомило банк, що згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечення обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу в порядку встановленого законом, або в позасудовому порядку відповідно з цим законом. Позивач зазначив, що в провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/3135/14, предметом розгляду якої є вимоги, аналогічні викладеним в повідомленні про порушення від 27.06.2014 № 57049-11-б/б, а саме про погашення (стягнення) заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №114-В/13 від 01.10.2013 в сумі 36.109.183,66 дол. США та 41.221,44 грн. (станом на 29.04.2014).

ПАТ "Азовзагальмаш" на повідомлення банку від 27.06.2014 № 57049-11-б/б надало відповідь № 523/768 від 25.07.2014 аналогічного змісту.

Згідно з Довідкою про стан кредиторської заборгованості ПАТ "Альфа - Банк" повідомляє, що заборгованість клієнта ПАТ "Азовзагальмаш" станом на 12.02.2015 перед банком складає за кредитним договором №114-В/13 від 01.01.2013 35.441.215,20 дол. США; нараховані відсотки за користуванням кредитом 3.814.193,62 дол. США, всього 39.255.408,82 дол. США.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. 18.02.2015 був вчинений виконавчий напис № 341, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників (площа Конституції СРСР), буд. 1 (один) згідно з переліком. Нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" у розмірі 45.305.916,31 грн.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович у письмових поясненнях по суті позовних вимог ПАТ "Азовелектросталь" зазначив, що він при зверненні стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. На підтвердження безспірності заборгованості банком було надано нотаріусу крім копій договорів також розрахунок заборгованості, який включає в себе виписки з особових рахунків боржника, які є первинними документами бухгалтерського обліку. На ідтвердження часткового погашення заборгованості за договором про надання кредиту банком були надані копії відповідних платіжних документів. Нотаріус зазначив, що господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису,оскільки за змістом ст.ст 1, 2, 18 ГПК України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до ст. 50 цього Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Листом від 15.05.2015 № 238/01-16 нотаріус відмовив суду в наданні витребуваних документів з тих підстав, що ухвала суду не була засвідчена гербовою печаткою суду, та просив справу розглянути без його участі.

Державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2015 ВП №46669023 на підставі виконавчого напису № 341, виданого 18.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. про звернення стягнення на рухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників (площа Конституції СРСР) буд. 1 згідно наведеного переліку.

Також державним виконавцем була винесена постанова від 25.02.2015 ВП№46669023 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войтовському В.С. були надані всі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості Банку.

При цьому судом першої інстанції не взято до уваги твердження позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинений після порушення судом провадження у справі № 905/3135/14-908/4229/14 про стягнення заборгованості з того ж боржника є подвійним стягненням заборгованості. Суд першої інстанції дійшов висновку, що із аналізу приписів чинного законодавства України слідує, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтями 33 та 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу та господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи не підтверджується висновок суду першої інстанції, що відповідач надав нотаріусу необхідні документи для вчинення виконавчого напису.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 передбачено, що для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (далі - Порядок) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Згідно з п. 3.5 глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Крім того відповідно до ст.ст. 24 та 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як встановив апеляційний суд, судом першої інстанції не було досліджено наявності обов'язкової реєстрації банком в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та не надано оцінки, чи були такі дії вчинені до початку процедури звернення стягнення на предмет обтяження.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом підставно не було взято до уваги доповнення до відзиву №02-48/3128 від 15.10.2015 щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії заяви про вчинення виконавчого напису від 13.02.2015 та копії витягу з Держреєстру обтяжень майна від 27.06.2014, оскільки вони не були надані суду першої інстанції, не досліджувалися ним під час розгляду справи, відповідач не обґрунтував неможливість подання цих доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вже зазначалось, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович у письмових поясненнях по суті позовних вимог ПАТ "Азовелектросталь" зазначив, які документи були надані йому банком. Однак, листом від 15.05.2015 № 238/01-16 нотаріус відмовив суду в наданні витребуваних документів за тих підстав, що ухвала суду не була засвідчена гербовою печаткою суду. В свою чергу суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності документів, які були надані банком нотаріусу, при тому що позивачем разом з позовною заявою було подане відповідне клопотання про витребування вказаних доказів (т. 1 а. с. 86-89). Однак місцевий суд не вжив відповідних процесуальних дій щодо належного витребування вказаних доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в т. ч. після отримання листа нотаріуса від 15.05.2015 № 238/01-16, хоча рішення по суті спору (з урахуванням зміни складу суду) було прийняте 05.08.2015.

Крім того колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд іншої справи №905/3135/14-908/4229/14 про стягнення коштів з того ж боржника, не може бути взято до уваги тому, що банк обґрунтовує необхідність дій з метою захисту свого права, а не наявності спору між сторонами щодо існування заборгованості позивача.

Так, позивач у позовній заяві обґрунтовував свої вимоги тим, що між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості, що є предметом розгляду у Господарському суді Запорізької області у справі № 905/3135/14-908/4229/14, яка була порушена 12.05.2014. Харківським апеляційним господарським судом у цій справі була призначена 12.05.2015 експертиза.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок місцевого суду про безспірність заборгованості боржника. Зазначену позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 04.03.2015 у справі №6-27цс15 та від 11.03.2015 у справі № 6-141цс14.

Отже, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову є правомірним.

Разом з тим колегія суддів відзначає, що в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 зазначено про задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича таким, що не підлягає виконанню. Однак апеляційним судом не вказано відповідних реквізитів вказаного напису.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

З огляду на викладене резолютивна частина постанови апеляційної інстанції підлягає зміні в частині зазначення відповідних реквізитів виконавчого напису.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 908/2145/15-г змінити, виклавши п. 4 її резолютивної частини в наступній редакції:

"Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 18.02.2015, зареєстрований в реєстрі за № 341, на підставі договору застави рухомого майна № 397/13 від 07.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В. за реєстровим № 1718.".

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі № 908/2145/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова