Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 922/5727/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКравчука Г.А., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем торг ТПК"на рішення від 03.02.2015 господарського суду Харківської області та постанову від 03.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/5727/14 господарського суду Харківської областіза позовомДержавного підприємства "Вугілля України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем торг ТПК"простягнення заборгованості в розмірі 3 531 886,59 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Черниш В.М. (дов. від 18.03.15)

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 16.09.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Кравчук Г.А., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Торг ТПК" про стягнення заборгованості в розмірі 3 531 886,59 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем обов'язків за Договором поставки вугілля №278/5 від 30.04.2014 щодо оплати поставленого товару, з урахуванням чого просило стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 857 239,54 грн., пеню в розмірі 605 465,69 грн., інфляційні нарахування в розмірі 611 194,83 грн., 3% річних в розмірі 72 656,01 грн., суму компенсації провізної плати у розмірі 338 534,40 грн., пені по компенсації провізної плати в розмірі 21 564,84 грн., інфляційні нарахування за весь час прострочення по компенсації провізної плати в розмірі 22 670,92 грн., 3% річних від простроченої суми по компенсації провізної плати в розмірі 2 560,36 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2015 (суддя Буракової А.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Тандем Торг ТПК" на користь ДП "Вугілля України" суму основного боргу у розмірі 1 857 239,54 грн., пеню за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 605 465,69 грн., інфляційні нарахування за весь час прострочення за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 611 194,83 грн., 3% річних за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 72 656,01 грн., суму компенсації провізної плати у розмірі 338 534,40 грн., пеню по компенсації провізної плати в розмірі 21 564,84 грн., інфляційні нарахування за весь час прострочення по компенсації провізної плати в розмірі 22 670,92 грн., 3% річних від простроченої суми по компенсації провізної плати в розмірі 2 560,36 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 70637,74 грн.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у складі: Горбачової Л.П., Істоміної О.А., Потапенко В.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Тандем Торг ТПК" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України та не з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2014 між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ТОВ "Тандем Торг ТПК" (покупець) укладено Договір поставки вугілля № 278/5.

Відповідно до п.1.1. - 1.3. Договору, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим Договором встановлюються у Специфікаціях до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення на перевізному документі.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання між Сторонами акту приймання - передачі вугілля.

Пунктом 3.1.1. Договору, постачальник зобов'язався постачати Покупцеві на умовах цього Договору вугілля в строк у в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками погодженими Сторонами.

Відповідно до п. 6.2. Договору, Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в наступному порядку: 90% вартості погодженого в додатку до Договору обсягу поставки - на умовах попередньої оплати рівними частинами кожного банківського дня протягом періоду поставки; 10% вартості - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання відповідних актів приймання - передачі вугілля.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 70 407 239,54 грн., що підтверджується Актами приймання передачі вугілля (підписаними уповноваженим представником відповідача та скріпленими печаткою підприємства відповідача), наявними в матеріалах справи, відповідач, в свою чергу, здійснив оплату поставленого вугілля на суму 68 550 000,00 грн., про що свідчать банківські довідки також наявні в матеріалах справи.

Заборгованість відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли висновку задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 857 239,54 грн.

Відповідно до п. 6.4. договору оплата провізної плати за транспортування Вугілля залізничним транспортом від залізничної станції відправлення безпосередньо на адресу Вантажоотримувача здійснюється Покупцем, якщо інше не буде обумовлено у специфікаціях або додатках до цього договору.

Згідно з п. 3 Додатка №7 від 10.07.2014 (специфікація) до договору поставки вугілля № 278/5 від 30.04.2014 на поставку вугілля у липні 2014р., до Договору поставки вугілля № 278/5 від 30.04.2014, оплату вартості залізничного тарифу за транспортування Товару до станції призначення забезпечує Постачальник. Сторони узгодили, що крім оплати вартості вугілля, по даному Додатку Покупець компенсує Постачальнику його витрати або витрати Вантажовідправників на перевезення вугілля від Вантажовідправників до Вантажоодержувачів по оплаті провізної плати.

Судами встановлено, що за період з 16.07.2014 по 26.07.2014 позивач здійснив оплату за транспортування вугілля від Вантажовідправників до Вантажоодержувачів на загальну суму 338 534, 40 грн. через експедитора ДП "УТЛЦ".

Розпорядженням КМУ від 21.03.2011 за №265-р про "Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності" затверджено переліки підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури. В додатку 1 до розпорядження одним із підприємств є ДП "Український транспортно-логістичний центр".

04.09.2012 між ДП "Вугілля України" та ДП "УТЛЦ" укладено договір №1558/710-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах та проведення розрахунків за наданні послуги, пов'язані з цими перевезеннями.

Відповідно до умов Договору №1558/710-2012 від 04.09.2012 ДП "УТЛЦ" зобов'язується за плату і за рахунок ДП "Вугілля України" виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних перевезень вугільної продукції.

Згідно з п. 2.2.3. Договору ДП "Вугілля України" здійснює попередню оплату за послуги з організації перевезення вантажів, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг.

Відповідно до п. 2.4.5. вказаного Договору, ДП "УТЛЦ" виступає платником залізничного тарифу, послуг пов'язаних з відправленням або видачею вантажу та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, замовлених ДП "Вугілля України".

Як встановлено судами, відповідно до умов Договору №1558/710-2012 від 04.09.12 ДП "УТЛЦ" у період з 16.07.2014 по 26.07.2014 списало з ДП "Вугілля України" суму у розмірі 338 534, 40 грн. з ПДВ, за перевезення вугілля по залізничним накладним № 51140259, № 51189306, № 51205219, № 51191534, № 51235224, № 51278448, № 51320380, № 51338267, № 51373363, № 51383321, № 51383347, № 51418648, № 51467694, № 51495950, № 51553477, № 51587657, № 51587665, за якими вугілля постачалося відповідачу.

Оплата перевезення вугілля за вищевказаними залізничними накладними за рахунок коштів позивача підтверджується "Переліками перевізних документів по перевезенням замовника ДП "Вугілля України" за договором № 1558/710- 2012 від 04.09.2012 у період з 16.07.2014 по 26.07.2014.

Таким чином, судами встановлено, що сума перевізної плати, яка підлягає компенсації позивачу становить 338534,40 грн., що також підтверджено актом відшкодування транспортних послуг № ВУ-РУ-0000185 від 31.07.2014.

З огляду на викладене, суди обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову про стягнення суми перевізної плати в розмірі 338534, 40 грн.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. У випадках, які не врегульовані умовами цього Договору, сторони керуються діючим законодавством України.

Згідно з п.7.6. Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суди обґрунтовано дійшли висновку про стягнення: пені за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 605465,69 грн., інфляційних нарахувань за весь час прострочення за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 611 194,83 грн., 3% річних за договором по оплаті вартості отриманого вугілля в розмірі 72 656,01 грн., суми компенсації провізної плати у розмірі 338 534,40 грн., пені по компенсації провізної плати в розмірі 21 564,84 грн., інфляційних нарахувань за весь час прострочення по компенсації провізної плати в розмірі 22 670,92 грн., 3% річних від простроченої суми по компенсації провізної плати в розмірі 2 560,36 грн. Суми апеляційною інстанцією перевірені.

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли висновку про задоволення позову.

Викладені в касаційній скарзі обставини не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного провадження.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем торг ТПК" залишити без задоволення.

Рішення від 03.02.2015 господарського суду Харківської області та постанову від 03.06.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/5727/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Кравчук

О. Яценко