Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 916/539/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривда Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Іллічівськводоканал"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.06.15у справі№916/539/15-ггосподарського судуОдеської областіза позовомКомунального підприємства "Іллічівськводоканал"доСадівничого об'єднання громадян "Ветеран"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПоведик Т.П. (дов. від 12.01.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Іллічівськводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Садового об'єднання громадян "Ветеран" про стягнення заборгованості в сумі 87424,28 грн. за договором №72 від 22.03.13 "Про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції" з метою забезпечення водопостачання будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Санжейська дорога, мкр. Южний.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.15 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Ліпчанської Н.В., суддів: Мацюри П.Ф.,

Лисенко В.А.), позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача суму заборгованості у розмірі 18981,08 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 397,43 грн. При цьому суди дійшли висновку про припинення правовідносин між сторонами з 31.03.14 за додатковою угодою №1 від 31.12.13 щодо продовження терміну договору, відтак, суди визнали правомірним лише нарахування позивачем фактичних витрат за договором за період до 31.03.14 в сумі 18981,08 грн.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, позов задовольнити повністю. На думку скаржника, всупереч наданим доказам по справі, судами зроблений невірний висновок з приводу того, що правовідносини між сторонами за договором №72 припинились 31.03.14. А оскільки Водоканал продовжував виконувати свої зобов'язання за даним договором, то відповідно до вимог ст.ст. 525; 526; 626; 627 ЦК України, ст.ст.174; 193 Господарського кодексу України, то СОГ "Ветеран" повинно сплатити заборгованість за договором у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 22.03.13 між Водоканалом та СОГ "ВЕТЕРАН" був укладений Договір №72 про спільну експлуатацію мереж водопостачання та насосної станції, згідно якого сторони домовилися спільно експлуатувати систему водопостачання до водомірного вузла та насосну станцію з метою забезпечення водопостачання будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Санжейська дорога, мкр. "Южний". Згідно п.6.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.13 Додатковою угодою №1 від 31.12.13 сторони продовжили термін дії Договору до 31.03.14.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість витрат на утримання і експлуатацію системи водопостачання та насосну станцію (проведення профілактичних робіт, ремонт, оплата зборів, інших платежів та витрат, в т.ч. організаційних) розподілюється між сторонами у процентному відношенні, виходячи із реальних об'ємів водоспоживання кожної із сторін.

Згідно п.3.1 Договору витрати, понесені Водоканалом на реконструкцію, утримання та експлуатацію системи водопостачання та насосної станції, відшкодовуються СОГ "ВЕТЕРАН" протягом 10 банківських днів з моменту надання їй рахунку, з обов'язковим доданням витратних, розрахункових та інших документів, що підтверджують витрати.

Заявляючи позов, позивач вказував на те, що після закінчення строку дії договору відповідач не підписав і не повернув позивачу надіслану йому додаткову угоду про продовження дії договору, але продовжив споживання послуг водоспоживання, про що щомісяця подавав звіти; в той же час, відповідач припинив виконання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем, тому має заборгованість по відшкодуванню понесених Водоканалом витрат у розмірі, який станом на 01.01.15 становить 87256,67 грн.

Суди попередніх інстанцій стягнули відшкодування фактичних витрат за договором лише за період до 31.03.14 в сумі 18981,08 грн. В решті позову відмовили з посиланням на те, що правовідносини між сторонами за цим Договором припинилися 31.03.14, у зв'язку з чим з цієї дати припинилися і зобов'язання сторін за даним Договором.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне. За змістом ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Втім, судами не перевірені належним чином посилання позивача на те, що відповідач продовжив користування послугами за договором, до складу вартості яких входить обслуговування системи водопостачання до водомірного вузла та насосної станції (зокрема, як штатні працівники КП, та і залучені на підставі цивільних договорів, здійснювали профілактичні роботи тощо), використання електроенергії у зв'язку із роботою насосної установки. Разом з тим, такі дії відповідача по споживанню послуг (за умови їх доведеності) є прийняттям пропозиції укласти додаткову угоду про продовження дії договору в розумінні ст. 642 Цивільного кодексу України.

Судами також належним чином не перевірені посилання відповідача на те, що він не споживав послуги позивача та роботи по експлуатації насосної станції та її ремонту, оскільки даний об'єкт належить СОГ "Ветеран", а відтак, він несе витрати на його утримання та експлуатацію. Так, не перевірялися документи відповідача на підтвердження права власності на цей об'єкт, договори на електропостачання цього об'єкта та докази оплати електроенергії саме відповідачем, докази здійснення обслуговування системи водопостачання до водомірного вузла та насосної станції саме відповідачем (докази оплати відповідачем таких послуг).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).

Судові акти в частині відмови в позові цим вимогам не відповідають, а тому, підлягають скасуванню з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В решті (в частині задоволення позову) судові акти не оскаржуються, а тому, не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Іллічівськводоканал" задовольнити частково. Рішення господарського суду Одеської області від 09.04.15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.15 у справі №916/539/15-г скасувати в частині відмови в позові. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.15 у справі №916/539/15-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д.С. Кривда