Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 910/11020/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "СПРАТЛІ" від позивача за первісним позовом: Блажкевич С.В. від відповідача за первісним позовом: 1. Славов В.О.; Клименко І.Ф.; Сіряченко Т.Б.; Приступко О.О. від третьої особи: Браницький Д.Ю.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.05.2015 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 рокуу справі№ 910/11020/14за позовомПриватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "СПРАТЛІ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КЛГЗ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"проспонукання укласти договірза зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛГЗ"до1.Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "СПРАТЛІ"; 2. Публічне акціонерне товариство "Київенерго"провизнання договору недійсним і не чинним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2014 року прийняті у даній справі були скасовані, а справу № 910/11020/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

При новому розгляді справи відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою (т.3 а.с.134-148) про визнання недійсним договору, який укладено між позивачем та третьою особою та зобов'язання вчинити дії.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є, як первісний позов Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "СПРАТЛІ" (далі позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛГЗ" (далі відповідач за первісним позовом) про спонукання укласти договір про технічне забезпечення електропостачання в редакції місяця листопада 2013 року (т.1 а.с. 38-42) - далі Договір, так і зустрічний позов відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом та Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі третя особа) про визнання договору на постачання електричної енергії № 85006 від 20.07.2001 року (т.1 а.с. 15-22) недійсним і не чинним та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року (т.4 а.с. 39-45) у задоволенні, як первісного, так і зустрічного позову було відмовлено.

Що стосується первісного позову, суд прийшов до висновку про те, що позивачем за первісним позовом було обрано невірний спосіб захисту - спонукання відповідача за первісним позовом до укладання спірного Договору, тоді як такий спосіб актом обов'язкової дії не передбачено (суд зазначив, що наведена правова позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-110цс12). В рішенні суду також зазначено, що у наданому позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом примірнику договору, у тому числі у додатках до нього, не міститься відомостей про електрообладнання, яке буде задіяне в схемі електропостачання споживача (субспоживача) не складено відповідної схеми, не вказано його характеристик та потужностей, також до проекту Договору не було додано акту розмежування балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, який має бути невід'ємною частиною такого договору. Укладання спірного договору для відповідача за первісним позовом є обов'язковим лише при дотриманні позивачем за первісним позовом всіх встановлених Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) умов, необхідних для укладання такого договору та оформлення належним чином як самого договору з зазначенням всіх його істотних умов, щодо яких сторони повинні дійти згоди, так і додатків до договору, які є його невід'ємною частиною, та щодо змісту яких також необхідно досягнення згоди сторін.

Що стосується позовних вимог зустрічного позову, то суд прийшов до висновку про те, що підставою недійсності правочину є недодержання (вимог законодавства) саме в момент його вчинення, а не в майбутньому.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року апеляційна скарга позивача за первісним позовом залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті рішення, в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким його позовну заяву задовольнити повністю.

В своїй касаційній скарзі позивач за первісним позовом зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач за первісним позовом звертає увагу на те, що судами невірно застосовані ПКЕЕ та положення Закону України "Про електроенергетику" (далі Закон).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

27.09.2001 року відповідач за первісним позовом викупив Цілісний майновий комплекс до складу якого входили всі системи його електричного забезпечення та в.т.ч. ТП 3333 разом з засобами обліку і відповідним кабельним господарством, яке було розташоване на території цього купленого ЦМК (т.2 а.с. 102-120).

В грудні 2005 року між відповідачем за первісним позовом та третьою особою укладено договір на постачання електричної енергії та узгоджені технічні умови на приєднання об'єкта до електричних мереж (т.2 а.с. 89- 93).

Пунктом 2.3 договору про постачання електричної енергії про якій зазначено вище, передбачено, що сторони (договору) зобов'язуються укласти додаткові договори передбачені чинним законодавством та ПКЕЕ у разі обґрунтованої присутності третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації у ході забезпечення споживача електричною енергією).

Розділом 8 договору про постачання електричної енергії передбачені взаємовідносини з третьою стороною, об'єктивно присутньою при забезпеченні споживача електричною енергією.

31.07.2001 року між третьою особою та позивачем за первісним позовом укладено договір про користування електричною енергією № 20-85006 (т.1.а.с.24-29).

22.04.2013 року між відповідачем за первісним позовом та третьою особою укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж (відповідач за первісним позовом - власник мереж, третя особа - користувач) - т. 2 а.с. 60-64.

Пунктом 1.1 договору про спільне використання технологічних електричних мереж передбачено, що відповідач за первісним позовом зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами у точці приєднання електроустановок третьої особи, або споживача (споживачів) третьої особи, передачу електричної енергії, яким забезпечує третя особа, а третя особа - своєчасно сплачувати вартість послуг відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору.

До матеріалів справи (т.2 а.с. 82-87) залучено договір оренди від 15.12.2010 року укладений між сторонами у справі (позивач за первісним позовом - орендар, відповідач за первісним позовом - орендодавець) предметом вказаного договору є оренда обладнання трансформаторної підстанції ТП 3333.

Своїм листом від 10.10.2012 року (т.1 а.с. 52) відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про те, що договір оренди трансформаторної підстанції від 15.12.2010 року продовжено не буде.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 37) залучено копію листа позивача за первісним позовом від 07.11.2013 року за № 135 надісланого на адресу відповідача за первісним, в якому зазначено про те, що відповідачу за первісним позовом направляється підписаний позивачем текст договору про технічне забезпечення електропостачання позивача за первісним позовом. У вказаному листі зазначається про те, що разом з проектом договору про технічне забезпечення електропостачання споживача також направляються акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін та копія однолінійної схеми електропостачання.

В матеріалах справи (т.2 а.с. 9) міститься відповідь відповідача за первісним позовом на пропозицію позивача за первісним позовом укласти договір, з якої вбачається, що відповідач за первісним позовом відмовився підписати договір, проект якого запропоновано йому позивачем за первісним позовом.

Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються, окрім норм ЦК та ГК України, спеціальними нормами, а саме Законом та ПКЕЕ.

Статтею 2 Закону передбачено, що він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ - вони регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Згідно до ПКЕЕ, основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації (п.1.2).

Згідно до ПКЕЕ субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача (п.1.2).

Аналізуючи відносини між сторонами судова колегія зазначає, що відповідач за первісним позовом у даній справі є основним споживачем (електричної енергії), а позивач за первісним позовом - субспоживачем.

Відповідно до п. 1.7 ПКЕЕ основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих ПКЕЕ в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими ПКЕЕ випадках.

Пунктами 5.17, 5.18 ПКЕЕ передбачено, які обов'язкові умови повинен містити договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, і як зазначено вище у відповідності до п. 1.7 ПКЕЕ основний споживач не має право відмовити субспоживачу (позивач за первісним позовом), в укладанні договору, у разі дотримання ним вимог ПКЕЕ.

Відповідно до п. 5.18 ПКЕЕ невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача є: 1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Надсилаючи проект договору, позивач за первісним позовом повинен був виконати умови ПКЕЕ та надіслати на адресу відповідача за первісним позовом проекти відповідних додатків (документів).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за первісним позовом при зверненні з позовом про спонукання відповідача за первісним позовом до укладання договору про технічне забезпечення електропостачання, не були в повному обсязі виконані зазначені вище умови ПКЕЕ і, відповідно, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про те, що це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія також зазначає (з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-110цс12), що при зверненні з даним позовом позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх цивільних прав, встановлених ст. 16 ЦК України.

Що стосується зустрічного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "СПРАТЛІ" відмовити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року прийняті у справі № 910/11020/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М.Грек

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда