Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №922/976/14
Постанова ВГСУ від 17.05.2016 року у справі №922/976/14
Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №922/976/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 922/976/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.- головуючого, Овечкіна В.Е., Ковтонюк Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 У справі№ 922/976/14 Господарського суду Харківської області за позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі 1)Вільшанської селищної ради, 2)Державної екологічної інспекції у Харківській області ДоСільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" Простягнення 103328,00 грн., За участю прокурора Попенка О.С.

та

представників сторін:

від позивача-не з'явились,

від відповідача- не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/976/14 від 29.10.2015 (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 20.01.2016 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А., Лакіза В.В., Плахов О.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" (вул. Нові будинки, 10, с. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, 62320, код ЄДРПОУ 30763770) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (Держпром, 1-й під'їзд, 2-й поверх, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 37999518, на р/р 33119331700204 Вільшанської селищної ради у Дергачівському районі Харківської області, УДСКСУ у Дергачівському районі Харківської області, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням в розмірі 108328,00 грн. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" (вул. Нові будинки, 10, с. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, 62320, код ЄДРПОУ 30763770) на користь державного бюджету України (61166, м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, п/р 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2165,56 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/18729/15 Харківської області скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом), підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Реалізуючи надані Законом повноваження та з метою виявлення підстав для представництва інтересів держави у суді, Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області за фактом спричинення державі збитків внаслідок здійснення забору підземної води СТОВ "Вільне" без дозволу на спеціальне водокористування.

Судами встановлено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 19.06.2013 № 819/01-03 та направлення на проведення планового заходу від 19.06.2013 (т. 1, а.с. 40-41), державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 26.06 по 16.07. 2013 проведено планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності СТОВ "Вільне", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічним речовинами № 819/01-03/06-11.

Перевіркою встановлено, що 22.10.2009 СТОВ "Вільне" отримало дозвіл на спеціальне водокористування Укр. №4641 А/ХАР зі строком дії 3 роки, а саме до 29.07.2012р., згідно з яким використовує 3 свердловини та шахтний колодязь для видобування води для задоволення виробничих та госппобутових потреб.

30.07.2012 строк дії дозволу СТОВ "Вільне" на спеціальне водокористування Укр. №4641 А/ХАР від 22.10.2009 закінчився і в подальшому не використовувався.

09.08.2012 СТОВ "Вільне" подано заяву до державного адміністратора Єдиного дозвільного центру м. Харкова на отримання дозволу на спеціальне водокористування.

22.08.2012 відповідачем отримано новий дозвіл на спеціальне водокористування Укр. №5969/Хар, яким передбачено аналогічні умови спецводокористування зі строком дії до 22.08.2015.

Вказаною перевіркою виявлено порушення ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України та встановлено, що у період з 30.07.2012 по 21.08.2012 відповідачем здійснено забір 2200 м3 води із шахтного колодязя на виробничі потреби та для передачі населенню без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Новіковим P.O. винесено припис від 23.09.2013 №06-22-187, яким СТОВ "Вільне" зобов'язано усунути порушення, виявлені під час перевірки, у строки, визначені у приписі.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (2-м позивачем) на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої указом Міністерства охорони навколишнього природного середовищу України № 389 від 20.07.2009 (надалі - Методика) розраховано шкоду (збитки), заподіяної державі внаслідок самовільного використання води з водного об'єкту за період з 30.07.2012 по 21.08.2012, загальний розмір якої - 108328,00 грн. (розрахунок від 29.01.2014, т. 1 а.с. 42).

Даний розрахунок разом з претензією № 31 від 29.01.2014 (т. 1 а.с. 38-39) про сплату шкоди у добровільному порядку було надіслано відповідачеві, але не оплачено.

На підставі наведеного Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (1-го позивача) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (2-го позивача) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на р/р 33119331700204 Вільшанської селищної ради у Дергачівському районі Харківської області, УДСКСУ у Дергачівському районі Харківської області 37981703, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням в розмірі 108328,00 грн. Прокурор у позовній заяві також просить суд покласти на відповідача судові витрати та забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Ухвалою суду від 09.07.2014 відмовлено у заяві прокурора про забезпечення позову (т. 1 а.с. 113-114).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2014 у справі № 922/976/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі № 922/976/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № 922/976/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 922/976/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у даній справі, зазначено, що судові рішення підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального (статей 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 23 Кодексу України про надра, стаття 1166 Цивільного кодексу України) та процесуального (статей 47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України) права, відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Вищим господарським судом України зазначено, що судами безпідставно відхилено посилання прокурора на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України та статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". В порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України судами взято до уваги у якості належного доказу лише довідку від 09.02.2012, проте не взято до уваги відомості, обліковані у звіті 2-ТП та довідку від 19.06.2013, якими підтверджено дані про кількість та період забраної товариством води.

Колегія касаційної інстанції дійшла до висновку, що використання відповідачем води не тільки для задоволення господарських потреб, а й для виробництва виключає можливість видобування підземних вод без отримання необхідного дозволу.

Крім цього, у наведеній постанові зазначено, що до спірних правовідносин у даній справі приписи статті 23 Кодексу України "Про надра" застосуванню не підлягають.

За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області прийнято рішення від 29.10.2015, яким позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку про правомірність та доведеність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, дійшов до правильного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Предметом розгляду даної справи є спір про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням в розмірі 108328,00 грн.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Водного Кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні, здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських,промислових,транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що протиправна поведінка відповідача у заподіянні збитків внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу підтверджується документами, складеними за результатами перевірки: Актом перевірки від 26.06.2013-16.07.2013 №819/01-03/06-11(яким встановлено здійснення СТОВ "Вільне" у період з 30.07.2012 по 21.08.2013 забору 2200 м3 води із шахтного колодязя на виробничі потреби та для передачі населенню без спеціального дозволу на спеціальне водокористування), приписом від 23.09.2013 №06-22-187, розрахунком шкоди, обрахованої відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 №389; які не оскаржені відповідачем та не визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання відповідача на положення статті 23 Кодексу України " Про надра", враховуючи наступне.

Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України), підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 N 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Статтею 23 Кодексу України "Про надра" (в редакції чинній на час звернення прокурором з позовом) передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Судами встановлено, підтверджується належними наявними в матеріалах справи доказами відповідач здійснює господарську діяльність, у тому числі використовує шахтний колодязь на земельній ділянці площею 3083,3 га, що передано йому у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 13.02.1997, видобуває підземні прісні води у господарських та господарсько-побутових цілях.

У період з 30.07.2012 по 21.08.2012 у відповідача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин у даній справі приписи статті 23 Кодексу України "Про надра" застосуванню не підлягають.

Зазначеного висновку дійшов Вищий господарський суд України у справі № 916/1321/13 (постанова ВГСУ від 04.06.2014).

Таким чином, спірні водні правовідносини, які пов'язані з обов'язковістю отримання відповідачем дозволу на спецводокористування , вичерпно врегульовані статтями 44, 48, 49 ВК України як нормами спеціального закону. В свою чергу, стаття 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб'єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спецводокористування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів відповідачем використовується видобута вода на виробничі потреби та для передачі населенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про доведеність факту наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні ним водних ресурсів, тобто використанні цих ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 922/976/14 Господарського суду Харківської області слід залишити без змін, а касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 922/976/14 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 922/976/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Ковтонюк Л.В.