Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/21727/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Цимбаліст В.В., дов. №155/1/03-49 від 12.01.2015р.;від відповідача:Гибало О.В., дов. №12-23 від 21.01.2015р.;від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р.у справі господарського суду№910/21727/14 міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"треті особи1.Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради; 2.Солом'янська районна в м.Києві державна адміністраціяпростягнення 84 807,82грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення 76674,58грн. - заборгованості з орендної плати, 1191,31 - заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 5410,29грн. - пені та 3 % в розмірі 1531,64грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. (складене 14.11.2014р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у справі №910/21727/14, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі з підстав невнесення відповідних змін щодо балансоутримувача та реквізитів для оплати орендної плати до договору оренди.

Позивач, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.03.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення. Треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.08.2012р. між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (орендар) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (балансоутримувач) укладений договір №156СРДА оренди нежитлового приміщення загальною площею 87,70кв.м в житловому будинку №21 на вул. Нововокзальні у м. Києві зі строком дії до 30.09.2015р. (в редакції додаткової угоди від 08.07.2013р.).

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської РДА, починаючи з дати приймання-передачі.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами відбувалось листування щодо переоформлення договірних правовідносин в частині зміни балансоутримувача, оскільки на підставі розпорядження КМДА від 29.07.2011р. №1330 вищезазначене нежитлове приміщення передане на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація", проте зазначене питання залишилось не вирішене.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За загальними положеннями ст.ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, упродовж якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 763 ЦК Кодексу унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що необхідною підставою переходу до нового власника прав та обов'язків наймодавця є підписання сторонами відповідного договору, а оскільки зміни до договору, в частині балансоутримувача та реквізитів для оплати орендної плати внесені не були, то і відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків по орендній платі, оскільки право на отримання орендної плати за договором оренди у КП "Київжитлоспецексплуатація" не виникло.

Проте зазначені висновки судова колегія касаційної інстанції вважає передчасними з огляду на таке.

В силу ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 770 ЦК України в разі переходу права власності на майно, передане в оренду, до інших осіб, договір оренди зберігає чинність для нового власника. До нового власника, крім того, переходять права та обов'язки наймодавця.

Отже, наймачеві надається додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Вирішуючи даний спір, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано вимог зазначених норм матеріального права, та як наслідок не встановлені дійсні права і обов'язки сторін щодо предмету спору, та не з'ясовані правові наслідки для договору оренди у разі зміни власника майна переданого в оренду.

Також, судові акти попередніх судових інстанцій містять суперечливі висновки, які не співвідносяться з матеріалами справи стосовно балансоутримувача нежитлового приміщення. Так, суди зазначили, що відповідно до акта приймання-передачі від 31.05.2013р. вищезазначене нежиле приміщення передано на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація", проте в додатковій угоді від 08.07.2013р. про внесення змін до договору оренди від 08.08.2012р. балансоутримувачем зазначене КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації. При цьому суди обмежились лише загальними висновками щодо процедури зміни договору без урахування системного аналізу законодавства.

При новому розгляді місцевий господарський суд повинен встановити у повному обсязі фактичні обставини справи, визначитись з процесуальним та правовим статусом учасників спірних правовідносин за хронологією набуття ними прав та обов'язків.

Крім того, оскаржувані судові акти взагалі не містять висновків в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржувані судові акти таким вимогам не відповідають.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір з урахуванням підстав позовних вимог у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014р. (складене 14.11.2014р.) у справі №910/21727/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач