Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий (доповідач), судді Палій В.В., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, м. Кременчук Полтавської області (далі – ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”),

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014

за скаргою ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, м. Полтава (далі – Відділ примусового виконання рішень),

зі справи № 917/644/14

за позовом публічного акціонерного товариства “Рейл”, м. Малин Житомирської області (далі – ПАТ “Рейл”),

до ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод”

про стягнення 17 520 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.05.2014 позов у справі задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 17 520 грн. основного боргу та 1 827 грн. судового збору. На виконання цього рішення видано наказ від 16.06.2014 № 917/644/14.

10.09.2014 ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” звернулося до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень, у якій просило:

визнати неправомірними дії державного виконавця з винесення постанови від 28.08.2014 про відкриття виконавчого провадження № 44529783 з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.06.2014 № 917/644/14 (далі – постанова державного виконавця від 28.08.2014 № 44529783);

скасувати зазначену постанову;

матеріали виконавчого провадження передати за підвідомчістю до Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції.

Скаргу ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” мотивовано тим, що:

у постанові державного виконавця від 28.08.2014 № 44529783 зазначено строк добровільного виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.06.2014 № 917/644/14 до 03.09.2014, однак ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” отримало цю постанову лише 03.09.2014, тобто було позбавлене права виконати постанову добровільно;

відповідно до положень статей 20, 21 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження за названим наказом повинно було здійснюватися Крюківським відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, проте це виконавче провадження здійснювалося Відділом примусового виконання рішень, яким, зокрема, винесено постанову державного виконавця від 28.08.2014 № 44529783.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 (суддя Безрук Т.М.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пелипенко Н.М. – головуючий, судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.), скаргу відхилено.

У касаційній скарзі ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” просить Вищий господарський суд України зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити внаслідок невірного застосування господарськими судами положень статей 20, 21 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники учасників судового процесу в судове засідання не з’явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У раз, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Статтею 21 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Частиною третьою статті 21 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

За змістом частин першої та другої статті 33 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об’єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 3.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі ДВС в межах регіону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, звертається до керівника органу ДВС вищого рівня щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного та визначення органу ДВС, який буде здійснювати виконання зведеного виконавчого провадження.

За приписом частини восьмої статті 20 Закону України “Про виконавче провадження” спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

В оскаржуваних судових актах у справі зазначено, що відповідно до наведених норм виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.06.2014 № 917/644/14, яке надійшло на виконання до Крюківського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, було правомірно передано до Відділу примусового виконання рішень для приєднання до зведеного виконавчого провадження з примусового виконання, зокрема, наказів господарського суду Полтавської області від 12.08.2014 № 917/1060/14 та від 11.08.2014 № 917/1015/14 про стягнення з ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” загальної суми понад три мільйони гривень.

Частиною першою статті 35 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Господарськими судами з’ясовано, що, дійсно, 03.09.2014 ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” отримало оскаржувану постанову від 28.08.2014 № 44529783 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.06.2014 № 917/644/14, і в цій постанові було зазначено строк добровільного виконання наказу до 03.09.2014.

Однак згідно з частиною першою статті 35 Закону України “Про виконавче провадження”) за заявою ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (лист від 03.09.2014 № 40-21/247) щодо визначення нового строку для самостійного виконання відповідного наказу постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 04.09.2014 виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № 44529783 було відкладено до 08.09.2014.

17.09.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44529783 на підставі пункту 8 частини четвертої статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку самостійним виконанням боржником наказу господарського суду Полтавської області від 16.06.2014 № 917/644/14.

Отже, право ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” на самостійне виконання наказу господарського суду не було порушено.

З наведеного вбачається, що доводи касаційної висновків, на яких ґрунтуються оскаржувані судові акти, не спростовують.

Підстави для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі відсутні.

Керуючись статтями 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 зі справи № 917/644/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко