Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 916/2054/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса,

на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014

зі справи № 916/2054/14

за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Північний", м. Одеса,

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним і скасування рішення

та зустрічним позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Північний" (далі - Підприємство)

про стягнення 68 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Данилюка М.М.,

відповідача - Максименко А.П.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії відповідача від 31.03.2014 № 71-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Відділення подало зустрічний позов про стягнення з Підприємства 68 000 грн. штрафу, накладеного Рішенням АМК.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2014 (колегія суддів у складі: Панченко О.Л. - головуючий суддя, судді Никифорчук М.І., Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В. - головуючий суддя, судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов Підприємства задоволено частково: визнано недійсними пункти 2, 3 Рішення АМК; у решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повну відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2210 та відповідно до пункту 10.1.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, Підприємство протягом 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання об'єктів благоустрою в територіальних межах обслуговування Підприємства згідно укладених договорів з власниками (користувачами, орендарями) гаражів, частка якого перевищує 35 % (пункт 1);

визнано, що дії Підприємства, які полягали у поданні на затвердження виконавчого комітету Одеської міської ради розрахунку розміру пайової участі для власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання об'єктів благоустрою за 1 м2 площі гаража на місяць (з ПДВ), який не має економічного обґрунтування, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, яке кваліфікується за частиною першою статті 13 цього ж Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання об'єктів благоустрою шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

за вчинення зазначеного порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 3);

- Рішення АМК обґрунтовано тим, що:

на ринку надання послуг з утримання об'єктів благоустрою в територіальних межах обслуговування Підприємства згідно з укладеними договорами з власниками (користувачами, орендарями) гаражів останнє в 2013 році займало монопольне (домінуюче) становище, частка якого перевищує 35 %;

Підприємство, відповідно до Правил благоустрою території міста Одеси (текстова частина) у новій редакції, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1631-VI (далі - Правила), зокрема, додатку № 5 до цих Правил (далі - Додаток № 5) та затвердженого розпорядженням Одеського міського голови від 26.10.2012 № 1031-01р Порядку встановлення тарифів на послуги (роботи), які надаються (виконуються) комунальними підприємствами Одеської міської ради, здійснило "розрахунок тарифу для визначення розміру пайової участі власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання об'єкта благоустрою по Підприємству на 2013 рік" у сумі 5,51 грн. за 1 м2 площі гаража за один місяць (з ПДВ);

згідно з цим документом загальна сума витрат складає 33 345,60 грн., а сума прибутку - 6 669,12 грн.; тобто рентабельність підприємства при визначенні прибутку складає 20 відсотків, що суперечить пункту 4 Додатку № 5, згідно з яким загальна рентабельність при визначенні прибутку комунального підприємства від пайової участі не повинна перевищувати 10 відсотків;

крім того, Підприємство, здійснюючи зазначений розрахунок, необґрунтовано зазначило заробітну плату двірників у розмірі, що суперечить штатному розпису цього підприємства;

рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.2012 № 443 "Про встановлення розміру пайової участі для власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання об'єктів благоустрою" (скасовано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.02.2014 № 55) встановлено базову вартість пайової участі у сумі 5 грн. за 1 м2 умовно-розрахункової площі гаража для власників відповідних об'єктів, що обслуговуються комунальними підприємствами "Житлово-комунальний сервіс" міста Одеси, до складу яких входить й Підприємство;

розміри пайової участі для власників (користувачів, орендаторів) гаражів для утримання об'єктів благоустрою за 1 м2 площі гаража на місяць (з ПДВ) у розмірі 5,51 грн. та 5 грн. є економічно необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон № 2807) органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.

Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни (стаття 12 Закону № 2807).

Стаття 13 Закону № 2807 містить невичерпний перелік територій в межах населеного пункту, що є об'єктами благоустрою.

Частиною четвертою статті 15 цього Закону передбачено, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем; типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2807 до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою.

Додатком № 5 є Порядок визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою, розташованих в прибережній та парковій зонах, скверах та на територіях для експлуатації фонтанів, бюветних гідротехнічних комплексів, ставків.

У пункті 9 згаданого Додатку № 5 зазначено, що розміри пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі для утримання об'єктів благоустрою щорічно встановлюються рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради для кожного комунального підприємства.

У додатку до Додатку № 5 наведено текст Примірного договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою (в подальшому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2013 № 537, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2013 за № 2073/24605, було затверджено Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою).

Частиною третьою статті 15 Закону № 2807 визначено, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

За змістом пункту 1 Додатку № 5 цей Порядок розроблений з метою забезпечення належного утримання та своєчасного ремонту об'єктів благоустрою та реалізації положень статті 15 Закону № 2807.

У пункті 3 Додатку № 5 зазначено таке: "Підосновою визначення пайової участі є річний план заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою та відповідний кошторис витрат на утримання в належному стані об'єктів благоустрою.

Річний план заходів з утримання і ремонту об'єктів благоустрою розробляється кожним комунальним підприємством, що утримують об'єкти благоустрою, на підставі Порядку формування річного плану заходів з утримання і ремонту об'єктів благоустрою, затвердженого додатком № 3 до Правил, погоджується уповноваженим органом по кожному комунальному підприємству відповідно до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та затверджується на підставі розділу 3 Правил та інших нормативно-правових актів.

Кошторис витрат на утримання в належному стані об'єктів благоустрою розробляється кожним комунальним підприємством та затверджується уповноваженим органом по кожному комунальному підприємству".

Відповідно до затвердженого розпорядженням Одеського міського голови від 26.10.2012 № 1031-01р Порядку встановлення тарифів на послуги (роботи), які надаються (виконуються) комунальними підприємствами Одеської міської ради:

комунальні підприємства Одеської міської ради як виконавці (виробники) здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на відповідні послуги (роботи) та надають їх уповноваженим органам, які здійснюють контроль за ефективною діяльністю комунальних підприємств (далі - уповноважені органи), на розгляд;

уповноважені органи протягом 30-ти календарних днів перевіряють та підтверджують (погоджують) достовірність вхідної інформації, яку комунальні підприємства використовують при розрахунках тарифів, приймають рішення щодо економічної та соціальної доцільності встановлення і зміни тарифів та надають ці розрахунки на перевірку до управління економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради;

управління економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради протягом 30-ти календарних днів перевіряє надані розрахунки та інформує уповноважений орган щодо правильності їх виконання та економічної обґрунтованості тарифів комунальних підприємств;

уповноважені органи готують та виносять на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо встановлення або перегляду тарифів на житлово-комунальні, побутові, транспортні та інші послуги, які надаються комунальними підприємствами;

проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо встановлення або перегляду тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для будинків комунальної власності готує та виносить на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради департамент міського господарства Одеської міської ради спільно з районними адміністраціями Одеської міської ради.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що, за висновками Відділення, зміст порушення конкурентного законодавства в даному випадку полягає в поданні Підприємством на затвердження виконавчого комітету Одеської міської ради розрахунку пайової участі власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання об'єктів благоустрою у сумі 5,51 грн. за 1 м2 площі гаража за один місяць (з урахуванням ПДВ).

Згідно з дослідженим судами текстом Порядку встановлення тарифів на послуги (роботи), які надаються (виконуються) комунальними підприємствами Одеської міської ради, затвердженого розпорядженням Одеського міського голови від 26.10.2012 № 1031-01р, яким деталізовано процедуру встановлення тарифів, що підлягають затвердженню виконавчим комітетом Одеської міської ради, уповноважені органи зобов'язані перевірити та підтвердити (погодити) достовірність вхідної інформації, яку комунальні підприємства використовують при розрахунках тарифів, а управління економіки, промисловості та інвестицій Одеської міської ради - перевірити надані розрахунки та інформувати уповноважений орган щодо їх правильності та економічної обґрунтованості.

Водночас пунктом 4 цього порядку передбачено, що саме уповноважені органи готують та виносять на розгляд виконавчого комітету Одеської міської ради проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо встановлення або перегляду тарифів на житлово-комунальні, побутові, транспортні та інші послуги, які надаються комунальними підприємствами.

Правилами передбачено лише, що підприємство, яке надає послуги з благоустрою, зобов'язане скласти кошторис, на підставі якого здійснюється розрахунок розміру пайової участі, який затверджує виконавчий комітет міської ради, тобто самостійно не може вчинити відповідне порушення конкурентного законодавства.

Разом з тим у дослідженому господарськими судами Рішенні АМК відсутні фактичні дані про встановлення Відділенням у діях виконавчого комітету, іншого органу Одеської міської ради чи безпосередньо даної Ради порушення конкурентного законодавства, пов'язаного із затвердженням розрахунку пайової участі власників (користувачів, орендарів) гаражів для утримання об'єктів благоустрою у сумі 5,51 грн. або 5 грн. за 1 м2 площі гаража за один місяць (з урахуванням ПДВ).

З огляду на наведене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК частково недійсним, а тому й правомірно задовольнили позов у відповідній частині та відмовили в зустрічному позові.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111, 11128 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 зі справи № 916/2054/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Палій