ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 922/2700/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у справі № 922/2700/15 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської областідо 1. Харківської міської ради, 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Партнер Плюс", 3. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиціїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Харківській областіпроскасування рішення, визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - відповідача-3не з'явився- - третьої особине з'явився- - Генеральної прокурора тури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Партнер Плюс", Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, в якій просив суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 15 додатку до рішення Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" від 17.04.2013 р. №1094/13.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 6.1. додатку 2 до рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 25.09.2013 № 1253/13.

3. Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузкової Ю.А. про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 2,3986 га з кадастровим номером 6310137200:01:021:0020 від 22.11.2013 за № 8250633.

4. Зобов'язати реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №3507977 від 22.11.2013.

5. Зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Партнер Плюс" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 2,3986 га з кадастровим номером 6310137200:01:021:0020, про що скласти акт прийому - передачі.

Позовні вимоги мотивовано порушенням норм земельного та житлового законодавства при прийнятті спірних рішень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2015 (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (Істоміна О.А. - головуючий, судді: Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Харківська міська рада, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Партнер Плюс", Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Державна інспекція сільського господарства в Харківській області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Клопотання Державної інспекції сільського господарства в Харківській області про розгляд справи за відсутності її представника судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пункту 15 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 1094/13 від 17.04.2013 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів" Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Партнер Плюс" (далі по тексту - ОК "ЖБК "Партнер Плюс") надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 2,4275 га (в тому числі: ділянка № 1 - площею, орієнтовно 2 4050 га; ділянка № 2 - площею, орієнтовно 0,0225 га, без права забудови в межах "червоних ліній" вул. Котлова), яка належить територіальній громаді м. Харкова, (категорія земельної ділянки - житлова та громадська забудова, класифікація видів цільового призначення земель - для будівництва житлового комплексу (з урахуванням знесення існуючих нежитлових будівель) по вул. Котлова, 29 та ділянка № 1 - для подальшої експлуатації об'єкту.

На підставі пункту 6 рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 1253/13 від 25.09.2013 ОК "ЖБК "Партнер Плюс" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:01:021:0020), яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 2,3986 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу (з урахуванням знесення існуючих нежитлових будівель) по вул. Котлова, 29.

На підставі зазначеного рішення, 22.11.2013 Державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузковою Ю.А. видано ОК "ЖБК "Партнер Плюс" свідоцтво про право власності № 13296470 на зазначену земельну ділянку. На підставі цього свідоцтва, прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 22.11.2013 № 8250633, відповідно до якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 22.11.2013 за № 3507977.

В своєму позові прокурор послався на те, що вищевказані рішення Харківської міської ради прийняті всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, оскільки ОК "ЖБК "Партнер Плюс" за своєю метою діяльності не відповідає вимогам зазначених норм права та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації ОК "ЖБК "Партнер Плюс" під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення, тому у міської ради не було правових підстав для відмови в передачі у власність ОК "ЖБК "Партнер Плюс" спірної земельної ділянки.

Судами зроблено висновок про те, що Харківська міська рада при прийнятті оскаржених рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а прокурором, в свою чергу, не доведено порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Також суди, відхиляючи як безпідставні посилання прокурора на невідповідність статуту ОК "ЖБК "Партнер Плюс" вимогам ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, виходили з того, що на час створення ОК "ЖБК "Партнер Плюс" діяли інші законодавчі акти, які регулюють питання створення кооперативів, а саме Закон України "Про кооперацію" і Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", які є спеціальними законами та які не містять вказівок про обов'язкове дотримання обслуговуючим кооперативом умов, викладених в ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними і недостатньо обґрунтованими, у зв'язку чим, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 41 Земельного Кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно зі ст. 133 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 Житлового Кодексу Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 Житлового Кодексу Української РСР, ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 186 від 30.04.1985 (із змінами і доповненнями) число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

В той же час, як вбачається із підпункту 1.5. пункту 1. Статуту ОК "ЖБК "Партнер Плюс" засновниками кооперативу є наступні громадяни: 1) ОСОБА_7; 2) ОСОБА_8; 3) ОСОБА_9 (а.с.44).

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Партнер Плюс", відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК "Партнер Плюс", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справі про визнання протиправним і скасування рішення ради про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень, статті 41 ЗК, статей 133, 135, 137 ЖК, Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, дійшов висновку про те, що даючи дозвіл на розробку відведення земельної ділянки у власність житлово-будівельному кооперативу, відповідна рада має враховувати його мету відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту (див. постанову Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14).

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вимог законодавства та висновків Верховного Суду України, викладених у вищезазначеній постанові, не надали оцінки правомірності створення ОК "ЖБК "Партнер Плюс", а також дотримання приписів ст.ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК під час створення вказаного кооперативу, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2015 у справі № 922/2700/15 скасувати.

Справу № 922/2700/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова