Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/3570/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 910/3570/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Київ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ, про розірвання договору, повернення майна та стягнення 203 243,70 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_6 (дов. від 12.01.15);

відповідача - ОСОБА_7 (дов. від 14.12.15),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач ФОП ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору, повернення майна та стягнення 203 243,70 грн.

Вказувала, що 05.10.12 між ФОП ОСОБА_5 (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_4 (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого вона зобов'язалась передати в тимчасове платне користування орендарю нежитлове приміщення площею 52 кв.м., що розташоване під АДРЕСА_1 строком на 35 місяців до 05.10.15, а орендар - сплачувати орендну плату та комунальні послуги на умовах та в строки, визначені договором.

Зазначала, що в зв'язку з порушенням орендарем умов договору в частині сплати орендної плати, 29.12.14 направила ФОП ОСОБА_4 претензію в якій повідомила про дострокове розірвання договору оренди та вимагала повернути орендоване приміщення, а також сплатити борг по орендній платі в сумі 154 200 грн. та комунальним послугам в сумі 10 372 грн.

Посилаючись на порушення орендарем умов договору та на невиконання вимог претензії від 29.12.14, позивач просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 05.10.12, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, зобов'язати відповідача повернути орендоване приміщення та сплатити 154 200 грн. боргу по орендній платі, 6 124,68 грн. 3 % річних, 32 547,02 грн. інфляційних втрат та 10 372 грн. боргу за комунальні послуги, а всього - 203 243,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 квітня 2015 року (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено.

Вирішено розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 05.10.12, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути ФОП ОСОБА_5 орендоване приміщення та стягнуто з відповідача на користь позивача 154 200 грн. боргу по орендній платі, 6 124,68 грн. 3 % річних, 32 547,02 грн. інфляційних втрат та 10 372 грн. боргу за комунальні послуги.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, що є підставою до розірвання договору, зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення та покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та зазначаючи про те, що їй не було відомо про розгляд справи місцевим судом, ФОП ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Шаптали Є.Ю. - головуючого, Скрипки І.М., Куксова В.В.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Ухвала обґрунтована посиланнями на пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження, що відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 97 ГПК України є підставою до повернення апеляційної скарги без розгляду.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 53 ГПК України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення місцевим господарським судом винесено 30.04.15, повний текст якого складено та підписано 15.05.15, а направлено сторонам у справі 19.05.15.

Наявні в матеріалах справи поштові повернення, свідчать про те, що відповідач ФОП ОСОБА_4 ухвал місцевого суду про порушення провадження у справі від 18.02.15 (а.с. 5-8), про відкладення розгляду справи від 17.03.15 (а.с. 69-71) та оскаржуваного рішення місцевого суду від 30.04.15 (а.с. 89-97) не отримувала, участі в судових засіданнях не приймала.

25.09.15 ФОП ОСОБА_4 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого господарського суду та в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначала про те, що про існування оскаржуваного рішення їй стало відомо лише на початку вересня 2015 року в ході примусового виселення її із орендованого приміщення. Також, відповідач вказувала, що позивачу було достеменно відомо про те, що вона не має можливості отримувати кореспонденцію за адресою зазначеною в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Стадіонна 6, кв. 121 та до звернення останньої до суду з даним позовом ФОП ОСОБА_5 направляла їй кореспонденцію на адресу орендованого приміщення, а саме: АДРЕСА_1.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Повернувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без розгляду, суд апеляційної інстанції фактично позбавив останню конституційного права на судовий захист.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 910/3570/15-г скасувати.

3. Справу № 910/3570/15-г передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик