ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 910/22659/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід01.08.2016у справі№910/22659/15Господарського судуміста Києваза позовомІнституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук УкраїнидоДержавного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі - позивач) просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (далі - відповідач) 379 658,79 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином не виконав зобов'язання за договором про відшкодування сплаченого позивачем податку за земельну ділянку від 22.12.2009 №ДВ-01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Михальська Ю.Б., Майданевич А.Г.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку, з урахуванням додаткової угоди від 29.07.2010, за умовами п.1.1 якого на виконання вимог Законів України № 1251-12 "Про систему оподаткування" та № 2535-12 "Про плату за землю" відповідач перераховує позивачу суми податку за землю, на якій розміщені будівлі та споруди відповідача, згідно вимог законодавства України до 20 числа поточного місяця.

За змістом п. 1.2 договору позивач перераховує податок за землю до бюджету згідно вимог вищевказаних законів України.

Згідно пункту 1.3 договору схема розміщення будівель та споруд відповідача на земельній ділянці додається до договору (додаток № 1).

Відповідно до пункту 1.4 договору розрахунок компенсації податку за землю за базовий місяць є додатком № 2 до договору, згідно якого площа будівель і споруд відповідача складає 4565,00 кв.м, коефіцієнт (співвідношення) загальної площі будівель і споруд на 1 кв.м земельної ділянки становить 2,3785, площа земельної ділянки, за яку відповідач повинен оплачувати відшкодування податку на землю складає 10857,85 кв.м (4565,00х2,3785); загальна площа будівель і споруд, яка здається в оренду відповідачу становить 720,96 кв.м, площа земельної ділянки за яку оплачують відшкодування податку за землю орендарі відповідача складає 1714,80 кв.м (720,96х2,3785); відшкодування податку за землю, на якій розташовані будівлі і споруди відповідача, за грудень 2009 року становить 7749,99 грн. (2177,40 (орендарі) + 5572,59 (відповідач).

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір вступає в дію з 01.01.2010 після підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 включно.

Також встановлено, що відповідач низкою листів повідомляв позивача про зміну загальної площі будівель і споруд, яка здається в оренду відповідачем.

Визначення суми відшкодування здійснюється за формулою, вказаною у додатку № 2 до договору, із застосування відповідних величин площі земельної ділянки, за яку відшкодовується податок на землю, вирахуваних з урахуванням фактичного розміру площ, наданих у оренду.

Крім того, у вказаному додатку передбачено різні ставки для відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва (1,2 грн.) та для орендарів Дослідного виробництва (2,5 грн.) та зазначено, що зміни і доповнення до цього розрахунку вносяться, при потребі, в залежності від наявності орендарів та змін законодавства, а тому зміна розміру площ приміщень, що надавались Дослідним виробництвом в оренду, є підставою для зміни суми відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва та його орендарів.

Судами встановлено, що за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року та з травня 2011 року по липень 2012 року вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 203174,60 грн., а за період з серпня 2012 року по грудень 2014 року включно вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 295504,49 грн., тобто за наведений період загальна вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 498679,09 грн.

При цьому встановлено, що з вересня 2010 року по грудень 2010 року площа будівель та споруд, які відповідачем здавались в оренду, відповідала тим даним, що зазначені у додатку № 2 до договору, а тому сума відшкодування у вказаний період складає 7749,98 грн. (без ПДВ) за місяць, а з ПДВ - 9299,97 грн., а за чотири місяці - 37199,88 грн. У січні 2011 року площа приміщень, що були передані відповідачем у оренду, змінилась, про що останній повідомив позивача листом № 193/02 від 11.01.2011. Відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядку визначення суми відшкодування податку на землю, з січня 2011 року остання становить 8835,13 грн. (з урахуванням ПДВ) за місяць. Чергова зміна орендованих площ відбулась у липні 2011 року (лист відповідача від 21.07.2011 № 193/59). Отже, за січень, лютий, травень та червень 2011 року сума відшкодування становить 35340,52 грн. З липня 2011 року сума відшкодування, відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядком визначення суми відшкодування податку на землю, становить 10325,5 грн. за місяць (з ПДВ). Зміна площ приміщень, які відповідач надавав в оренду, відбулась у листопаді 2011 року, про що свідчить лист відповідача від 04.11.2011, у зв'язку з чим сума відшкодування за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року становить 41302 грн., а з листопада 2011 року по липень 2012 року сума відшкодування податку на землю, становить 9925,8 грн. за місяць (з ПДВ), а всього за цей період - 89332,2 грн.

Судами встановлено, що позивач оплатив податок за землю за період відображений ним в уточненому розрахунку, але відповідач відшкодував його позивачу лише частково, у зв'язку з чим у нього утворився борг у розмірі 379 658,79 грн.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свою постанову мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати позивачу податку за землю, відтак наявні правові підстави для задоволення позову.

Між тим з такими висновками судів погодитись не можна виходячи із наступного.

Так, позивач уточнивши свої позовні вимоги (т.3, а.с. 7) посилався на розрахунок суми відшкодування податку за землю за договором від 22.12.2009 № ДВ-01 (т.3, а.с. 8-31), яка підлягала оплаті відповідачем за період зокрема, з вересня 2010 року по лютий 2011 року включно.

В той час особа, яка подала касаційну скаргу вказує на те, що у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.71-72) нею зазначалося про те, що питання стягнення податку за землю з відповідача за договором за період з 20.11.2010 по 01.05.2011 вже було предметом судового дослідження у справі Господарського суду міста Києва № 910/5851/14, за результатами якого рішенням від 04.08.2014 цього суду, яке набрало законної сили, позовні вимоги були задоволенні частково, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості з вересня 2010 року по лютий 2011 року включно та провадження у цій справі підлягає припиненню.

Проте суди попередніх інстанцій цим доводам та обставинам справи оцінки не дали, та дійшли передчасного висновку, що обставини справи № 910/5851/14 та справи, яка переглядається мають інші фактичні обставини, що виключає підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України.

Вирішуючи спір суди у своїх рішеннях зазначили, що акт звірки взаємних розрахунків укладений сторонами станом на 01.06.2013 (т.2, а.с.7) є документом, що складений сторонами в рамках здійснення правовідносин за договором від 22.12.2009 № ДВ-01 та підписання його і часткова сплата за ним відповідачем заборгованості свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до приписів статті 264 частини 1-ї Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином оскільки не доведено, що між сторонами мали місце інші правовідносини, на виконання яких міг би складатися вказаний акт звірки, складання його сторонами є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває строк позовної давності, отже висновки судів у цій частині, є правильними.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 зі справи за позовом ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Аттіс-Інвест", ЗАТ "Телекомінвест-Київ" про стягнення суми.

Крім того, судами не зазначено у судових рішеннях, а відтак не встановлено, у яких розмірах, за який період та згідно яких платіжних документів відповідач здійснював позивачу відшкодування податку за земельну ділянку за умовами передбаченими наведеним договором.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Оскільки передбачені положеннями статті 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова згідно приписів статей 1115, 1117 цього кодексу підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/22659/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук