Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Справа № 910/11994/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 від відповідача:Кича Д.О. дов. від 2.04.2015р., Наумова Н.В. дов. від 07.07.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 17.06.2015р. Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р.у справі№ 910/11994/15 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Київсільелектро"провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (далі - Товариство) про визнання позачергових загальних зборів Товариства, проведених 29.12.2014р., такими, що не відбулися, та визнання недійсним прийнятого на ньому рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. (головуючий суддя Баранець О.М., судді Руденко М.А., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 32, 33, пункту 2, 5 частини 1 статті 47, пунктом 19 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", застосовуючи які суди дійшли висновку про дотримання порядку скликання оспорюваних позачергових загальних зборів Товариства та правил повідомлення акціонерів про їх проведення, а також відповідність прийнятих на них рішень вимогам чинного законодавства та статуту Товариства.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів частини 1 статті 35, пункт 5 частини 1 та частини 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства". При цьому скаржник наголошує на тому, що суди безпідставно не взяли до уваги порушення виконавчим органом Товариства пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" при поданні вимоги про скликання позачергових загальних зборів. В касаційній скарзі позивач стверджує, що судами не встановлено обставин прийняття наглядовою радою Товариства рішення про особливий порядок проведення позачергових загальних зборів, а тому їх висновки про належне повідомлення акціонерів про проведення даних зборів в порядку, визначеному частиною 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства", є безпідставним. Також позивач у скарзі посилається на ненадання судами правової оцінки його доводам про невідповідність спірного рішення загальних зборів вимогам статті 136 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України. Разом з тим заявник касаційної скарги наголошує на тому, що при винесені постанови судом апеляційної інстанції були допущені процесуальні порушення, а саме: судом не розглянуто подане ним клопотання, не надіслано ухвалу про зміну колегії та не розпочато розгляд справи заново після заміни складу суду.

Від Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.04.2014р. відбулись чергові загальні збори Товариства (протокол № 18 від 17.04.2014р.), на яких прийнято рішення про виплату дивідендів за підсумками роботи Товариства та його дочірніх підприємств за 2013 рік.

Виконавчий орган Товариства 02.09.2014р. звернувся до наглядової ради з поданням про скликання позачергових загальних зборів Товариства з питанням порядку денного про зменшення виплати дивідендів на 50%, в задоволені якого наглядовою радою було відмовлено.

16 грудня 2014 року виконавчий орган Товариства повторно звернувся до наглядової ради з поданням про скликання позачергових загальних зборів Товариства з питанням порядку денного про відміну рішення загальних зборів від 17.04.2014р.

Розглянувши дане подання наглядова рада прийняла рішення (протокол № 30 від 23.12.2014р.) про скликання 29.01.2015р. позачергових загальних зборів Товариства за поданням генерального директора; встановлення дати обліку власників іменних акцій (дату складання зведеного облікового реєстру та переліку акціонерів) для повідомлення їх про скликання зборів - 30.12.2014р.; встановлення дати обліку акціонерів (дату складання зведеного облікового реєстру та переліку акціонерів), які мають право брати участь у позачергових загальних зборах - 29.01.2015р.; внесення до порядку денного позачергових загальних зборів акціонерів питання про відміну рішення загальних зборів товариства від 17.04.2014р. щодо нарахування та виплату дивідендів за підсумками роботи Товариства у 2013 році (пункти 8.3.2.,8.3.3.,9.3.1. Протоколу № 18 від 17.04.2014р.).

Судами І та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.01.2015р. проведено позачергові загальні збори Товариства, на яких прийнято рішення (протокол № 19 від 29.01.2015р.) про відміну рішення загальних зборів Товариства (протокол № 18 від 17.04.2014р.) у наступних пунктах: пункт 8.3.2. "встановити норми використання чистого прибутку на 2014 рік в таких обсягах: на виплату дивідендів за 2013 рік - 3 750,00 тис.грн."; пункт 8.2.3. "нарахувати та виплатити акціонерам товариства дивіденди на одну просту акцію за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році в розмірі 0,15 грн."; не нараховувати та не виплачувати дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства за 2013 рік.

Предметом позову в даній справі є вимога акціонера про визнання позачергових загальних зборів Товариства, проведених 29.12.2014р., такими, що не відбулися, оскільки порушено порядок їх скликання, та визнання з цих підстав недійсними прийнятих на них рішень; та про визнання недійсним прийнятого на даних зборах рішення з питання третього порядку денного (щодо відміни рішення Загальних зборів товариства від 17.04.2014р. про нарахування та виплату дивідендів за підсумками роботи товариства у 2013 році), у зв'язку з тим, що його зміст суперечить нормам чинного законодавства.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Зазначений перелік способів захисту цивільного права не є вичерпним, зокрема у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративних спорів судам необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства.

У зв'язку з цим не підлягають задоволенню вимоги про визнання загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що не відбулись, оскільки предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

У згаданій постанові пленуму Верховний Суд України роз'яснив, що підставами для визнання недійсним рішень загальних зборів є: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника товариства.

При цьому слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання учасникам відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 12.1 статуту Товариства виконавчий орган (генеральний директор) здійснює керівництво поточною фінансово-господарською діяльністю Товариства.

Відповідно до пункту 12.2 статуту генеральний директор підзвітний наглядовій раді та несе відповідальність за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: 1) з власної ініціативи; 2) на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; 3) на вимогу ревізійної комісії (ревізора); 4) на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства; 5) в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства.

Отже, статтею 47 Закону України "Про акціонерні товариства" не встановлено вичерпного переліку випадків для скликання наглядовою радою позачергових загальних зборів, а встановлено можливість їх скликання у випадках встановлених статутом товариства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, абзацом 4 пункту 14.3.4 статуту Товариства передбачено, що вимога генерального директора про скликання позачергових загальних зборів подається безпосередньо до наглядової ради Товариства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 16.12 статуту Товариства до компетенції генерального директора відноситься підготовка пропозицій наглядовій раді з питань порядку денного загальних зборів Товариства. Пропозиція з питань порядку денного подається разом з проектом рішень.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та положення статуту суди дійшли обґрунтованого висновку, що виконавчий орган Товариства в межах наданих йому повноважень ініціював перед наглядовою радою питання скликання позачергових загальних зборів.

Згідно пункту 19 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства належить визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій.

Згідно пункту 15.4 статуту Товариства до виключної компетенції наглядової ради належить також: прийняття рішень про проведення чергових загальних зборів або позачергових загальних зборів відповідно до цього статуту та у випадках, встановлених законом; погодження підготовлених генеральним директором проектів рішень з питань, вирішення яких належить до компетенції загальних зборів Товариства, крім обрання членів органів Товариства.

Суди дійшли висновку, що наглядова рада Товариства в межах наданих їй повноважень визначила ступінь ймовірності визнання Товариства неплатоспроможним та визнала питання достатньо важливим для винесення на розгляд загальних зборів, у зв'язку з чим на своєму засіданні прийняла рішення про проведення позачергових загальних зборів.

При цьому у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Разом з тим позивач, обґрунтовуючи свої вимоги незаконністю прийняття наглядовою радою рішення про проведення позачергових загальних зборів, не оскаржував дане рішення в судовому порядку, і відповідно оскільки рішення органів господарського товариства не скасовано у визначений нормами чинного законодавства спосіб та є чинним, то воно має обов'язковий характер для суб'єктів даних господарських відносин та зумовлює для них певні правові наслідки.

Згідно з частиною 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядовій раді надано право прийняти рішення про скликання позачергових загальних зборів з письмовим повідомленням акціонерів про проведення позачергових загальних зборів та порядок денний відповідно до цього Закону не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення. Тобто, у випадку прийняття наглядовою радою такого рішення закон передбачає єдиний обов'язковий для всіх акціонерних товариств спосіб повідомлення акціонерів про проведення позачергових загальних зборів - письмове повідомлення. При цьому мінімальний строк, встановлений для здійснення персонального письмового повідомлення акціонерів, унеможливлює публікацію повідомлення про проведення загальних зборів в офіційному друкованому органі у строк, передбачений абзацом третім частини першої статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства" (Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. № 7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій", затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. № 1264).

Судами встановлено, що розсилка повідомлень про проведення 29.01.2015р. позачергових загальних зборів була здійснена 06.01.2015р., більше ніж за 15 днів до їх проведення, без публікації даного повідомлення в офіційному друкованому органі, у відповідності до частини 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства".

Позивач стверджує, що при скликанні позачергових загальних зборів Товариства було порушено вимоги статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо повідомлення та опублікування в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів не менше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Дані доводи позивач обґрунтовує обставинами неприйняття наглядовою радою рішення про скликання позачергових загальних зборів за правилами, передбаченими у частині 5 статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства".

Суди обґрунтовано спростували вказані доводи позивача, оскільки особливий порядок скликання позачергових загальних зборів визначений положеннями зазначеної статті, а нормами чинного законодавства та положеннями статуту Товариства не встановлено обов'язок наглядової ради окремо приймати дане рішення.

Згідно статті 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 14.2.2 статуту Товариства загальні збори є вищим органом акціонерного товариства до виключної компетенції яких належить, зокрема, вирішення питань розподілу прибутку і збитків Товариства та затвердження розміру річних дивідендів.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент проведення 29.01.2015р. позачергових загальних зборів, загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Згідно частини 3 статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, крім випадків, встановлених цим Законом.

Судами встановлено, що спірне рішення загальних зборів Товариства прийнято за наявності кворуму для їх проведення та при голосуванні за його прийняття жоден з акціонерів не проголосував проти та не утримався, тобто рішення прийнято одноголосно - 100% голосів присутніх акціонерів.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача стосовно невідповідності оскаржуваного рішення загальних зборів вимогам частини 2 статті 136 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Стаття 136 Господарського кодексу України не стосується корпоративних правовідносин, на підставі яких виник даний спір, а регулює відносини із здійснення власником контролю за збереженням майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва.

Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки рішення загальних зборів Товариства про виплату дивідендів було ним скасовано відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту, то зобов'язання Товариства щодо виплати дивідендів припинилось у встановлений законом спосіб.

З огляду на недоведеність позивачем правових підстав для визнання спірного рішення позачергових загальних зборів Товариства недійсним, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження та визнаються касаційною інстанцією безпідставними.

Згідно приписів пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. у справі № 910/11994/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова