Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №904/7021/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 904/7021/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014у справі№ 904/7021/13Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка"простягнення 99458,78 грн.за участю представників сторін:

позивача: Зорич Г.А., дов. від 01.06.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 у справі №904/7021/13 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 2279,51 грн. заборгованості з орендної плати. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О., судді - Подобєд І.М., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 у справі №904/7021/13 скасовано, позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 2279,51 грн. заборгованості з орендної плати, 21630,68 грн. заборгованості з плати за сервісне обслуговування приміщення послугами за квітень, травень 2013 року, 6489,20 грн. штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки по сервісному обслуговуванню приміщень за квітень, травень 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

16.07.2014 представником ТОВ "Форум-Менеджмент Груп" подано до Вищого господарського суду України пояснення до касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" (Орендар) та ТОВ "Мобілочка" (Суборендар) 11.04.2012 укладений договір суборенди № 85-К, за умовами якого Орендар передав в суборенду, а Суборендар прийняв, згідно з умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс 4/405), план якого наведений у додатку № 1 до договору, яке розташоване на четвертому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Московський, 9 (будівля під літерою "Ф") для використання як офісного приміщення на строк з 11.05.2012 до 08.05.2015.

Право позивача на передачу приміщення в суборенду передбачені умовами укладеного з Орендодавцем - власником будівлі договору оренди від 12.03.2012, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1075.

Орендна плата та строк платежів за договором суборенди № 85-К сторонами визначено у пункті 1.4 цього договору, а саме:

- у підпункті 1.4.1 договору передбачено, що Суборендар сплачує Орендарю орендну плату, яка становить 2557,75 грн., ПДВ - 511,55 грн., всього - 3069,30 грн. за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 384,38 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ (7,985 грн. за 1 долар США) на день укладення договору, наступним чином:

- протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення, Суборендар сплачує орендну плату за період з дня підписання акта прийому - передачі приміщення по останній день поточного місяця (з урахуванням дня передачі). Розмір орендної плати за вказаний період визначається у відповідності до вищевказаної суми на підставі розрахунку наступним чином: орендна плата за один повний календарний місяць суборенди поділена на кількість днів у місяці, в якому відбулась передача приміщення, помножена на кількість днів що залишились до кінця місяця, включаючи день передачі (підпункт 1.4.2 договору);

- підпунктом 1.4.3. договору визначено, що наступні платежі сплачуються авансом щомісячно в термін з 1 по 5 число поточного (розрахованого) місяця.

У розділі 2 договору сторонами встановлені обов'язки Суборендаря по платежах та передбачено, що Суборендар зобов'язується сплачувати Орендарю:

- орендну плату, згідно з умовами цього договору (підпункт 2.1.1 договору);

- плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього договору (підпункт 2.1.2 договору);

- плату за послуги, які надаються Орендарем Суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим договором. Вартість, порядок надання, а також порядок та строки оплати таких послуг, обумовлюється додатковою угодою сторін (підпункт 2.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, при здійсненні платежів, згідно з цим договором, плата повинна здійснюватись у гривнях, у зазначений строк, безпосередньо на банківський рахунок Орендаря. Всі платежі, з винятком платежу, передбаченого п. 2.1.1 цього договору, здійснюються на підставі рахунків, виставлених Орендарем. Рахунки, що виставляються Орендарем, будуть вважатись наданими Суборендарю належним чином, якщо їх направлено одним із наступних способів: 1) вручено Суборендарю з обов'язковою відміткою в реєстрі Орендаря; 2) за допомогою підприємств поштового зв'язку.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що Суборендар сплачує Орендарю вартість спожитих послуг щомісячно з 1 по 5 число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем.

Орендар щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавали послуги) надає Суборендарю два примірники акта приймання - передачі сервісних послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості, а також виставляє рахунок на їх оплату. Суборендар не пізніше 5 числа місяця, наступного за поточним, підписує акт, та повертає один примірник Орендарю. Якщо протягом зазначеного строку Суборендар не повертає підписаний акт або не направить мотивовані претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином (п. 3.2 договору).

Розділом 12 договору визначена відповідальність сторін та встановлено:

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та вимогами цього договору (п. 12.1 договору);

- у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати з урахуванням ПДВ, встановленої цим договором (порушення умов пункту 1.4. договору), Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати, в тому числі ПДВ (п. 12.2 договору);

- у випадку несвоєчасної сплати Суборендарем плати за сервісне обслуговування приміщення з урахуванням ПДВ (порушення умов п. 3 цього договору) Суборендар, в залежності від строку прострочення, сплачує Орендарю штраф в розмірі:

а) за прострочення від 2 до 5 календарних днів від встановленого строку - 10% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг;

б) за прострочення від 6 до 10 календарних днів від встановленого строку - 20% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг;

в) за прострочення більше 10 календарних днів від встановленого строку - 30% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг, в тому числі ПДВ.

Строк прострочення обліковується в календарних днях, починаючи з дня, наступного за останнім днем строку оплати (п. 3.1 договору) та закінчуючи днем фактичної оплати.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом строку суборенди, визначеного цим договором, а в частині розрахунків - до повної оплати Суборендарем заборгованості з орендної плати та іншим платежам за цим договором (п.16.1 договору).

ТОВ "Мобілочка" звернулось до ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" з листом від 22.04.2013 № 22-1/04, в якому, з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства, повідомлено про дострокове розірвання договорів суборенди, зокрема, договору від 11.04.2012 № 85-К.

При цьому, ТОВ "Мобілочка" у зазначеному листі просило позивача розглянути можливість розірвання договору суборенди за взаємною згодою сторін.

ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" листом від 07.05.2013 № 576 повідомило ТОВ "Мобілочка" щодо погодження умов стосовно надання товариству можливості дострокового розірвання договору суборенди з 23.05.2013, а не через 2 місяці, як встановлено п. 16.5 договору суборенди, а також можливості не приведення суборендованих приміщень в первинний стан, як зазначено в п. 7.3 договору.

23.05.2013 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення у відповідності до договору № 85-К, яким Суборендар повернув Орендарю приміщення в належному стані.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором № 85-К, відповідач не сплатив орендну плату за травень 2013 року (до дати повернення приміщення по акта від 23.05.2013) і сума заборгованості, відповідно, склала 2279,51 грн. Як досліджено попередніми судовими інстанціями, сума боргу підтверджена наявними матеріалами справи в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Предметом позовних вимог, як вірно визначено судами попередніх інстанцій, є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2013 року в сумі 2279,51 грн., 21630,68 грн. заборгованості з плати за сервісне обслуговування приміщення послугами за квітень, травень 2013 року, 6489,20 грн. штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки по сервісному обслуговуванню приміщень за квітень, травень 2013 року та штрафу за дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в сумі 69059,39 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, виходив з положень 525, 526, 599, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 285 ГК України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2013 року в сумі 2279,51 грн. Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого господарського суду.

При цьому, Господарський суд Дніпропетровської області відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з плати за сервісне обслуговування приміщення послугами за квітень, травень 2013 року в сумі 21630,68 грн., 6489,20 грн. штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки по сервісному обслуговуванню приміщень за квітень, травень 2013 року з підстав не доведеності їх матеріалами справи.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду та, здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, керуючись ст.ст. 99, 101 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 611 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, задовольнив зазначені вимоги позивача з мотивів їх обґрунтованості та підтвердження в порядку ст.ст.32, 33 ГПК України.

Так, Дніпропетровський апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено належне оформлення позивачем необхідних документів для розрахунків відповідачем за сервісне обслуговування приміщення відповідними послугами. Дані документи (акти прийому-передачі за поточний місяць (квітень, травень 2013 року), розрахунок їх місячної вартості, рахунки на їх оплату) були надіслані відповідачу згідно з вимогами п. 3.2 договору. При цьому, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що зазначене поштове відправлення було повернуто позивачеві з причин закінчення встановленого терміну зберігання (т.с. 2, а.с. 104).

Крім того, відповідно до п. 16.9 договору, припинення дії цього договору не скасовує будь - які невиконані зобов'язання жодної сторін, які мали бути виконані під час дії договору чи у випадку його припинення, та не звільняє жодну із сторін від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань.

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи викладене та умови п. 12.3 договору, яким передбачено сплату Суборендарем штрафу за несвоєчасну оплату послуг з сервісного обслуговування приміщення, виходячи з приписів ст.ст. 526, 549, 611, 627, 629 ЦК України та ст.ст. 230, 231 ГК України, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу за прострочення сплати сервісних послуг.

Втім, суд апеляційної інстанції погодився з доводами місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу за дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в сумі 69059,39 грн.

Розглядаючи зазначену позовну вимогу, суди, керуючись положеннями ст.ст. 651, 654, 782 ЦК України, ст.ст. 188, 291 ГК України послались на те, що з наявних матеріалів справи не вбачається односторонньої відмови відповідача від договору, а лист позивача від 07.05.2013 № 576 та факт складання сторонами акту прийому-передачі (повернення) приміщення від 23.05.2013 не у двомісячний термін, як того вимагає договір, свідчать про те, що договір суборенди № 85-р розірваний за взаємною згодою (двостороння домовленість).

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В свою чергу, у відповідності до ст. ст. 99, 101 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сторонами у п. 16.1 договору обумовлено, що дострокове припинення дії цього договору в односторонньому порядку не допускається, за виключенням випадків, вказаних у п. 16.3 та п. 16.5 цього договору.

При цьому, пунктом 12.5 договору сторони встановили, що у випадку дострокового припинення дії цього договору з ініціативи Суборендаря, або у випадку дострокового припинення дії цього договору внаслідок порушення Суборендарем своїх зобов'язань, встановлених цим договором, Суборендар зобов'язується сплатити позивачу штраф в сумі 69059,39 грн., що є еквівалентом 8648,63 доларів США на день укладання договору, в гривнях по офіційно встановленому курсу НБУ на день припинення дії цього договору, з урахуванням п. 2.3. цього договору, крім того ПДВ.

Положення про сплату штрафу не застосовується у разі дострокового припинення дії договору за згодою сторін, та/або з причин, вказаних у розділі 9 цього договору (п. 12.6 договору).

Згідно з п. 16.5 договору, Суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору, з обов'язковим наданням Орендарю письмового повідомлення за 2 місяці до дня такого припинення, при виконанні умов п. 12.6 договору. Зазначене повідомлення буде вважатися наданим Орендарю належним чином, якщо воно направлено одним з наступних способів: - надано Орендарю з обов'язковою реєстрацією Орендарем вхідного листа; - за допомогою послуг підприємства поштового зв'язку або кур'єрської служби з поміткою про отримання. Повернення приміщення здійснюється у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посилання на п. 12.6 договору у цьому ж пункті договору є помилковим і фактично відсилає до п. 12.5 договору, оскільки саме п.12.5 договору передбачено штраф за одностороннє припинення договору Суборендарем і це, як зазначили суди, не заперечується сторонами. Крім того, в п. 16.5 договору замість п.12.5 договору помилково зазначено п. 12.6 договору.

Проте, суди, аналізуючи зміст листів ТОВ "Мобілочка" від 22.04.2013 № 22-1/04, ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" від 07.05.2013 № 576, не звернули увагу, що ініціатором розірвання договору суборенди було саме ТОВ "Мобілочка", а позивачем не задоволено прохання Суборендаря щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін. Судами не встановлено наявність або відсутність будь-яких документальних підтверджень цьому. Крім того, в листі позивача від 07.05.2013 № 576, останній наполягає на сплаті штрафу за дострокове розірвання договору суборенди. Ця умова є принциповою позицією засновників ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" і цим покриваються витрати на проведення ремонтних робіт в приміщеннях та простій приміщень у зв'язку з пошуком нових суборендарів та є обов'язковою умовою для виконання.

Водночас, судам слід звернути увагу та надати відповідну оцінку тому факту, що визначення Орендарем у зазначеному листі від 07.05.2013 певних умов повернення орендованого приміщення та оформлення між сторонами 23.05.2013 акта приймання - передачі нежитлового приміщення, укладеного у відповідності з договором суборенди від 11.04.2012 № 85-К, свідчить не про взаємне з Суборендарем волевиявлення Орендаря на дострокове припинення дії договору суборенди, а про врегулювання в позасудовому порядку питань, пов'язаних з достроковим припиненням дії договору на вимогу Суборендаря.

Також, суди залишили поза увагою п. 16.11 договору, яким встановлено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі та визнаються невід'ємною частиною договору з момента їх підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В зв'язку з такими умовами договору та положеннями законодавства України, судам необхідно приділити увагу з'ясуванню питання додержання сторонами умов п. 16.11 договору, зокрема, щодо строку дії договору. В протилежному випадку, зважаючи на зміст наведеної вище переписки сторін, не можна однозначно стверджувати, що договір № 85-К розірваний за взаємною згодою (двостороння домовленість), як вважали суди попередніх інстанцій.

В залежності від встановленого, судам слід зважати, що в силу ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій визначений ст. 231 ГК України.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для часткового скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі № 904/7021/13 в частині задоволених позовних вимог залишити в силі.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі №904/7021/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в сумі 69059,39 грн. скасувати та в цій частині справу № 904/7021/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР