Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 910/15478/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаЗаголдна Я.Ю. (дов. від 01.01.2014 р. № 3)відповідачаПоліщук Т.А. (дов. від 16.03.2014 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р.у справі № 910/15478/13 Господарського суду міста Києваза позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" доПриватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс"проусунення перешкод у праві власності

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" про зобов'язання усунути перешкоди у праві власності шляхом заборони вчиняти будь-які дії по обмеженню чи закриттю проїзду автомобільному транспорту до будівель Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" по вулиці Бориспільській, 9ж у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М.), у справі № 910/15478/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи вказані судові акти, господарські суди виходили з недоведеності позивачем обставин справи стосовно того, що влаштуванням додаткового шлагбауму на в'їзді та виїзді з вул. Бориспільської на територію промислового майданчика колишнього ВО "Київський радіозавод" відповідач чинить перешкоди позивачу та унеможливлює користування ним належним йому на праві власності нерухомим майном.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р., Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/15478/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2014 р.

15.04.2014 р. до Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти доводів скаржника заперечує та просить оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2003 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Бориспільська, 9ж у Дарницькому районі міста Києва, площею 1,3251 га, для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування будівлі для складських та офісних приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2007 р. у справі № 32/20, яке набрало законної сили, визнано право власності Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" на повністю закінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна за адресою: місто Київ, вул. Бориспільська, 9ж, що призначається для розміщення складських та адміністративно-побутових приміщень оптового аптечного складу, у складі: будівля адміністративно-виробничого корпусу (літера "А") площею 26 045,0 кв.м., навіс (літера "Б"), будівля контрольно-пропускного пункту (кпп) (літера "В") площею 17,5 кв.м.

10.11.2009 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" (орендар) було укладено угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень по договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої сторони погодили поновлення на 10 років до 08.11.2018 р. договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем та орендарем 23.10.2003 р.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, Лтд" зазначило, що відповідно до схеми розміщення будівель на території промислового майданчика колишнього ВО "Київський радіозавод" нерухоме майно позивача знаходиться в центрі промислової зони, тобто з усіх боків оточене суміжними земельними ділянками, і дістатися до нього позивач може виключно через заїзд з вул. Бориспільської. Під'їздні дороги та в'їздні ворота з вул. Бориспільської до складських приміщень позивача були облаштовані за рахунок коштів позивача та на підставі погодженого з Приватним акціонерним товариством. "Науково-виробничий комплекс "Курс" робочого проекту, розробленого ВАТ ПТІ "Київоргбуд". Однак, ПАТ "Науково-виробничий комплекс "Курс" було влаштовано додатковий шлагбаум на в'їзді та виїзді з вул. Бориспільської на територію промислового майданчика колишнього ВО "Київський радіозавод", у зв'язку з чим відповідач постійно чинить перешкоди проїзду автомобільного транспорту позивача, не пропускає транспортні засоби на територію промислового майданчика через в'їзд з вул. Бориспільської. Водночас інший заїзд на територію промислового майданчика колишнього ВО "Київський радіозавод" з вул. Вереснева не призначений для проїзду великогабаритного транспорту та не має необхідної пропускної потужності.

Як правильно зазначено господарськими судами, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається, що власник може звернутися до суду та вимагати усунення будь-яких порушень свого права, у тому числі й тих, які не пов'язані з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Водночас судами також встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 11.03.2004 р. № 933682, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), нежилий будинок - корпус № 8, площею 4 953,30 кв.м, який розташований в м. Києві за адресою: вул. Бориспільська № 9, належить Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "КУРС" на праві приватної власності.

Так, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання належним йому майном на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. При цьому іншим особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право, так само як і створювати перешкоди в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.1997 р. між генеральним директором Державного підприємства "ВО "Київський радіозавод" та директорами підприємств, що створені при реорганізації ДП "ВО "Київський радіозавод", згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 569, було укладено угоду про розподіл та закріплення земельних ділянок ВО "Київський радіозавод", зайнятих виробничими корпусами разом з прилеглою територією.

Відповідно до пункту 13 вказаної угоди за Науково-виробничим комплексом "Курс" закріплено земельну ділянку площею 0,8975 га.

Угодою від 01.10.1997 р. визначено, що остання є підставою для виплати податку на землю, екологічного контролю, вирішення питань охорони праці та подання для отримання державного свідоцтва на користування земельною ділянкою.

02.07.2010 р. між ДАХК "Київський радіозавод" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Науково-виробничий комплекс "Курс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 109, відповідно до якого продавець передав у власність покупцеві частину огорожі довжиною 94,85 погонних метрів вздовж адміністративного корпусу покупця (корпусу № 8) розташованого за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9, починаючи від в'їзних воріт.

КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" розроблено Технічний звіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "КУРС" для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничої будівлі на вул. Бориспільській, 9 у Дарницькому районі м. Києва (обліковий номер 63:275:004)

Відповідно до Технічного звіту представником геодезичного відділу № 1 КП "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" Остапівим Л.С. у присутності представників суміжних землекористувачів відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Київський радіозавод", Закритого акціонерного товариства "Крокурс", встановлено та узгоджено в натурі межі земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Науково-виробничий комплекс "КУРС", про що 08.11.2011р. складено відповідний акт.

12.03.2012 р. між ДАХК "Київський радіозавод" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий комплекс "Курс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 12/03, відповідно до якого продавець передав у власність покупця частину огорожі, довжиною 5,25 погонних метрів, вздовж адміністративного корпусу покупця (корпусу № 8), розташованого за адресою; м. Київ, вул. Бориспільська, 9, починаючи від в'їзних воріт в напрямку корпусу № 10.

Виходячи з вищенаведених норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з твердженням про те, що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" як власник огорожі вздовж належного йому на праві власності адміністративного корпусу № 8 по вул. Бориспільській, 9 у м. Києві, який знаходиться в межах закріпленої за ним земельної ділянки № 63:275:004, вправі на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном, у тому числі й шляхом встановлення металевих в'їзних воріт з контрольно-пропускним пунктом та шлагбаумом.

Доводи скаржника про те, що шляхом встановлення металевих в'їзних воріт з контрольно-пропускним пунктом та шлагбаумом відповідач унеможливлює користування позивачем належним йому нерухомим майном, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки для доступу до вказаного майна наявний загальнодоступний в'їзд з вулиці Вересневої. При цьому, неналежне облаштування вказаного в'їзду не виключає можливість користування останнім, а лише свідчить про небажання самого позивача користуватись ним.

Так само мотивовано відхилені судами й посилання позивача на акти про недопущення автотранспорту від 04.09.2013 р., оскільки вони у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими доказами того, що відповідач унеможливлює чи перешкоджає позивачу користуватися належним йому майном.

Твердження позивача про те, що під'їздні дороги та виїздні ворота з вул. Бориспільської до складських приміщень позивача були влаштовані за рахунок коштів останнього, не є підставою для задоволення заявленої у даній справі вимоги, оскільки, як правильно зазначено судами, здійснивши благоустрій під'їздної дороги та в'їздних доріг з вул. Бориспільської на підставі розробленого та погодженого з відповідачем робочого проекту, позивач у 2006 році скористався наданим йому договорами № 137/6 від 03.01.2006 р. та № 34-1/00 від 01.09.2006 р. правом здійснити облаштування майна, на яке останній отримав право спільного користування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті при повному та всебічному дослідженні суттєвих обставин справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для їх скасування відсутні.

Натомість доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду судових рішень у даній справі судом касаційної інстанції, а відтак остання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. у справі № 910/15478/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова