Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 5011-66/10331-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.01.2014р.у справі№5011-66/10331-2012господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."доКиївської міської радитретя особаГоловне управління земельних ресурсівпровизнання нечинним та скасування рішенняза участю представників сторін: позивача -не з'явивсявідповідача -не з'явивсятретьої особи -пр. Кадієвський І.І. - дов. №05703-8242 від 24.04.13р.Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів Вищого господарського суду України.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "О.М.С." звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради №940/8277 від 12.07.2012 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради "101/1935 від 26.07.2007 та про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00545 від 18.04.2012, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.М.С.".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради №101/1935 від 26.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 17.01.2012, який був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 18.04.2012 за №75-6-00545. В подальшому відповідачем було самостійно прийнято рішення №940/8277 від 12.07.2012 про визнання таким, що втратило чинність рішення №101/1935 від 26.07.2007 та про розірвання зазначеного вище договору оренди земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення договір оренди було розірвано в односторонньому порядку. Позивач вважає прийняте рішення незаконним з порушенням наданих органу місцевого самоврядування повноважень, а також зазначає про відсутність підстав для розірвання договору оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління земельних ресурсів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013 (головуючий суддя - Баранов Д.О., судді - Босий В.П., Бондарчук В.В.) позов задоволено частково: визнано нечинним та скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради ІХ сесії VI скликання №940/8277 від 12.07.2012 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради №101/1935 від 26.07.2007 та про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00545 від 18.04.2012, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "О.М.С.". Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." 536,50грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Зубець Л.П., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 скасовано в частині пунктів 1 та 3 резолютивної частини та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано пункти 2, 3 рішення Київської міської ради ІХ сесії VI скликання №940/8277 від 12.07.2012 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради №101/1935 від 26.07.2007 та про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00545 від 18.04.2012, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "О.М.С."; з Київської міської ради стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 залишити в силі.

Заслухавши представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.07.2007 Київською міською радою прийнято рішення №101/1935, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "О.М.С." для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на просп. Перемоги, 136 у Святошинському районі міста Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", за умови виконання п.3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,72 га для реконструкції та будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру із закладами громадського харчування, автостоянкою та комплексним благоустроєм території на просп. Перемоги, 136 у Святошинському районі м Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "О.М.С." виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення, 17.01.2012 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.М.С." було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6904га., розташованої на просп. Перемоги, 136 у Святошинському районі міста Києва.

Зазначений договір було зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів за №75-6-00545 від 18.04.2012.

18.04.2012 сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

12.07.2012 Київською міською радою прийнято рішення №940/8277 "Про визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №101/1935, про розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки №75-6-00545 від 18.04.2012, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.М.С." та про зняття договору оренди земельної ділянки з реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами Договору оренди земельної ділянки (п. 4.12.) та рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №16/890 "Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" визначено порядок здійснення контролю за використанням земельних ділянок землекористувачами, виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та контролю за їх усуненням.

Пунктом 11.4 договору передбачені умови розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушенням строків завершення забудови земельної ділянки та реконструкції об'єкта, встановлених п.п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п.2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеними умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Місцевий господарський суд, посилаючись на копії звернень Депутата Київської міської ради до Генеральної прокуратури України, Головного управління містобудування та архітектури, Головного управління земельних ресурсів у зв'язку з надходженням скарг мешканців будинків по вул. Феодори Пушиної, 19 і 23 дійшов висновку, що дані листи підтверджують факт неналежного виконання позивачем умов договору оренди та порушення земельного законодавства, а отже і наявність підстав для визнання нечинним та скасування п.1 рішення Київської міської ради ІХ сесії VI скликання №940/8277 від 12.07.2012. В решті позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, не з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення справи. Наявність обставин щодо можливого невиконання або порушення позивачем умов договору оренди землі, відповідачем не доведено та не надано суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження правомірності розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, а судом неправомірно дані обставини визнано встановленими.

Проте, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання нечинним та скасування п.1 рішення Київської міської ради ІХ сесії VI скликання №940/8277 від 12.07.2012 та своєю постановою від 29.01.2014 по справі прийняв частково нове рішення, яким визнав нечинним та скасував п.п.2, 3 рішення Київської міської ради ІХ сесії VI скликання №940/8277 від 12.07.2012 в частині розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку та зняття цього договору оренди з реєстрації.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судові рішення винесено при неповно встановлених обставинах справи, а також не всім доказам, наявним у справі, судами надано правову оцінку.

Так, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_2 від 22.08.2012 з додатками (т.1 а.с.20-33), в якому він зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 по справі №5011-66/10331-2012 може вплинути на його права та обов'язки, а тому просить залучити його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що на земельній ділянці, яка відповідно до договору оренди №75-6-00545 від 17.01.2012 була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення №31 площею 89,70 кв.м., №28 площею 148,70 кв.м., №27 площею 7,90 кв.м., №26 площею 92,80 кв.м., №25 площею 23,50 кв.м., №18 площею 55,80 кв.м., №17 площею 15,40 кв.м., №3 площею 394,10 кв.м., на які у нього є Державні акти про право власності.

Відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Проте, подане клопотання ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача господарськими судами обох інстанцій розглянуто не було, належного обґрунтування задоволення або відхилення заяви про залучення третьої особи судами також не надано.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня ухвала про призначення колегіального розгляду справи від 19.12.2012 господарського суду міста Києва на яку міститься посилання у протоколі судового засідання від 19.12.2012 (т.1 а.с.130), заяві від 19.12.2012 (б/н сторінки та включення в опис справи) та в розпорядженні від 20.12.2012 (т.1 а.с.131).

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судові рішення попередніх судових інстанцій прийнятті при нерозглянутому клопотанні ОСОБА_2 про залучення його у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги Київської міської ради, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. у справі №5011-66/10331-2012 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. скасувати.

Справу №5011-66/10331-2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова