ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 914/1697/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А. Самусенко С.С.,перевіривши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Зварич О.В., Бойко С.М.)та рішенняГосподарського суду Львівської області від 08.06.2015 (суддя Матвіїв Р.)у справі№914/1697/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Львівської філії ПАТ "Банк "Київська Русь"доПриватного підприємства "Торговий дім "Майола",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,простягнення 93.468.839,35 грн.та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Майола"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Львівської філії ПАТ "Банк "Київська Русь"провизнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити дії,за участю представників (за первісним позовом): позивачаБаранов О.В., Орел С.С.,відповідачаСабан М.Р.,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2015 у справі №914/1697/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016, відмовлено у задоволені первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3.710.414,32 євро (еквівалент в гривні 93.468.839,35 грн.) та задоволено повністю зустрічний позов: зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Львівської філії зарахувати кошти в сумі 3.631.139, 21 євро як оплату за кредитним договором № 176/KL-1213.09.2012; визнано припиненими зобов'язання ПП "Торовий Дім "Майола" за кредитним договором № 176/KL-12 від 13.09.2012; визнано заставу за договорами № 176/KL-12 (ТО) від 13.09.2012, № 176/KL-12 (ЗМП-2) від 29.05.2013, № 176/KL-12 (ЗМП-4) від 07.11.2013, № 176/KL-12-01 (ЗМД) від 10.02.2015 № 176/KL-12-02 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-03 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-05 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-06 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-07 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-08 (ЗМД) від 10.02.2015; іпотеку за договором іпотеки № 176/KL-12/ДІ від 14.09.2012, іпотеку за договором № 176/KL-12/ДІ-2 від 30.05.2013; поруку за договорами № 176/KL-12 від 19.03.2015, № 176/KL-12 (ДП-4) від 07.11.2013, № 176/KL-12 (ДП-2) від 13.09.2012, № 176/KL-12 (ДП-1) від 13.09.2012 припиненими; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Львівської філії вчинити дії щодо вилучення записів про реєстрацію обтяжень, що виникли на підставі вищевказаних договорів.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 601 ЦК України, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання 16.03.2017 представники третіх осіб не з'явились, хоча надавали пояснення в суті спору в попередніх засіданнях. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі керуючого Львівської філії та ПП "Торговий Дім "Майола" 13.09.2012 було укладено кредитний договір № 176/KL-12 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).

На виконання умов кредитного договору, з подальшими змінами та доповненнями, банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 4.000.000,00 євро з кінцевим терміном повернення кредиту - 10.09.2015.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору.

На виконання п. 3.1 кредитного договору банком з ПП "ТД "Майола" було укладено договори застави № 176/KL-12 (ТО) від 13.09.2012, № 176/KL-12 (ЗМП-2) від 29.05.2013, № 176/KL-12 (ЗМП-4) від 07.11.2013, № 176/KL-12-01 (ЗМД) від 10.02.2015 № 176/KL-12-02 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-03 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-05 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-06 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-07 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-08 (ЗМД) від 10.02.2015; - з ОСОБА_8 договір іпотеки №176/KL-12/ДІ від 14.09.2012, - з ОСОБА_19 договір іпотеки № 176/KL-12/ДІ-2 від 30.05.2013; - з ОСОБА_9 договір поруки № 176/KL-12 від 19.03.2015, - із ОСОБА_10 договір поруки № 176/KL-12 (ДП-4) від 07.11.2013, - з ТОВ "Транс-Сервіс-1" догвоір поруки № 176/KL-12 (ДП-2) від 13.09.2012, - з ПП "Оліяр" договір поруки № 176/KL-12 (ДП-1) від 13.09.2012.

Також між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 було укладено договори банківського вкладу у період з 2014 по березень 2015 року (договори банківських вкладів 1-28).

Протягом 02.03.2015 - 05.03.2015 вказані особи за згодою банку уклали з ПП "Торговий Дім "Майола" договори про відступлення прав на вищевказані банківські вклади на користь ПП "Торговий Дім "Майола".

Відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом заяву № 0603-15-1 від 06.03.2015 про дострокове розірвання договорів банківських вкладів 1-28, яка була отримана банком 06.03.2015.

Також між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Транс-Сервіс-1, ПП "Оліяр", ПП "Торговий Дім "Майола" було укладено договори банківського вкладу у період з 2014 по березень 2015 року (договори банківських вкладів 29-37).

13.03.2015 ТОВ "Транс-Сервіс-1, ПП "Оліяр" уклали з ПП "Торговий Дім "Майола" договори про відступлення прав на вищевказані банківські вклади на користь ПП "Торговий Дім "Майола".

16.03.2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" було повідомлено про відступлення прав за вказаними договорами банківського вкладу на користь ПП "Торговий дім "Майола".

Також між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_18, П.П. "Торговий Дім "Майола", ТОВ "Корпорація КРТ", СП ТОВ "Новий дім", ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Дністер" укладено договори банківського вкладу у період з 2014 по березень 2015 року (договори банківських вкладів 38-52).

19.03.2015 вказані особи уклали з ПП "Торговий Дім "Майола" договори про відступлення прав на вищевказані банківські вклади на користь ПП "Торговий Дім "Майола".

Судами також відзначено, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 № 61 в ПАТ "Банк "Київська Русь" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення безпосередньо кредитного договору, а також внаслідок укладення договорів про відступлення прав вимоги.

У зв'язку з неналежним, на думку позивача за первісним позовом, виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором у останнього станом на 19.05.2015 утворилась заборгованість у розмірі 3.710.414,32 євро.

Однак, за висновком судів, наявність вказаної заборгованість станом на час розгляду справи спростовується таким.

У матеріалах справи наявна вимога-претензія від 22.04.2015 № 581.1, відповідно до якої банк попереджав позичальника про наявність заборгованості за кредитним договором від 13.09.2012 та вимагав у 10-денний термін погасити борг. У відповідь на таку претензію відповідач за первісним позовом надав відповідь за вих. № 3004-15-ВВП від 30.04.215 про те, що ним подавались заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних вимог, а відповідно, позичальником повністю виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Як встановлено судами обох інстанцій, Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" було укладено ряд договорів банківського вкладу (зокрема договори банківського вкладу 1-28), умови яких описані в судових рішеннях та факт укладення яких підтверджують наявні в матеріалах справи меморіальні ордери та виписки з банківських рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 516 ЦК кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені договори про відступлення прав № 02/03/15-Д/3, № 02/03/15-Д/2, № 02/03/15-Д/1, № 05/03/15-В/3, № 05/03/15-В/2, № 05/03/15-В/4, № 05/03/15-В/1.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, за договором відступлення права відбувається заміна однієї із сторін первісного зобов'язання на певних, визначених договором умовах.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку про те, що у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом, у зв'язку зі зміною сторони у договорах вкладу 1-28 та їх достроковим розірванням, виникло з 17.03.2015 зобов'язання з повернення грошових коштів за договорами вкладу 1-28 на загальну суму 801.125,00 доларів США та 31.925,00 євро (грошове зобов'язання).

Крім цього, як зазначалось вище, між банком і ТОВ "Транс-Сервіс-1", банком та ПП "Оліяр" було укладено договори банківського вкладу № 166/DH-15 (29) та № 167/DH-15 (30).

Право вимоги за договорами банківського вкладу 29, 30 перейшло до ПП "Торговий Дім "Майола" внаслідок укладення останнім із ТОВ "Транс-Сервіс-1" договору про відступлення прав № 13/03/15-Д/1, а з ПП "Оліяр" - договору про відступлення прав № 13/03/15-Д. Відтак відповідач набув права за договорами банківських вкладів 29-30, якими, серед іншого, передбачено можливість дострокового повернення вкладів шляхом подачі відповідної заяви на адресу банку, що було реалізовано відповідачем за первісним позовом як новим вкладником.

Тобто у позивача перед відповідачем, у зв'язку із зміною сторони у договорах вкладу 29-30 та достроковим поверненням банківських вкладів, виникло з 17.03.2015 зобов'язання з повернення грошових коштів на суму 5.000.000,00 грн. (грошове зобов'язання).

Укладення між сторонами спору договорів банківських вкладів 31-37 підтверджують наявні в матеріалах справи виписки з банківських рахунків, які були досліджені під час вирішення спору.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Матеріалами справи підтверджено укладення між сторонами спору договорів застави (1-7), а саме: № 176/KL-12-02 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-03 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-05 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-06 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-07 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-08 (ЗМД) від 10.02.2015, № 176/KL-12-01 (ЗМД) від 10.02.2015.

Згідно зі ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Суди дійшли висновку, що відповідач за первісним позовом як заставодавець за договорами застави 1-7 має право розпоряджатися майновими правами, в тому числі вимагати дострокового повернення вкладів за договорами банківських вкладів 31-37 з метою виконання (в тому числі дострокового) зобов'язань за кредитним договором №176/KL-12 від 13.09.2012.

Відповідачем за первісним позовом на виконання положень п.п. 2.3, 3.2.3, 3.3.2 договорів банківських вкладів 31-37 та п. п. 2.5.1, 3.3.3, 3.4.3 договорів застави 1-7 було подано на адресу позивача за первісним позовом заяву № 1603-15-ДПВ від 16.03.2015 про дострокове повернення банківських вкладів за договорами банківських вкладів 31-36 та заяву № 1903-15-ДПВ від 19.03.2015 про дострокове повернення банківського вкладу за договором банківського вкладу 37 з метою виконання (в т.ч. дострокового) зобов'язань за кредитним договором № 176/KL-12 від 13.09.2012, які були отримані позивачем 16.03.2015 та 19.03.2015 відповідно.

Отже, за висновком судів, у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом, у зв'язку з заявами про дострокове повернення банківських вкладів за договорами банківських вкладів 31-36, виникло з 17.03.2015 зобов'язання з повернення грошових коштів на суму 15.000.000,00 грн. (грошове зобов'язання), а також з 19.03.2015 - зобов'язання з повернення грошових коштів на суму 10.341.000,00 грн. (грошове зобов'язання) у зв'язку із заявою про дострокове повернення банківського вкладу за договором банківського вкладу 37.

19.03.2015 первісні вкладники за договорами банківських вкладів 39-48 просили позивача за первісним позовом надати згоду на відступлення прав за ними відповідачу та достроково розірвати відповідні договори, що має наслідком повернення вкладу. За договором банківського вкладу 38, строк повернення банківського вкладу (07.03.2015) настав, а отже у позивача за первісним позовом виник обов'язок повернути повністю даний вклад вкладнику. До відповідача за первісним позовом перейшли права щодо дострокового повернення вкладів з врахуванням повідомлень про здійснення відступлення прав за договорами банківських вкладів 38-48, зокрема, щодо порядку здійснення розрахунків за вказаними договорами банківських вкладів. Відповідно у банку виникло зобов'язання повернути банківські вклади за договорами банківських вкладів 38-48 новому вкладнику, тобто відповідачу за первісним позовом.

Відтак, за висновком судів, у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом, у зв'язку із зміною сторони у договорах банківського вкладу 38-48 та їх достроковим розірванням, виникло з 19.03.2015 зобов'язання з повернення грошових коштів на суму 7.120.000,00 грн., 151.950,00 євро, 816.855,00 доларів США (грошове зобов'язання).

Також суди дійшли висновку про те, що у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом, у зв'язку із достроковим поверненням банківських вкладів за договорами банківських вкладів 49-51, виникло з 19.03.2015 зобов'язання з повернення грошових коштів на суму 49.446,25 доларів США та 5.700.000,00 грн. (грошове зобов'язання).

Крім того суди відзначили, що договором банківського вкладу 52 передбачено можливість дострокового повернення вкладу шляхом подачі відповідної заяви на адресу банку, що було реалізовано відповідачем за первісним позовом як новим вкладником, що підтверджується заявою №1903-15-ДПВ-2 від 19.03.2015 про дострокове повернення банківського вкладу за договором банківського вкладу 52, яка була отримана позивачем 19.03.2015. А тому у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом, у зв'язку із достроковим поверненням банківського вкладу за договором банківського вкладу 52, виникло з 19.03.2015 зобов'язання з повернення даного банківського вкладу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Однією з підстав припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК України).

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідачем за первісним позовом було подано на адресу позивача за первісним позовом відповідні заяви про припинення зобов'язання зарахуванням № 1703-15-1 від 17.03.2015, №1703-15-2 від 17.03.2015, № 1703-15-3 від 17.03.2015, № 1903-15-ПЗ від 19.03.2015, №1903-15-ПЗ-1від 19.03.2015, № 1903-15-ПЗ-2 від 19.03.2015.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що зобов'язання ПП "Торговий дім "Майола" за кредитним договором є припиненими, а тому первісні позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості, в т.ч. пені, задоволенню не підлягають.

При цьому суди вирішили, що зустрічна позовна вимога ПП "Торговий дім "Майола" про визнання припиненими його зобов'язань за кредитним договором підлягає задоволенню, оскільки такі зобов'язання є припиненими на підставі ст. ст. 598, 601 ЦК України та ст. 203 ГК України. Як наслідок, суди на підставі ст. 559, 593 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу" визнали припиненими договори застави, іпотеки та поруки. Враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом не визнає факту припинення зобов'язання за кредитним договором, суди також задовольнили зустрічну позовну вимогу ПП "ТД "Майола" про зобов'язання ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Львівської філії вчинити дії щодо вилучення записів про реєстрацію обтяжень, що виникли на підставі вищевказаних договорів застави, іпотеки та поруки.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Колегія суддів відзначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, для зарахування потрібна наявність всіх трьох наведених вище умов. При цьому щодо вимоги, пов'язаної з настанням строку виконання, то для зарахування цей строк повинен настати щодо обох вимог. Це означає, що вказане правило не передбачає припинення зобов'язань шляхом зарахування на майбутнє.

Однак суди при вирішенні даного спору не дослідили обставин щодо настання (чи ненастання) строку виконання Приватним підприємством "Торговий дім "Майола" зобов'язань за кредитним договором на час його звернення до банку із заявами про припинення зобов'язань зарахуванням від 17.03.2015 та 19.03.2015.

В той же час суди відзначили, що на виконання умов кредитного договору, з подальшими змінами та доповненнями, банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 4.000.000,00 євро з кінцевим терміном повернення кредиту - 10.09.2015.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Разом з тим суди не дослідили графік погашення заборгованості, визначений кредитним договором, а також не з'ясували наявність застереження у кредитному договорі щодо можливості дострокового погашення кредиту.

Крім того суди не врахували, що особливості здійснення розрахунків під час здійснення зарахування взаємної заборгованості визначені Главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22.

Таким чином висновок судів про правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випадку є передчасним.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Таким чином укладення лише договору відступлення права вимоги між клієнтом банку та особою, якій він відступає відповідні вимоги, не призводить до виникнення грошового зобов'язання банку перед такою особою на суму коштів, розміщених на рахунку клієнта.

Відповідно до п. 1.8 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

У такому випадку банк позбавляться можливості виконувати розпорядження нового кредитора за поточними рахунками, власником яких є фізична чи юридична особа, внаслідок чого у нового кредитора не виникає грошових вимог до банку за поданими заявами про перерахування коштів та видачу готівки.

Аналогічна позиція також викладена і у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16.

Однак судами наведеного враховано не було.

Колегія суддів також відзначає, що суди дійшли висновку про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з наявності листів банку про відповідну згоду, повноважень кредиторів про уступку прав вимоги за депозитами та заяв ПП "ТД "Майола" про дострокове припинення відносин за депозитами та зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак суди при цьому не врахували, що банківська діяльність - це діяльність з особливим режимом регулювання.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, у таких формах: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 1.8, 1.9 положення "Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України. Банки мають встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщуватися банком у засобах масової інформації.

Згідно з п.п. 1.22, 1.23 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція), з документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.10 Інструкції якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку вкладний (депозитний) рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то для відкриття поточного рахунку такому клієнту потрібно додатково подати заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки (картку із зразками підписів), засвідчену в установленому порядку.

Як зазначено у п. 10.13 Інструкції, видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюється за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує. Під час здійснення операцій за вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи як зразок підпису власника рахунку використовується зразок підпису, зазначений у договорі банківського вкладу.

Відповідно до п. 10.20 Інструкції з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи - резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом:

виплати готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України);

виплати платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України);

перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Якщо це передбачено договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи - резидента в іноземній валюті можуть бути повернуті шляхом обміну іноземної валюти на іншу іноземну валюту з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок цієї фізичної особи відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу.

Згідно з абз. 3 п. 18.18 Інструкції якщо в процесі обслуговування поточного або вкладного (депозитного) рахунку власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку заповнює картку із зразками підписів згідно з додатком 4 до цієї Інструкції, до якої включається зразок її підпису. Зразок підпису власника рахунку в картці із зразками підписів, яку заповнює довірена особа, не зазначається.

Згідно з п. 20.8 Інструкції для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.

У заяві, яка складається за довільною формою, вкладник - фізична особа, зокрема, має зазначити номер і дату укладання договору банківського вкладу, суму вкладу або його частину, а також зазначити дату, коли банк зобов'язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник - фізична особа подає до банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви з відміткою банку про отримання повертається вкладнику - фізичній особі. Другий примірник заяви після повернення коштів вкладнику зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Банк реєструє заяви клієнтів - фізичних осіб на дострокове розірвання договору банківського вкладу або повернення частини вкладу в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

Колегія суддів відзначає, що з урахуванням наведених положень спеціального законодавства у сфері банківської діяльності, банк повинен був у своєму внутрішньому обліку відображати правонаступників за вищевказаними договорами уступки права вимог та фіксувати відповідні юридичні дії.

Однак суди відповідних обставин не дослідили та не з'ясували того, чи були відображені у внутрішньому обліку банку операції щодо уступки права вимог, в той час як такі відомості є необхідними для з'ясування часу здійснення зазначених операцій.

Таким чином суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд, не зважаючи на положення ст. 69 ГПК України щодо можливості розгляду справи протягом двох місяців, розглянув справу з 27.05.2015 по 08.06.2015, тобто в занадто стислий строк, що, з урахуванням подання ПП "ТД "Майола" зустрічного позову (з додатками у кількості 5 томів), фактично позбавило банк можливості подати розгорнуті заперечення та докази на їх підтвердження.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/1697/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко