ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року Справа № 910/16785/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівВладимиренко С.В., Кролевець О.А., Шевчук С.Р. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.07.2016р. у справі№910/16785/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"простягнення коштів

за участю представників

позивача - Свистун С.Я., за дов.;

відповідача - Попічко Р.Р. за дов.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі - позивач, банк) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (надалі - відповідач, ДК "Укрспецекспорт") про стягнення заборгованості за договором № 17/USE-12.2-92-Д/Г-09 про забезпечення надання гарантії від 01.04.2009р. у розмірі 33710,27 грн., з яких: - 400 доларів США комісії за надання та обслуговування Контргарантії, що за курсом НБУ станом на 15.06.2015р. еквівалентно 8 423,52 грн. за період 02.01.2015р. до 01.07.2015р.; - 184,21 доларів США, заборгованості за комісійними іншого банку-гаранта Bank of Algeria, що за курсом НБУ (21,0588) станом на 15.06.2015р. еквівалентно 3879,24 грн.; - 0,15 доларів США, пені за несвоєчасну сплату комісії нарахованої у доларах США, що за курсом НБУ (21,0588) станом на 15.06.2015р. еквівалентно 3,16 грн. за період з 12.01.2015р. до 15.06.2015р. включно; - 18023,49 грн. комісії за прийняття зобов'язань з Контргарантії за період з 28.11.2014р. до 29.05.2015р. включно; - 3,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій у гривні за період з 16.12.2014р. до 15.06.2015р. включно; - 109,72 грн. заборгованість з 3% річних за період з 16.12.2014р. до 15.06.2015р. включно; - 3267,44 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату комісій у період з 16.12.2014р. до 15.06.2015р. включно.

Справа слухалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1417,30 дол. США, (що за курсом НБУ на дату виготовлення розрахунку складає 35710,09 грн.) та 60487,42 грн., з яких 1200 доларів США комісії за надання та обслуговування контргарантії, 184,21 долари США заборгованості за комісійними іншого банку-гаранта Bank of Algeria, 24,50 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій за надання та обслуговування контргарантії, 51736,50 грн. комісії за прийняття зобов'язань з контргарантії, 33,96 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій за прийняття зобов'язань по контргарантії, 1003,37 грн. та 33,09 доларів США 3% річних, а також 7689,09 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. (суддя Чебикіна С.О.) у справі №910/16785/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ДК "Укрспецекспорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 200 доларів США, що еквівалентно 5040 грн. комісії за надання та обслуговування контргарантії, 184,21 доларів США, що еквівалентно 4642,09 грн. заборгованості за комісійними іншого банку-гаранта Bank of Algeria, 11349,20 грн. комісії за прийняття зобов'язань з контргарантії, 9,68 грн. пені, 608,33 грн. 3% річних, 5425,45 грн. інфляційних втрат та 1237,88 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. у справі №910/16785/15 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36, код 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т, код 19017842) 200 (двісті) доларів США, що еквівалентно 5040 (п'ять тисяч сорок) грн. 00 коп. комісії за надання та обслуговування контргарантії, 11349 (одинадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 20 коп. комісії за прийняття зобов'язань з контргарантії, 9 (дев'ять) грн. 68 коп. пені, 608 (шістсот вісім) грн. 33 коп. 3% річних, 5425 (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити".

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, ДК "Укрспецекспорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісійних, інфляційних втрат та пені за Договором №17/USE-12.2-92-Д/Г-09 про забезпечення надання гарантії від 01.04.2009р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Скасувати також постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача 184,21 долари США - комісійних іноземного банку-гаранта Bank of Algeria та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в цій частині. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість вимог викладених у касаційній скарзі та просить залишити без змін оскаржувані постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в частині, якою відмовлено в задоволенні позову, як такі, що прийняті на підставі та у відповідності нормам матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а в частинах, якими позов задоволено, скасувати оскаржувані постанови та рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (гарант), та Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (принципал) уклали договір № 17/USE-12/1-92-Д/Г-09 про забезпечення надання гарантії, відповідно до умов якого гарант за дорученням принципала забезпечує випуск банком Bank of Algeria, Алжир ("Банк-гарант") гарантії на суму 61402,99 доларів США на користь Центрального управління матеріально-технічного забезпечення Міністерства національної оборони АНДР, згідно з умовами Контракту від 17.04.2008р. № ЕО1608, укладеного між принципалом та бенефіціаром.

В подальшому між гарантом та принципалом було укладено договори про внесення змін до Договору гарантії від 07.05.2009р., 18.03.2010р., 01.07.2011 р., 22.09.2011 р., 21.12.2011 р., 21.06.2012 р., 20.06.2013 р., 27.06.2014 р., за умовами яких строк дії договору було продовжено.

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.04.2009 р. № 17/USE-12/1-92-Д/Г-09 гарант випускає на користь банку-гаранта Контргарантію для подальшого випуску гарантії банком-гарантом на користь бенефіціара.

Забезпеченням виконання договору є застава майнових прав на грошові кошти у розмірі 61402,99 дол. США, що розміщені на депозитному рахунку №26157320012451/840 у гаранта згідно з договором довгострокового банківського вкладу "Комфорт" від 26.03.2004 р. № 64-ІВ/USE-12/1-74-Д/Г-04.

Відповідно до п. 2.2.1 договору від 01.04.2009р. № 17/USE-12/1-92-Д/Г-09 гарант зобов'язується протягом двох банківських днів з дати підписання договору випустити Контргарантію за умови виконання принципалом вимог передбачених п. 2.1.6. договору.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач у повному обсязі виконав взяті на себе за договором зобов'язання та випустив Контргарантію.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення комісійних за надання та обслуговування Контргарантії та за прийняття зобов'язань з Контргарантії, а також нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих за договором від 01.04.2009р. №17/USE-12/1-92-Д/Г-09 послуг пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У п.2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Банком-гарантом відповідно до даного Положення є банк, який надає гарантію на користь бенефіціара.

Контргарантія - гарантія, яку надає банк-контргарант на користь банку-гаранта або іншого банку-контргаранта. Банком-контрагентом є банк, який надає контргарантію на користь банку-гаранта або на користь іншого банку-контргаранта.

Водночас, у ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківська ліцензія, як визначено у цій же статті закону, це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" врегульовано, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовими вважаються, зокрема послуги з надання гарантій та поручительств.

Як досліджено судами, за умовами договору про надання гарантії від 01.04.2009 р., ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", як гарант, зобов'язалось протягом дії договору надавати ДК "Укрспецекспорт" фінансову послугу, а ДК "Укрспецекспорт", як принципал, зобов'язалось щомісячно сплачувати комісію за надану банком фінансову послугу.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. №63 про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 р. до 19.03.2016 р. включно.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає юридично вмотивованим висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), то, у зв'язку із її відкликанням, позивач припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", закінчує технологічний цикл банківських операцій. Тобто, після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Відтак, перевіривши правильність здійсненого судами попередніх інстанцій перерахунку заявленого до стягнення позивачем розміру грошових коштів, в тому числі і підстави для відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позову в частині стягнення 184,21 доларів США комісійних іноземного банку-гаранта, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог банку про стягнення комісії за надання та обслуговування контргарантії, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату таких комісійних до 19.03.2015р.включно, тобто до моменту відкликання у позивача банківської ліцензії.

Тоді як протилежні доводи заявника касаційної скарги з посиланням на дійсність зобов'язання, що виникло з договору про забезпечення надання гарантії, а відтак, і обґрунтованість заявлених до стягнення сум комісійної винагороди за відкриття та обслуговування контргарантії, є хибними та такими, що здійснені внаслідок власного помилкового тлумачення норм чинного в Україні законодавства, та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства та не спростовують правильності здійснених судами висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. у справі №910/16785/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.А. Кролевець

С.Р.Шевчук