Постанова ВГСУ від 15.12.2016 року у справі №914/729/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 914/729/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№ 914/729/16 Господарського суду Львівської областіза позовомКерівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Зіболківської сільської радидоДержавного підприємства "Жовківське лісове господарство"простягнення 67 728,20 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Гришина Т.А. (посв. №3608)

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зіболківської сільської ради звернувся з позовом до Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" про стягнення 67 728,20 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував про незабезпечення відповідачем та його службовими особами заходів, спрямованих на збереження лісів від самовільної вирубки 22-х дерев, внаслідок чого державі було завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. При цьому позивач посилався на приписи статей 17, 19, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2016, ухваленим суддею Горецькою З.В., позов задоволено. Стягнуто завданої шкоди з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30% - 20 318,46 грн., до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради в розмірі 20% - 13 545,64 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області в розмірі 50% - 33 864,10 грн. Господарський суд виходив з того, що на підвідомчих відповідачеві лісових угіддях працівником відповідача була допущена самовільна вирубка дерев у кількості 22 шт., внаслідок чого державі завдано шкоди у спірній сумі. Суд установив, що відповідач не забезпечив належну охорону і не вживав заходів до збереження лісу, як того вимагають приписи лісоохоронного законодавства, у зв'язку з чим суд визнав підставним покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної вирубки дерев. При цьому суд керувався приписами статей 19, 63, 64, 67, 69, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 16, 20, 42, 47,47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючого, Галушко Н.А., Данко Л.С., постановою від 13.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємство "Жовківське лісове господарство" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що хоча він і забезпечував охорону лісу, втім вина відповідача у самовільній вирубці дерев його працівником відсутня. Скаржник вважає недоведеним наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме: розміру шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, вини відповідача. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 17, 19, 67, 105 Лісового кодексу України, статей 2, 42, 29, 34, 35, 57, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М., касаційну скаргу Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.12.2016 № 08.03-04/6363, у зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду Львівської області № 914/729/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2016 у справі № 914/729/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Данилова М.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство "Жовківське лісове господарство" є підприємством, що засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (статті 1, 3 статуту підприємства). Відповідно до витягу з проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та планово-картографічних матеріалів та довідки № 02/201 від 29.02.2016, відповідач є користувачем земельних ділянок лісового фонду, зокрема, Зіболківського лісництва, що знаходиться на території Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області загальною площею 3858 га. Також судами встановлено, що відповідно до акта № 1 від 06.11.2014 раптової ревізії лісового обходу (майстерської дільниці) №6 Зіболківського лісництва Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" в ході проведення ревізії, яка проводилась на кварталах №№ 25, 27-28, 37-38, 45-46, 53-54, 60-62, було виявлено незаконні рубки 22 дерев загальною кубомасою 20,54 м.куб. на загальну суму 67 728,20 грн. У польовій переліковій відомості проведеної раптової ревізії від 06.11.2014 встановлено конкретні місця незаконних рубок (квартали №№ 25, 61, 62 майстерської дільниці №6 Зіболківського лісництва), породу, кількість, діаметр, об'єм зрубаних дерев, а також суму завданих збитків. Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 16.01.2015 у справі №444/23/15-к, який набрав законної сили, встановлено, що у весняно-літній період 2014 року неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, майстер лісу майстерської дільниці №6 Зіболківського лісництва ДП "Жовківський лісгосп" Вихопень П.М. допустив самовільну рубку 22 дерев, з яких 3 породи вільха, 7 породи дуб, 3 породи береза, 6 породи ясень, 3 породи сосна, загальною кубомасою 20,54 м.куб. на загальну суму 67 728,20 грн. у вищевказаних кварталах лісництва. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога керівника Червоноградської місцевої прокуратури, заявленої в інтересах держави в особі Зіболківської сільської ради про стягнення з Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" 67 728,20 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту порушення вимог природоохоронного законодавства, а відтак дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України. Частинами 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України унормовано, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. За приписами статі 19 названого Кодексу постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Разом з тим, згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. У відповідності до приписів статей 105, 107 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову відповідальність. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначеному законодавством України. Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Таким чином, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, слід враховувати, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів. Отже, приписами наведених норм передбачено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть також і постійні лісокористувачі. Загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, за приписами наведених норм, позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір, наявність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою. При цьому, відсутність вини доводиться відповідачем. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій установили факт незаконного вирубування дерев на підконтрольній відповідачеві території лісогосподарства, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 67 728,20 грн. Суди установили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, котра виявилась у незабезпеченні ним належної охорони і захисту лісу. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, які покладені на нього лісовим і природоохоронним законодавством, відбулося вирубування значної кількості дерев - 22 шт., яке носило тривалий характер. Суди установили наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і бездіяльністю відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача через недотримання лісового і природоохоронного законодавства; наявність самої шкоди. Відсутність вини у незаконній вирубці дерев відповідач не довів. При цьому, суди обох інстанцій дослідили розрахунок шкоди та визнали його таким, що здійснений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Таким чином, господарські суди, на підставі зібраних у справі доказів, установили порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в заявленій до стягнення сумі, що не спростовано відповідачем. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.