Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 908/2215/15-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі № 908/2215/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Мотор Січ"простягнення 38 040,85 грн.

за участю представників:

від позивача: Смакота Н.І. дов. № 14-98 від 18.04.2014;

від позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 908/2215/15-г у справі № 908/2215/15-г (суддя - Азізбекян Т.А.) у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 908/2215/15-г (головуючий суддя - Марченко О.А., судді - Колядко Т.М., Радіонова О.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/2215/15-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Мотор Січ" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Мотор Січ" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29 496,07 грн. пені, 6 046,08 грн. 3% річних, 2 498,70 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПАТ "Мотор Січ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати її повністю, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 13, 545, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 651 Цивільного кодексу України, п. 8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, п.п. 1.1, 1.2, 2.1 - 2.4, 2.6, 2.8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 N 342/16358, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явився лише представник позивача, представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.12.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Мотор Січ" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2313-ТЕ-13, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власніть покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Розділом 2 договору, сторони узгодили помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу, які згідно з п. 3.4 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.5 договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 13 004 720,00 грн., крім того ПДВ - 2 600 944,00 грн., разом з ПДВ - 15 605 664, 00 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними представниками сторін, крім випадку зазначеного у п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 11.1 договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставив ПАТ "Мотор Січ" протягом січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 13 292 396,61 грн., що підтверджує актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013 на суму 6 547,32 грн.; від 31.01.2013 на суму 2 367 567,75 грн.; від 28.02.2013 на суму 1 929 011,94 грн.; від 28.02.2013 на суму 5 276,07 грн.; від 31.03.2013 на суму 5 515,66 грн.; від 31.03.2013 на суму 1 978 211,67 грн.; від 30.04.2013 на суму 527,61 грн.; від 30.04.2013 на суму 576 549,42 грн.; від 31.05.2013 на суму 345,64 грн.; від 31.05.2013 на суму 357 448,26 грн.; від 30.06.2013 на суму 300 733,70 грн.; від 30.06.2013 на суму 286,72 грн.; від 31.07.2013 на суму 282 245,18 грн.; від 31.07.2013 на суму 295,88 грн.; від 31.08.2015 на суму 248,75 грн.; від 31.08.2013 на суму 233 333,48 грн.; від 30.09.2013 на суму 370 719,61 грн.; від 30.09.2013 на суму 325,98 грн.; від 31.10.2013 на суму 2 753,26 грн.; від 31.10.2013 на суму 1 035 202,77 грн.; від 30.11.2013 на суму 1 524 741,44 грн.; від 30.11.2013 на суму 3 752,17 грн.; від 31.12.2013 на суму 2 304 343,87 грн.; від 31.12.2013 на суму 6 412,46 грн.

На виконання вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, за взаємною згодою сторін відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за поставлений ним газ, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач майже щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за поставлений у 2013 році природний газ відповідно до договору: на суму 268 857,76 грн. - 06.03.2013; на суму 546 324,16 грн. - 01.07.2013; на суму 47 248,86 грн. - 06.06.2013; на суму 223 983,64 грн. - 01.07.2013; на суму 79 364,66 грн. - 29.07.2013; на суму 31 046,90 грн. - 23.08.2013; на суму 25 161,96 грн. - 23.09.2013; на суму 27 131,41 грн. - 30.10.2013; на суму 24 934,32 грн. - 30.10.2013; на суму 28 008,13 грн. - 27.11.2013; на суму 192 203,66 грн. - 23.12.2013; на суму 11 129,14 грн. - 23.12.2013; на суму 10 952,95 грн. - 27.01.2014.

Вважаючи, що ПАТ "Мотор Січ" на підставі вказаних спільних протокольних рішень розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, однак несвоєчасно, з порушенням строків, передбачених договором, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з ПАТ "Мотор Січ" пені в сумі 29 496, 07 грн., 3% річних в сумі 6 046, 08 грн., інфляційних витрат в сумі 2 498, 70 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що кожне спільне протокольне рішення і платіжні доручення про перерахування АТ "Мотор Січ" позивачу отриманих по ланцюгу коштів, як вартість пільг та субсидій населенню вказують, що такі розрахунки між сторонами, по-перше, здійснюються в межах договору № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012, і, по-друге, є одночасно процедурою погашення зобов'язань ПАТ "Мотор Січ" з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню. Підписання сторонами у 2013 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови КМ України № 20 і порядку, затвердженого наказом № 55/57/43 засвідчує, що сторони фактично погодились, що залишок оплати поставленого природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Тобто, день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ у відповідному місяці поставки за договором № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012. Дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 за їх взаємною згодою і домовленістю з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати теплової енергії, були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів. При цьому, відповідач чітко виконував положення договору купівлі-продажу природного газу № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 та спільних протокольних рішень, а тому відсутні будь-які правові підстави вважати, що ним було порушено терміни оплати вартості поставленого позивачем природного газу та послуг з транспортування природного газу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", господарський суд апеляційної виходив з того, що відповідач був зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений договором № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 строк, оскільки наявність спільних протокольних рішень не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін відповідно до вказаного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України. При цьому, зі змісту спільних протокольних рішень не вбачається волевиявлення обох сторін щодо внесення змін до договору № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 щодо порядку здійснення взаєморозрахунків між сторонами. Крім того, у вказаних спільних протокольних рішеннях зазначалося, що вони укладалися з метою погашення заборгованості відповідно до зазначеного договору.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.6, 2.7 зазначеного порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Господарськими судами встановлено, що відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за поставлений ним газ, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач майже щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню. Таким чином, дії сторін щодо остаточних розрахунків за договором № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати теплової енергії, були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

При цьому, як обгрунтовано зазначив місцевий господарський суд, зі змісту зазначених спільних протокольних рішень вбачається, що розрахунки між сторонами, здійснені на підставі спільних протокольних рішень, по-перше, здійснювались в межах договору № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012, по-друге, були одночасно процедурою погашення зобов'язань ПАТ "Мотор Січ" з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих за спільним протокольним рішенням сум пільг і субсидій населенню. Тобто, підписання сторонами у 2013 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43, свідчить, що сторони фактично погодились, що залишок оплати поставленого природного газу за договором № 13/2313-ТЕ-13, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

З урахуванням зазначеного, висновки господарського суду першої інстанції про те, що день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ у відповідному місяці поставки за договором № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 є законними і обгрунтованими.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, відповідач чітко виконував положення договору купівлі-продажу природного газу № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012 і спільних протокольних рішень та повністю розрахувався за поставлений в 2013 році природний газ, що свідчить про виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу, а відтак висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України є законними і обгрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що для застосування санкцій, передбачених умовами договору № 13/2313-ТЕ-13 від 21.12.2012, стягнення 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Таким чином, розглядаючи дану справу, суд апеляційної інстанції, виходячи з встановлених місцевим господарським судом дійсних обставин справи, припустився неправильного застосування норм матеріального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення ним спору по суті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" підлягає задоволенню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 908/2215/15-г - скасуванню, з залишенням в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у даній справі.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 908/2215/15-г задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі № 908/2215/15-г скасувати. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі № 908/2215/15-г залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" 2 193,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк