Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №5023/4477/12
Ухвала КГС ВП від 23.07.2020 року у справі №5023/4477/12
Постанова КГС ВП від 11.02.2025 року у справі №5023/4477/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 5023/4477/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Жукової Л.В., за участю представників сторін:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Михайлової М.М. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 5023/4477/12 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі №5023/4477/12 (суддя Дзюба О.А.) задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 27.11.2012р. з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р., визнано недійсним аукціон з продажу майна ФО-П ОСОБА_6, а саме: автомобіля Skoda Octavia А5, 2006р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та оформлений протоколом №3 Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" , визнано недійсним договір купівлі-продажу №ТІ-166 автомобіля Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1 від 04.12.2012р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_9, визнано право власності на автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р. в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1 за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1), зобов'язано ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 (колегія суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, судді Шевель О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. у справі № 5023/4477/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора (вх. №13764 від 11.04.2013р.) про визнання недійсним аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_6, а саме: автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р.№ НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та був оформлений протоколом № 3 Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр"; визнання недійсним договору купівлі-продажу № Т1-166 автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, від 04.12.2012р., укладеного між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_9; визнання права власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1); зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 відмовлено.

Ліквідатор ФОП ОСОБА_6 - арбітражний керуючий Михайлова М.М. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2013р. залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Постановою господарського суду Харківської області від 17.10.2012р. визнано ФОП ОСОБА_6 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру , ліквідатором банкрута призначено Запорожця І.С.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором виявлено та включено до ліквідаційної маси майно боржника, зокрема, автомобіль Skoda Octavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р. № НОМЕР_1.

Після проведення у встановленому порядку оцінки зазначеного рухомого майна, ліквідатором з Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 30.10.2012 р. укладено угоду на організацію та проведення аукціону з продажу майна.

27.11.2012р. Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" проведений аукціон з реалізації майна банкрута.

Відповідно до протоколу проведення аукціону з продажу автомобіля від 27.11.2012 р., переможцем аукціону ОСОБА_9 на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" внесено кошти в розмірі 1500,00 грн. (гарантійний внесок), а кошти в розмірі 13500,00 грн. вносяться переможцем на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" № 26001011002060 в ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723, код 37875935 на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даного протоколу і в подальшому розподіляються на підставі листа ліквідатора.

На підставі вказаного протоколу між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підписаний договір купівлі-продажу майна банкрута від 04.12.2012р.

Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. право власності переходить до покупця від продавця з моменту повної сплати за майно.

З метою перевірки надходження коштів від реалізації майна банкрута, ліквідатор звернувся до Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр".

Згідно відповіді Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" від 05.04.2013р. кошти в розмірі 1 500,00 грн. згідно протоколу № 3 від 27.11.2012 р. були внесені, як гарантійний внесок, на р/р "Всеукраїнський торгівельний центр" переможцем аукціону ОСОБА_9; кошти в розмірі 13 500,00 грн. згідно протоколу № 3 від 27.11.2012 р. від переможця аукціону ОСОБА_9 на р/р "Всеукраїнський торгівельний центр" не надходили.

У зв'язку з цим ліквідатор 11.04.2013р. звернувся до господарського суду з заявою (вх. №13764), в якій просив визнати недійсним аукціон з продажу майна ФОП ОСОБА_6, а саме: автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, р.№ НОМЕР_1, який відбувся 27.11.2012р. та був оформлений протоколом № 3 Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр"; визнати недійсним договір купівлі-продажу № Т1-166 автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, від 04.12.2012р., укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_6 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем та ОСОБА_9; визнати право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1); зобов'язати ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3.

Задовольняючи заяву ліквідатора, суд першої інстанції послався на те, що у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, на підставі ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.

Врахувавши вимоги ч.1 ст.205 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобіля та застосував правові наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції щодо застосування ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до даних правовідносин в ліквідаційній процедурі, а також зазначив про те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо укладення зазначеного правочину (договору купівлі-продажу) всупереч нормам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім цього, в своїй заяві ліквідатор не навів жодних обставин з посиланням на норми чинного законодавства, які б свідчили про порушення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні оспорюваного аукціону.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 27.11.2012р. з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.

Відповідно до пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) положення цього Закону застосовується господарськими судами під час розгляду справи про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону.

Оскільки аукціон по реалізації майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 відбувся 27.11.2012р., до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України, чиній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено повноваження ліквідатора з дня його призначення, зокрема, ліквідатор здійснює реалізацію майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, в договорі купівлі-продажу №Т1-166 від 04.12.2012р. визначені всі істотні умови вказаного виду договору, а саме - предмет та ціна, отже, вказаний договір купівлі-продажу є укладеними.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, суд першої інстанції послався на те, що у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зокрема, на підставі ч.11 ст.17 Закону, якою передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною та керуючись ч.1 ст.205 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 27.11.2012р. з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, переглянувши дану справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції щодо застосування ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин в ліквідаційній процедурі, оскільки постановою господарського суду Харківської області від 17.10.2012р. ФОП ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо укладення зазначеного правочину (договору купівлі-продажу) з порушенням норм ст. 203 Цивільного кодексу України, а в своїй заяві ліквідатор не навів жодних обставин з посиланням на норми чинного законодавства, які б свідчили про порушення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні оспорюваного аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. № Т1-166 арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем вчинено дії щодо передачі покупцю - ОСОБА_9 предмет договору, а саме - автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, від 04.12.2012р. Покупцем було сплачено гарантійний внесок в розмірі 1500 грн.

Разом з цим, відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. право власності переходить до покупця від власника з моменту повної сплати за майно.

В подальшому, предмет оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.- автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3, від 04.12.2012р., 16.05.2013р. було продано третій особі- ОСОБА_4. на підставі довідки-рахунку серії ААВ №328604 від 16.05.2013р., що видана ТОВ ТБ "Слобожанщина" та 21.05.2013р. зазначений автомобіль зареєстрований ВРЕВ ГУМВСУ Харків за ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_4) .

Фіктивний правочин (ст. 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений.

Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ щодо визнання правочинів (господарських) договорів недійсними, суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як встановив суд апеляційної інстанції, єдиною підставою, наведеною ліквідатором в обґрунтування поданої заяви, є неповна оплата покупцем - ОСОБА_9 предмету договору від 04.12.2012р., а саме, автомобіля Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце неналежне виконання правочину, яке не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, врахувавши те, що покупцем було сплачено гарантійний внесок за придбаний предмет договору-спірний автомобіль в розмірі 1500 грн., однак не було сплачено решти суми продажної вартості.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо укладення оспорюваного правочину всупереч вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Також, визнаючи недійсним аукціон з продажу майна банкрута ФО-П ОСОБА_6, суд першої інстанції не навів жодних обставин з посиланням на норми чинного законодавства, які б свідчили про порушення норм закону при проведенні оспорюваного аукціону.

Оскільки встановлено відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, визнання права власності на транспортний засіб автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 за ОСОБА_6 та зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на спірний автомобіль є похідними вимогами за наслідками, що випливають з оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.12.2012р.

Враховуючи відсутність правових підстав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про визнання права власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) та зобов'язання ВДАІ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації АДРЕСА_1) право власності на автомобіль Sкоdа Осtavia А5, 2006 р.в., сірого кольору, номер шасі (кузову) НОМЕР_3 задоволенню не підлягають.

Таким чином, переглянувши справу в апеляційному порядку згідно ст. ст. 99, 101 ГПК України, повно і об'єктивно дослідивши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 27.11.2012р. з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2012р. та правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції.

Враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_6 - арбітражного керуючого Михайлової М.М. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 5023/4477/12 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Жукова Л.В.