Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/4476/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі№ 910/4476/15-г господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 16 927,62 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Новіков С.Ю., дов. б/н від 29.12.2014

- відповідача: Шегера І.П., дов. № 27-У від 26.12.2014

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення суми основного боргу в розмірі 12 981,93 грн, пені у розмірі 503,36 грн, 3% річних в розмірі 1 170,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 363,10 грн та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 908,73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №910/4476/15-г (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М.), позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 12 981,93 грн основного боргу, інфляційну складову боргу у сумі 1 351,39 грн, 3% річних у сумі 1 170,50 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 32 ГПК України, ст.ст. 256-258, 264, 266, 267, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вважаючи, що позивачем пропущено строк позовної давності, а акт звірки розрахунків підписаний неуповноваженою особою, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/4476/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Укртрансгаз" у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.06.2010 №Д-1111-63/86-Д у сумі 12 981,93 грн, пені у розмірі 503,36 грн, штрафу у розмірі 908,73 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1 170,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 363,10 грн у повному обсязі.

Від ПАТ "Укртрансгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.09.2015 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М, суддів Воліка І.М., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №910/4476/15-г.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.06.2010 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"), як постачальником, та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, був укладений договір № Д-1111-63/86-Д, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлений строк покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказані у специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується вивезти товар власними силами на умовах EXW.

Оплата товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором, у розмірі 100% вартості обладнання, на підставі накладної. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін (п. 2.2 договору).

Цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. (п. 10.1 договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постачальник умови договору виконав у повному обсязі, на підставі специфікації від 01.06.2010 поставив покупцю товар на загальну суму 12 981,93 грн, про що свідчать видаткові накладні від 01.06.2010, однак покупцем в порушення умов договору №Д-1111-63/86-Д від 01.06.2010 не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого у Дочірнього підприємства "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" утворилась перед ПАТ Укртрансгаз" заборгованість у сумі 12 981,93 грн.

Оскільки поставка товару була здійснена позивачем 01.06.2010, а згідно з п. 2.2 договору остаточні розрахунки між сторонами здійснюються протягом 30 робочих днів з моменту отримання товару від постачальника, суди дійшли висновку, що прострочка оплати має місце з 14.07.2010 і з цього часу розпочинається перебіг строку позовної давності, який спливає 14.07.2013.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з позовом ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду 25.02.2015 після спливу трирічного строку, визначеного законом. Однак, зважаючи на підписання між сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 30.09.2013, суди дійшли висновку про переривання перебігу позовної давності згідно з ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України вчиненням боржником дії, що свідчить про визнання ним свого боргу.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 623, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 12 981,93 грн основного боргу, 1 351,39 грн інфляційних та 1 170,50 грн 3% річних, нарахованих за період з 14.07.2010 по 14.07.2013.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не було досліджено обставин щодо вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за договором № Д-1111-63/86-Д від 01.06.2010, до спливу позовної давності за вимогою про стягнення боргу за цим договором, оскільки підписання акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2013 мало місце після спливу позовної давності і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №910/4476/15-г скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук