Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/1810/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кондратова І.Д., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АІТ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/1810/15-г господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"

допублічного акціонерного товариства "АІТ"простягнення 20 275, 33 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Гненного Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "АІТ" про стягнення 20 275, 33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 275, 33 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховиком) та публічним акціонерним товариством "АІТ" (страхувальником) 07.12.2009 укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, зокрема, автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_1. Забезпечення вказаного транспортного засобу посвідчено полісом № ВС/9343713. Договір набирає чинності з 08.12.2009 та діє протягом року.

У м. Києві 22.10.2010 сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "DAF", д.н.з НОМЕР_1, що належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок якої застрахований транспортний засіб "Renault Symbol" отримав механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340 водія ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

В подальшому приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "АІТ", приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення 22 202, 98 грн., у зв'язку з тим, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до нього в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-2, як до особи, відповідальної за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-2, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/20685/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2014, припинено провадження у справі в частині вимог приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до публічного акціонерного товариства "АІТ". Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 20 275, 33 грн. страхового відшкодування. В іншій частині позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" відмовлено.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 у справі № 910/20685/13 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" 22.12.2014 виплатило на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 20 275, 33 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 10504 від 22.12.2014.

Здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 20 275, 33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.ст. 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що водій ОСОБА_6 самовільно залишив місце ДТП та всупереч положенням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та договору страхування, ні відповідач, ні водій ОСОБА_6 не повідомили позивача про настання страхового випадку в порядку та строки, передбачені ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим у позивача виникло право регресу до страхувальника, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він, зокрема: після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, самовільно залишив місце пригоди; не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1,2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає у випадках самовільного залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у останнього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Судами обох інстанцій встановлено, що водій ОСОБА_6 самовільно залишив місце ДТП (що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340/2011р.), а також що ні відповідач, як власник забезпеченого транспортного засобу, ні водій ОСОБА_6 не повідомили органи міліції про ДТП та не вжили заходів для збереження слідів пригоди.

Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Судами обох інстанцій встановлено, що всупереч положенням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та договору страхування, ні скаржник, ні водій ОСОБА_6 не повідомили позивача про настання страхового випадку в порядку та строки передбачені ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене та положення ст. 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого утворює підвищену небезпеку, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивача передбаченого ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права регресної вимоги до відповідача, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Інші доводи скаржника вичерпно спростовані судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи повторюють доводи апеляційної скарги, які вичерпно спростовані апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 - без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.Судді: Кондратова І.Д.

Могил С.К.