Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 904/5531/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2015у справі№904/5531/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"доПриватного підприємства "РОТОР"простягнення 379 092, 62 грн. штрафу та за зустрічним позовом Приватного підприємства "РОТОР"доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"провизнання недійсним пункту договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повідомлений, але не з'явився;

- ПП "РОТОР" Шмельова І.К.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у справі №904/5531/14 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") до Приватного підприємства "РОТОР" (надалі ПП "Ротор"); за рішенням стягнуто з ПП "Ротор" 189 546,31 грн. штрафу та судовий збір; в задоволенні зустрічного позову ПП "Ротор" до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання недійсним п. 12.4. договору відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволений, визнано недійсним п. 12.4. договору №73S13 від 26.12.2012, укладеного між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ПП "Ротор".

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте позивач (скаржник/ ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору за первісним позовом є вимога ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення з ПП "Ротор" штрафу за порушення умов п. 12.4. договору №73S13 від 26.12.2012, укладеного між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ПП "Ротор", у розмірі 379 092,62 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилається на те, що всупереч узгодженій сторонами умови договору №73S13 про непостачання товару, який поставляється за цим договором, за межі України як покупцем (ПП "Ротор"), так і іншими особами, яким за цим договором переданий товар, ПП "Ротор" здійснило постачання придбаної у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" криптоно-ксенонової суміші у Російську Федерацію.

Предметом спору за зустрічним позовом ПП "Ротор" до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", є позовна вимога про визнання недійсним п. 12.4. договору №73S13 від 26.12.2012, укладеного між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ПП "Ротор", у зв'язку з тим, що вказане положення договору суперечить, зокрема, ст.ст. 30, 43, 44 ГК України, ст. 203, 215 ЦК України, тощо.

Місцевий господарський суд, задовольняючи первісний позов, встановив та виходив із того, що сторони, укладаючи договір №73S13 від 26.12.2012, на підставі вільного волевиявлення узгодили таку його умову, що товар, який поставляється по цьому договору, не підлягає експорту за межі України як покупцем (ПП "Ротор"), так і іншими особами, яким цей товар переданий. У випадку порушення цієї вимоги покупець сплачує штраф у строк 30 банківських днів з моменту пред'явлення претензії зі сторони постачальника (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"); розмір штрафу складає 100% від вартості експортованого товару; при виявленні факту експорту постачальник залишає за собою право розірвання договору в односторонньому порядку.

ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" доведено в установленому законом порядку факт постачання ПП "Ротор" криптоно-ксенонової суміші у кількості 357,6 кг у Російську Федерацію на 15 582 256,4 російських рублів, доказом чого є експортна електронна митна декларація №10080000/2013/119165 від 30.07.2013, а також пояснення Дніпропетровської митниці Міндоходів та наданими нею доказами (електронна митна декларація, сертифікат якості, рахунок-фактура №СФ-999 від 10.07.2013, сертифікат №17 на відправлену партію №17 криптоно-ксенонової суміші від 04.07.2013).

Встановивши вказані обставини, керуючись ст.ст. 193, 216, 230, 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, місцевий господарський суд стягнув з ПП "Ротор" заявлений до стягнення ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на підставі п. 12.4. договору штраф, при цьому, зменшивши його розмір до 189 546,31 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 12.4. договору, господарський суд першої інстанції виходив із принципу правомірності правочину, передбаченого у ст. 204 ЦК України, свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Апеляційний господарський суд не погодився із такими висновками місцевого господарського суду, оскільки, як, зокрема, зазначив суд другої інстанції, така умова договору як п. 12.4., порушує принципи свободи підприємницької діяльності, закріплені в ст. 43, 44 ГК України, а також принципи права власності (ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі укладеного між ними договору №73S13 від 26.12.2012, згідно з яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (як постачальник за договором) поставив ПП "Ротор" (покупцю за договором) 500 метрів кубічних криптоно-ксенонової суміші (надалі - товар).

В наступному, покупець (ПП "Ротор") здійснив продаж частини товару у Російську Федерацію, підприємству ТОВ "Акела-Н" у кількості 357,6 кг.

Спір, що виник за зустрічним позовом, пов'язаний з визнанням недійсним п. 12.4. договору, яким передбачено, що товар, який поставляється по цьому договору, не підлягає експорту за межі України як покупцем (ПП "Ротор"), так і іншими особами, яким цей товар переданий. У випадку порушення цієї вимоги покупець сплачує штраф у строк 30 банківських днів з моменту пред'явлення претензії зі сторони постачальника (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"); розмір штрафу складає 100% від вартості експортованого товару; при виявлення факту експорту постачальник залишає за собою право розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 207 ГК України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

Згідно зі ст.ст. 317 та 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положення ст. 658 ЦК України визначають, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як вірно встановив апеляційний господарський суд, виходячи із положень ст.ст. 178, 179 ЦК України, придбаний ПП "Ротор" у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" товар, є об'єктом цивільних прав, які (об'єкти цивільних прав) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи, в той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відчужений в наступному ПП "Ротор" до Російської Федерації товар, вилучений з цивільного обороту або обмежений.

Крім того, згідно зі ст.ст. 43, 44 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, виходячи з наведених норм та оспорюваного пункту договору, яким фактично встановлюється заборона ПП "Ротор" (покупцю та в наступному власнику товару за договором №73S13) вільно розпоряджатися своєю власністю та здійснювати господарську діяльність, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що положення п. 12.4. договору порушують одночасно декілька, закріплених у ст.ст. 43, 44 ГК України, принципів здійснення господарської діяльності, а саме: свобода підприємницької діяльності; самостійність вибору суб'єктом господарської діяльності контрагентів; самостійність здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, що регулюють право реалізації права власності, що суперечить приписам ст. 203 ЦК України, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про визнання оспорюваного ПП "Ротор" пункту 12.4. договору №73S13 недійсним є правомірним, та зроблений з урахуванням вищенаведених норм права та фактичних обставин справи.

За змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки, апеляційним господарським судом визнано недійсним пункт 12.4. договору №73S13, то, відповідно, в задоволенні первісного позову ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення штрафних санкцій за порушення ПП "Ротор" цього пункту договору, судом попередньої інстанції правомірно було відмовлено, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Стосовно доводів касаційної скарги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, які регулюють право власності, по відношенню, як стверджує скаржник саме до нього, колегія суддів зазначає.

Як вказувалося вище, з моменту продажу товару продавцем ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" покупцю - ПП "Ротор", саме вказане товариство стало власником цього товару, а відтак, мало право розпоряджатися своєю власністю, а тому, незастосування вказаних положень Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції по відношенню до колишнього продавця - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке вже не є власником цього товару, є цілком правомірним, так само як і положень ст.ст. 43, 44 ГК України, про що вказувалося вище.

Відносно посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції приписів п.п. 6 та 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України, то колегія суддів зазначає, що переглянувши доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також доводи, якими ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" обґрунтовувало свій позов, можна дійти висновку, що вони є ідентичними, а відтак, сама мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції й є відхиленням доводів, викладених у відзиві ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", позаяк, не вбачається порушень судом апеляційної інстанції зазначених скаржником положень процесуального права.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №904/5531/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере