Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 13/143 (2010) Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Бевза В.І.; відповідача - Гейвич М.М.; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львовіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від26.01.2015та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід01.12.2014за заявоюГенерального Консульства Республіки Польща у місті Львовіпро перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від13.03.2014у справі № 13/143 (2010)за позовомГенерального Консульства Республіки Польща у місті ЛьвовідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект"простягнення 4 589 224, 08 грн

В С Т А Н О В И В:

Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі № 13/143 (2010) за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2014 заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Козак І.Б., Петрашко М.М.) від 01.12.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.) від 26.01.2015 ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.12.2014, Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, заяву про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 скасувати, позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 4 589 224, 08 грн штрафу.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 27, ст.ст. 38, 69, 90 ГПК України, що об'єктивно, на думку скаржника, вплинуло на прийняття ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постанови про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 задоволено заяву про самовідвід судді Корсака В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 розгляд касаційної скарги призначено на 15.04.2015.

ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Генеральним Консульством Республіки Польща у місті Львові також було подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Заява Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі № 13/143 (2010) за нововиявленими обставинами мотивована таким.

Як на нововиявлені обставини заявник посилається на факт фіктивності субпідрядних організацій, що таємно залучались відповідачем без згоди та дозволу на те Генерального Консульства, із приховуванням інформації від органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та органів архітектурного контролю у Львівській області. Також нововиявленою обставиною, за твердженням заявника, є встановлений судом факт фіктивності субпідрядних організацій, які не могли здійснювати будь-яких робіт, так як з рішень судів в кримінальних справах встановлено, що такі фіктивні суб'єкти господарювання не здійснювали жодної господарської діяльності від початку їх державної реєстрації.

При цьому, по-перше, факт фіктивності даних субпідрядних організацій встановлений на час розгляду справи судом - 2011 рік - винесено рішення в кримінальній справі, яким підтверджено, що зазначені суб'єкти господарювання не здійснювали будь-якої діяльності від дати їхньої реєстрації, а рішення зі справи винесено у березні 2012 року.

По-друге, те, що про ці дані не було відомо Генеральному Консульству підтверджується повідомленнями, які надсилав відповідач на адресу Консульства, табелями обліку робочого часу, підписаних відповідачем, технічним паспортом резиденції Консульства, загальними журналами ведення робіт, які вів сам відповідач та підписані ним, а також листуванням.

По-третє, істотність даних про фіктивність полягає в тому, що такими даними спростовується будь-яка діяльність задокументована позивачем, будь-який документ, складений між ТОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та фіктивним субпідрядником, тобто такі правовідносини не можуть не тільки нести будь-якого юридичного факту, але й реального факту щодо виконання будь-яких робіт на резиденції Консульства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" на користь Генерального Консульства Республіки Польща у Львові 4 589 224, 08 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань за договором на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 за період з 01 червня 2010 року по 18 серпня 2010 року. Відтак, виходячи з підстав заявленого позову, предмет доказування у даній справі зводиться до з'ясування обставин наявності чи відсутності факту порушення встановленого Договором строку завершення будівництва, як підстави для стягнення штрафних санкцій передбачених п.4.2.13 Суттєвих положень Договору.

З рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №13/143 (2010) вбачається, що при вирішенні даного спору суд дійшов до висновку, що ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" не допустило прострочення виконання робіт із спорудження Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108, в розумінні п.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 та додаткової угоди №6 від 29.03.2010 року, оскільки акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 року та Сертифікат відповідності №ЛВ000632 від 14.06.2010 року є належним доказом завершення будівництва. При цьому, доводи позивача не спростовують протилежного. У зв'язку з відсутністю доказів прострочення Договору з боку відповідача відсутні й підстави для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за таке прострочення. Враховуючи, що позивач не довів належними доказами своє право вимагати сплату штрафних санкцій, передбачених п.4.2.13. Суттєвих положень Договору на виконання будівельних робіт №30А-6/В/07 від 01.06.2007 року, оскільки, не спростував підписаний його представником акт готовності об'єкту до експлуатації від 12.01.2010 року, а також не надав доказів визнання його недійсним в судовому порядку, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено відсутність прострочення за Договором, в зв'язку з чим, вимоги Генерального консульства Республіки Польща у м. Львові не були задоволені.

При цьому, інших доказів завершення будівництва, які б вказували на іншу дату завершення будівництва вказаної вище будівлі, ніж ту, яка вказана в акті від 12.01.2010 року та виданого на його підставі сертифікату від 14.06.2010 року учасниками судового процесу під час розгляду справи не було надано.

Місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012, виходив із того, що судовими рішеннями Сихівського районного суду міста Львова, на які посилається заявник у своїй заяві, не визнано винними посадових осіб відповідача у скоєнні злочинів при виконанні умов договору № 30А-6/В/07. Цими судовими рішеннями також не визнано винними у скоєнні злочину, пов'язаного з підписанням акта готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010, посадових осіб, які його підписали, у тому числі й представника заявника, та не встановлено, що ці особи, всупереч вимогам законодавства України, визнали готовим до експлуатації незавершений будівництвом об'єкт, який не відповідав вимогам будівельних норм та правил. Судовими рішеннями, на які посилається заявник, не визнано винними посадових осіб у скоєнні злочину, які приймали рішення № 31 про погодження цього акта та осіб, які видавали на підставі цього акта сертифікат відповідності, ними не встановлено фактів фіктивності, завідомої неправдивості, фальшивості цих документів у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що під час розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 за нововиявленими обставинами, судом першої інстанції було правильно встановлено, що в основу рішення, про перегляд за нововиявленими обставинами якого просить заявник, покладено Акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 року, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №31 від 15 серпня 2010 року про затвердження цього акту готовності, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща по вул. І. Франка, 108 у м. Львові, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 14 червня 2010 року, а також оформлення позивачем права власності на згадану резиденцію. На підставі саме цих доказів суд дійшов висновку про своєчасність виконання робіт за договором та вчасне закінчення будівництва об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польщі у м. Львові та встановив, що акт готовності об'єкта до експлуатації по суті є протоколом кінцевого приймання робіт в розумінні пп. 6.3.4. Загальних положень Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.07.2010 Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові звернулось до Міського голови Львова з листом №30А-6-30/10, в якому посилаючись на вищезгадані акт готовності об'єкта до експлуатації №1 від 12.01.2010 року та сертифікат відповідності №ЛВ000632, просило видати свідоцтво про право власності на новозбудовану споруду на вул. І. Франка, 108, у зв'язку з завершенням будівництва резиденції. Таке право власності у подальшому було зареєстроване за позивачем. Відтак, Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові таким чином визнано факт завершення будівництва резиденції у строки, вказані у акті готовності об'єкта до експлуатації.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача щодо порушення відповідачем строків завершення будівельних робіт та невиконання будівельних робіт у зв'язку із залученням субпідрядників ТОВ "Іртас", ПП "Будівельна фірма "Віалекс", ПП "Львівкомфортгруп-К", ПП "Вілмат Електрик", які ніколи реальні будівельні чи інші роботи з будівництва вищезгаданої резиденції не виконували, ґрунтуються на припущеннях позивача про можливе, внаслідок цього порушення відповідачем визначених договором строків виконання будівельних робіт та не свідчать про наявність нововиявлених обставин для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, як зазначено судом апеляційної інстанції, преюдиційне значення надається лише вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, а не будь-якому іншому процесуальному документу, винесеному у кримінальному провадженні.

Крім того, доведенню не підлягають лише встановлені вироком суду питання про те, чи мало місце вчинення певної дії конкретною особою; всі інші факти підлягають доказуванню, незважаючи на те, що вони викладені у вироку.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що як вбачається з долучених до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами копій рішень у кримінальних справах, позивачем не надано вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили та винесено щодо однієї із сторін у даному господарському спорі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судовими рішеннями у кримінальних справах, на які посилається позивач, встановлено факти, які не мають відношення до предмету даного спору, оскільки не заперечують і не спростовують фактичних обставин справи, які стосуються предмету доказування при вирішенні даного господарського спору, а стосуються лише юридичного аналізу наданого судами в кримінальних справах щодо господарської діяльності окремих суб'єктів господарювання (ТзОВ "Іртас", ПП "Будівельна фірма "Віалекс", ПП "Львівкомфортгруп-К") та їх службових осіб, які не є сторонами у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 ст. 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, серед яких зокрема:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

У п 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17 зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Іншою підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення (п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України).

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з наведеним п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Господарськими судами встановлено, що судовими рішеннями Сихівського районного суду м. Львова, на які посилається заявник у своїй заяві, не спростовано та не визнано фіктивність, або завідомо неправдивість чи фальшивість доказів, які лягли в основу судового рішення, а відтак, наведені позивачем в заяві про перегляд рішення не є нововиявленими і не відповідають ознакам, передбаченим ст.112 ГПК України. Тобто судами встановлено, що наведені обставини не можуть бути підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Разом з тим, Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові у заяві про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 за нововиявленими обставинами посилалось на п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України як на підставу для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами.

Отже, господарським судам слід було дати належну правову оцінку необхідним ознакам існування нововиявлених обставин, а саме одночасній наявності таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

У п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17 зазначено, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам, на які посилалося Генеральне Консульство Республіки Польща у місті Львові у своїй заяві про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами та мотивовано їх не спростовано, а саме щодо того, що за наявності в матеріалах справи доказів, приєднаних до цієї заяви, які свідчать, що реально будівельні роботи не виконані повністю, господарський суд міг ухвалити у справі інше рішення - про повне чи часткове задоволення позовних вимог.

Окрім того, заявник вказує на те, що в основу рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами покладено не лише акт готовності та сертифікат відповідності, але й факт невиконання робіт. Господарськими судами не було перевірено дані доводи, з врахуванням того, що як ними встановлено, у рішенні Господарського суду Львівської області від 13.03.2012, яке переглядається за нововиявленими обставинами, було зазначено, що інших доказів завершення будівництва, які б вказували на іншу дату завершення будівництва вказаної вище будівлі, ніж ту, яка вказана в акті від 12.01.2010 року та виданого на його підставі сертифікату від 14.06.2010 року учасниками судового процесу під час розгляду справи не було надано.

Також господарськими судами не було досліджено та надано належної правової оцінки тим доказам, які були ними витребувані та залучені до матеріалів справи, зокрема в процесі розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (томи 8 - 14), з урахуванням того, що заявник як на підставу для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 посилався на п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій при перевірці істотності для розгляду справи наведених у заяві обставин, не було належним чином з'ясовано чи впливають такі обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не було розглянуто, у передбаченому ст. 27 ГПК України порядку, заяви Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч. 7 ст. 114 ГПК України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у місті Львові задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2014 у справі № 13/143 (2010) скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.