ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/7579/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" (нова назва Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк")на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 03.08.2016 Київського апеляційного господарського суду 21.11.2016у справі Господарського суду№ 910/7579/16 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" 2. Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5про визнання недійсними договорів та скасування запису

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Михайленко В.В.;- відповідачів - третьої особи 1. повідомлений, але не з'явився; 2.ОСОБА_12; ОСОБА_8; повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.03.2017, у зв'язку із участю судді Іванової Л.Б. у роботі XIV позачергового З'їзду суддів України, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/7579/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017, у зв'язку із участю судді Іванової Л.Б. у роботі XIV позачергового З'їзду суддів України, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про: - визнання недійсними договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", а саме: договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.05.2015, договору застави майнових прав від 21.05.2015, договору про задоволення вимог заставодержателя від 25.05.2015; - скасування запису № 9785750 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену 25.05.2015 державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на майновий комплекс загальною площею 4447,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687580000).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/7579/16 (колегія суддів у складі: Морозов С.М. - головуючий суддя, судді Підченко Ю.О., Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий суддя, судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.), визнано недійсним з моменту укладення договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 25.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", та посвідчений 25.05.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним О.М., зареєстрований в реєстрі за № 426. Визнано недійсним з моменту укладення договір застави майнових прав, укладений 21.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк". Визнано недійсним з моменту укладення договір про задоволення вимог заставодержателя, укладений 25.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк". Скасовано запис № 9785750 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену 25.05.2015 державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на майновий комплекс загальною площею 4447,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2687580000).

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрінком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових обгрунтувань до касаційної скарги, додаткових пояснень до касаційної скарги та письмових пояснень), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 910/7579/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 910/7579/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2010 між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" було укладено кредитний договір № 4727.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" було укладено іпотечний договір від 27.12.2010, згідно з п. 1.2 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 4727 від 27.12.2010 передає в наступну іпотеку майновий комплекс, загальною площею 4447,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14 та належить іпотекодавцю на праві власності.

Договором про внесення змін і доповнень № 2 до іпотечного договору сторонами викладено в новій редакції п. 1.2 та п. 2.2 іпотечного договору, згідно із якими предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно:

- майновий комплекс, загальною площею 8477,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14, який належить іпотекодавцю на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року № 6/136. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано 21.07.2011 в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" реєстраційним № 31753035.

25.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" і Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до п. 1 якого іпотекодавець зобов'язався передати, а іпотекодержатель, зобов'язався прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належний іпотекодавцю на праві приватної власності об'єкт нерухомості, а саме: - майновий комплекс, загальною площею 4447,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14.

25.05.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним О.М., на підставі зазначеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9785750 про реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на майновий комплекс загальною площею 4447,8 кв. м., розміщений за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, будинок 14.

21.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" і Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір застави майнових прав, згідно з яким ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" в забезпечення виконання умов кредитного договору № 4727 від 27.12.2010 та додаткових угод до нього передав ПАТ "Український інноваційний банк" в заставу майнові права на все збудоване після капітального ремонту та реконструкції майнового комплексу майно, загальною площею 4029,2 кв. м. (в т.ч. матеріали, конструкції, обладнання тощо, що буди використані в процесі будівельних робіт та все, що збудовано, реконструйовано в процесі виконаних будівельних робіт), відповідно до договору підряду від 07.12.2010, укладеного між ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" та ТОВ "Камбей", що належить ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент", та розташоване за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14 та саме майно, вказане в договорі.

25.05.2015 між ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" і ПАТ "Український інноваційний банк" було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя, за яким заставодавець передав заставодержателю майнові права на все збудоване після капітального ремонту та реконструкції майнового комплексу майно, загальною площею 4029,2 кв. м. (в т.ч. матеріали, конструкції, обладнання тощо, що буди використані в процесі будівельних робіт та все, що збудовано, реконструйовано в процесі виконаних будівельних робіт), відповідно до договору підряду від 07.12.2010, укладеного між ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" та ТОВ "Камбей", що належить ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент", та розташоване за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14 та саме майно, вказане в договорі.

Звертаючись із даним позовом про визнання недійсними договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", позивач зазначив, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" з часткою 99% у статутному капіталі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори укладені генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" з перевищенням повноважень; договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.05.2015 укладений з порушенням положень ст. ст. 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та ст. 589 ЦК України, оскільки на момент його укладення було відсутнє невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання; договір застави майнових прав від 21.05.2015 не відповідає вимогам ст. 577 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про заставу", ст. ст. 3, 5, 16, 18 Закону України "Про іпотеку"; договір про задоволення вимог заставодержателя від 25.05.2015 не відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 911/2089/14, від 01.07.2015 у справі № 911/2435/14, та в п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення про задоволення позову та зазначаючи про те, що позивач обґрунтує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, не зазначили чим порушуються права чи охоронювані законом інтереси позивача укладенням оскаржуваних договорів.

В свою чергу, відповідно до наявних в матеріалах справи протоколів №№ 7, 8 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" від 21.05.2015 та від 22.05.2015 (т. 2 а. с. 194-198), в яких приймав участь позивач та голосував "за" по всім питанням порядку денного, учасниками товариства вирішено здійснити передачу у власність Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" майна, що є предметом договорів застави майнових прав та іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 4727 від 27.12.2010.

Однак, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надали правової оцінки зазначеним протоколам.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав обгрунтованими доводи позивача про те, що спірні договори про задоволення вимог іпотекодержателя/заставодержателя укладені до закінчення строку належного виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки строк виконання зобов'язань позивача з повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування ним встановлений по 25 грудня 2015 року включно, в той час як зазначені договори укладено 25.05.2015.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшовши даного висновку залишили поза увагою та правовим аналізом те, що:

- положеннями ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

- відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу;

- пунктом 3.5 (порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів за договором) кредитного договору № 4727 від 27.12.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" встановлено, що граничним терміном повернення кредиту є 25.12.2015 з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії: - до 10 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2001 року, позичальник здійснює зменшення ліміту кредитної лінії рівними частинами в сумі не менше ніж 258620,00 грн.

- відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" № 22/05 від 22.05.2015 (т. 2 а. с. 182) адресованого Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк", ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент" просить банк розглянути питання щодо прийняття предмету іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 4727 від 27.12.2010;

- згідно із протоколами №№ 7, 8 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" від 21.05.2015 та від 22.05.2015 (т. 2 а. с. 194-198), в яких приймав участь позивач та голосував "за" по всім питанням порядку денного, учасниками товариства вирішено здійснити передачу у власність Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" майна, що є предметом договорів застави майнових прав та іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 4727 від 27.12.2010.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи доводи Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про те, що спірні договори укладені, в тому числі, на підставі рішень загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент", оформлених протоколами № 6 від 20.05.2015, № 7 від 21.05.2015, № 8 від 22.05.2015, виходив із того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі № 910/7471/16 за позовом ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" до ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент", третя особа - ОСОБА_5 було визнано недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" від 20.05.2015, оформлені протоколом № 6 від 20.05.2015, від 21.05.2015, оформлені протоколом №7 від 21.05.2015, та від 22.05.2015, оформлені протоколом № 8 від 22.05.2015.

Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із зазначеним висновком, оскільки частиною третьою статті 92 ЦК України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; як вбачається із матеріалів справи на момент укладення спірних договорів зазначені рішення загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" визнані недійсними не були; до того ж, спір у справі № 910/7471/16 є корпоративним, учасниками якого були акціонер і товариство, а відносини між Банком і Товариством засновано на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 4/105-10 від 06.06.2011). До того ж, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі № 910/7471/16 на момент прийняття оскаржуваних рішень у даній справі не набрало законної сили.

Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звертало увагу судів першої та апеляційної інстанцій на те, що відповідно до іпотечного договору від 27.12.2010 предметом іпотеки був майновий комплекс загальною площею 4447,8 кв. м., в подальшому договором про внесення змін і доповнень № 2 до договору іпотеки загальну площу предмета іпотеки було збільшено до 8477,00 кв. м., при цьому іпотекодавець зобов'язався в строк до 01.11.2011 ввести в експлуатацію предмет іпотеки та надати документи іпотекодержателю, однак постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі № 6/136 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2011, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" набуло право власності на майновий комплекс площею 8477,00 кв. м., відтак на думку банку предмет іпотеки за іпотечним договором зменшився до початкового свого становища, а саме до 4447,8 кв. м. При цьому, відповідно до протоколу № 8 загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриф Девелопмент Інвестмент" від 22.05.2015, в яких приймав участь позивач та голосував "за" по всім питанням порядку денного, вирішено здійснити передачу у власність Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" майновий комплекс, який є предметом іпотеки за іпотечним договором від 27.12.2010, саме площею 4447,8 кв. м., в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 4727 від 27.12.2010.

Однак, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що звернення стягнення в позасудовому порядку згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя відбулося на інше майно ніж визначене умовами іпотечного договору, не навели нормативно-правового відхилення наведених доводів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", що в свою чергу суперечить положенням статей 47, 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 910/7579/16.

Справу № 910/7579/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ