ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 925/327/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2016за заявоюПублічного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 26.06.2015, таким, що не підлягає виконаннюу справі925/327/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "АЗОТ"простягнення 45 450 689,18 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Майданевич Г.А. (представник за дов. від 27.04.2016);

Столярець О.В. (представник за дов. від 27.04.2016);

від відповідача: Шимановський А.В. (представник за дов. від 30.12.2016);

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, відповідно до статті 117 ГПК України, наказу господарського суду Черкаської області, виданого на виконання рішення суду від 26.03.2015 у даній справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.09.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року заяву ПАТ "АЗОТ" задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Черкаської області від 26 червня 2015 року у справі № 925/327/15 про стягнення з ПАТ "Азот" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 41 003 764 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 4 446 924 грн. 42 коп. три проценти річних, 73 080 грн. судового збору.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.09.2016, відмовити ПАТ "Азот" у задоволені заяви про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 року у справі №925/327/15 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 117 ГПК України.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на відсутність підстав, визначених частиною 4 статті 117 ГПК України, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у лютому 2015 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення 41003764,76 грн. інфляційних втрат та 4446924,42 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Азот» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 41 003 764,76 грн. інфляційних нарахувань, 4 446 924,42 грн. три проценти річних, 73 080 грн. судового збору.

26.06.2015 року на виконання вказаного рішення суду, що набрало законної сили, було видано відповідний наказ.

25.08.2015 року Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження № 48544243 з примусового виконання наказу господарського суду від 26.06. 2015 року у справі № 925/327/15.

В подальшому, 23.09.2015 року ухвалою Господарського суду Черкаської області було задоволено заяву сторін та затверджено, укладену сторонами в процесі виконання наказу від 26.06.2015 у справі № 925/327/15, мирову угоду про сплату стягувачу боржником суми у розмірі 45 523769,18 грн. до 13.11.2015 року включно.

Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» на виконання вказаної мирової угоди, затвердженої судом, перерахувало на рахунок Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» платіжними дорученнями № 6822, № 6824, № 6825 від 03.11.2015 кошти в загальній сумі 45 523 769,18 грн., що складає суму, вказану у наказі суду, мировій угоді сторін та в ухвалі суду від 16.09.2015 року.

25.09.2015 року органом виконавчої служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 року у справі № 925/327/15 на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із затвердженням ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.09.2015 року мирової угоди сторін від 16.09.2015 року та листом від 25.09.2016 року повернуто оригінал цього наказу до господарського суду.

У вересні 2016 р. Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, відповідно до статті 117 ГПК України, наказу господарського суду Черкаської області, виданого на виконання рішення суду від 26.03.2015 у даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що в процесі виконання рішення суду від 26.03.2015 у справі № 925/327/15 сторонами було укладено мирову угоду від 23.09.2015, зобов'язання за якою перед ДП "Газ України" ПАТ "Азот" виконало станом на 04.11.2015 в добровільному порядку.

Задовольняючи вказану заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено можливості одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення, а саме наказу суду та ухвали суду про затвердження мирової угоди, дійшов висновку, що, оскільки боржник повністю виконав умови мирової угоди, то обов'язок боржника перед стягувачем відсутній, а значить наказ має бути визнано таким, що не підлягає виконанню в силу положень ч. 4 ст. 117 ГПК Укураїни.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія не погоджується виходячи з наступного.

За приписами частини 4 статті 117 ГПК України визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими у порядку зазначеної статті, можливе у випадках, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п.3.3 Постанови Пленуму ВГСУ України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що до підстав, за наявності яких наказ визнається таким, що не підлягає виконанню, належить виконання божником рішення суду саме у добровільному порядку.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, судовий наказ господарського суду Черкаської області від 26.06.15 про стягнення з ПАТ "Азот" грошових коштів у добровільному порядку не було виконано і державний виконавець розпочав виконавчі дії по примусовому його виконанню.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Згідно частини 4 статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Суд може затвердити мирову угоду на підставі статті 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження (п.7.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Колегія суддів зазначає, що виконання відповідачем рішення суду відбулося в межах виконавчого провадження на стадії примусового виконання органом ДВС наказу суду, зокрема на підставі затвердженої судом укладеної між сторонами мирової угоди, що не можна ототожнювати з добровільним виконанням боржником рішення суду.

Приписами статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Відтак, затвердження судом мирової угоди відповідно до статті 121 ГПК України, її виконання відповідачем на стадії примусового виконання рішення суду, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення судового наказу до суду є обставинами, які виключають подальше виконання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.15 у силу закону, а тому підстави, визначені статтею 117 ГПК України, для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Згідно статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським процесуальним законодавством обов'язок доведення такого порушення прав та оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів покладається на заявника.

Мотивуючи заяву про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає задоволенню, відповідач мав довести належними та допустимими доказами, що вказаний наказ порушує його права та охоронювані законом інтереси, однак не зробив цього.

Отже, враховуючи вищенаведене, висновки судів попередніх інстанцій про застосування частини 4 статті 117 ГПК України колегія суддів вважає помилковими, оскільки факт одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення, як-то наказу та ухвали про затвердження мирової угоди матеріалами справи не підтверджуються.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ухвала про затвердження мирової угоди виконана.

Отже наказ господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 №925/327/15 про стягнення з ПАТ "Азот" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 41 003764, 76 грн. - інфляційних нарахувань, 4 446 924, 42 грн. - три проценти річних та 73 080, 00 грн.- судового збору є таким, що не підлягає виконанню в силу закону.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при розгляді заяви ПАТ "Азот" були неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів із винесенням нового рішення про відмову у задоволені такої заяви.

Відповідно до приписів статті 49, 11111 ГПК України судовий збір підлягає перерозподілу.

Керуючись ст. 49, 1115, 1117, 1118, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.16 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.09.16 по справі №925/327/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 №925/327/15 таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 код ЄДРПОУ 31301827) 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) судового збору за розгляд касаційної скарги та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.А.Кравчук