ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 922/4355/14

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Погребняка В.Я., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:.

НАК "Нафтогаз України" - Сороколіта Є.М.,

ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" - Шкребця Є.Ф., Сивака А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення у справі №922/4355/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 7 738 925,00 грн, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р у справі №922/4355/14 (суддя О.В. Бринцев) заяву Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення б/н від 12.03.2016р. (вх. №8621 від 15.03.2016р.) задоволено частково; розстрочено виконання судового рішення від 02.11.2014р. у справі №922/4355/14 шляхом сплати суми боргу (3.776.072,94 грн.) рівними частинами (по 107.887,80 грн.) щомісячно, починаючи з квітня 2016 року до 01.03.2019 р., в решті в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (колегія суддів: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Істоміна О.А., Плужник О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 р. залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 розгляд касаційної скарги відкладено на 14.09.2016.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р., частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" та стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3016483,55 грн., три відсотки річних у розмірі 724264,86 грн. та 35324,53 грн. судового збору, а в позові про стягнення 1147,00 грн. основного боргу, 3347976,20 грн. пені, 293310,68 грн. процентів та 355743,68 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

15.03.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" звернулося до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 , в якій просив розстрочити виконання вказаного частинами відповідно до графіку, зазначеному в заяві.

Частково задовольняючи заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на наявність виключних обставин для розстрочення виконання рішення суду, які склалися у відповідача та врахувавши матеріальний інтерес стягувача, його фінансовий стан та з метою дотримання балансу інтересів сторін розстрочив виконання судового рішення від 02.11.2014р. у справі №922/4355/14 шляхом сплати суми боргу (3.776.072,94 грн.) рівними частинами (по 107.887,80 грн.) щомісячно, починаючи з квітня 2016 року до 01.03.2019 р.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" посилалось на те, що вжиття заходів до примусового виконання рішення створює небезпеку припинення його господарської діяльності з вироблення електричної енергії, неможливості додержання прогнозних обсягів виробітку електроенергії у 2016 р. відповідно до листа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України №32-вих/2430-15 від 09.12.2015 р., розбалансування виробництва та споживання електричної енергії в Об'єднаній енергосистемі України.

Крім цього, боржник зауважив, що подальше провадження у справі про банкрутство №Б-23/75-02, порушеній ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р., в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011 р. №4212-VI), та її перехід в процедури санації або ліквідації внаслідок фактичного припинення господарської діяльності боржника заходами примусового виконання не сприятиме належному виконанню рішення у справі та не відповідатиме інтересам не тільки заявника, але й стягувача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність надання розстрочки заявник (боржник) обґрунтував важким фінансовим становищем, що зумовлене об'єктивними обставинами, виключні обставини пов'язані з існуючим станом розрахунків в Оптовому ринку електричної енергії, кошти за продану електроенергію з якого для ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" є основним джерелом покриття вартості паливної складової (85%) та здійснення розрахунків за природний газ з ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Крім цього, внаслідок дії розпорядження Кабінету Міністрів України №670-р від 20.05.2015 р. кошти, які надходять з оптового ринку електричної енергії, спрямовуються стягувачу як погашення заборгованості попередніх періодів, що призводить до утворення заборгованості за поточне споживання газу перед незалежним постачальником ТОВ "Укрістгаз" (більше 98 478 679,85 грн.) та створює передумови для припинення поставок палива.

Також в своїй заяві відповідач зазначив, що з необхідних 288 530,0 тис. грн. в редакції інвестиційної програми, затвердженої рішенням правління товариства №18 від 02.09.2015 р., постановою НКРЕКП від 24.12.2015 р. №307 затверджено інвестиційну програму боржника на 2016 р. лише у сумі 103 201,0 тис. грн (без ПДВ) та джерела її фінансування у тарифі на відпуск електричної енергії 49 845,40 тис. грн., у тарифах на виробництво теплової енергії 53 355,60 тис. грн., що при примусовому виконанні рішення створює небезпеку скорочення обсягів ремонтної кампанії та загрозу працездатності і надійності функціонування енергогенеруючого до допоміжного обладнання.

Боржником повністю погашено основну заборгованість за природний газ по договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. до прийняття рішення від 20.11.2014 р.

В економіці держави наявні тенденції до зменшення інфляційних процесів в порівнянні з періодом 2014-2015 р.р., що зокрема підтверджується відомостями розробленого Кабінетом Міністрів України "Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2016-2019 р.р." та "Інфляційного звіту" Національного банку України за січень 2016 р.

Провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", порушеній ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. та її перехід в процедури санації або ліквідації внаслідок фактичного припинення господарської діяльності боржника заходами примусового виконання не сприятиме належному виконанню рішення у справі та не відповідатиме інтересам не тільки заявника, але й стягувача.

Надання розстрочки виконання судового рішення не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед стягувачем.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст. 121 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, які склалися у відповідача, є винятковими у розумінні ч.1 ст. ст. 121 ГПК України, та з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави та доведеності відповідачем зазначених у заяві обставин, вирішив заяву боржника про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково, із встановленням графіку погашення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку виконання рішення суду, із встановленням відповідного графіку погашення заборгованості, спростувавши при цьому доводи стягувача про невідповідність періоду розстрочення вимогам ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" та надзвичайно тривале перенесення терміну та розміру виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 "Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод".

Юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (§40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004 р.).

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004 р.).

Отже, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

Розстрочка виконання рішення на три роки рівними платежами з визначеним графіком не суперечить ст. 121 ГПК України та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Розстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розстрочення та відстрочення виконання рішення господарського Харківської області від 20.11.2014 у справі №922/4355/14 , оскільки обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення. У звязку з цим та з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави , суди правомірно розстрочили виконання судового рішення шляхом сплати суми боргу (3.776.072,94 грн.) рівними частинами (по 107.887,80 грн.) щомісячно, починаючи з квітня 2016 року до 01.03.2019 р.

Таким чином, оскаржувані постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та ухвала господарського суду Харківської області від 24.03.2016 є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення у справі №922/4355/14 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Погребняк В.Я. Удовиченко О.С.